stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

избегнуть наказания – тікати, утекти кари (від кари); уникати, уникнути кари. | Избегать кого – уникати кого; тікати від кого; обминати кого; сахатися (цуратися) кого. | Избежать опасности – утекти (уникнути) небезпеки; обминути небезпеку. | Не избегнуть вам наказания – не минути (не обминути) вам кари; не мине вас кара; не втечете кари (від кари).

Избежание | Во избежание неприятностей, недоразумений – щоб уникнути неприємностей, непорозумінь; щоб запобігти неприємностям, непорозумінням; уникаючи неприємностей, непорозумінь; запобігаючи неприємностей, непорозумінь; запобігаючи неприємностям, непорозумінням; щоб не було неприємностей, непорозумінь; щоб обминули неприємності, непорозуміння.

Избиение | Избиение камнями – побиття камінням; каменування.

Избитость | Избитость темы, сравнения (перен.) – утертість (заяложеність, банальність) теми, порівняння.

Избитый | Будешь весь избит, вся избита – геть будеш побитий, побита; (образн.) так шкура на тобі й закипить! | Избитая тема – утерта (перемелена, заяложена) тема. | Избитое выражение – утертий (заяложений) вислів. | Избитый анекдот – заїжджений (банальний) анекдот.

Избить | Избить в биток кого – на (в) яєчню побита (збити, зім’яти) кого; на болото кого побити (збити). | Избить до синяков кого – до синяків (до синців) побити кого; ізсинити кого. | Избить кого в кровь, до крови – спустити кров (мазку) кому; (згруб.) в кров роз’юшити кого; помазчити кого.

Избороздить | Время глубоко избороздило его лоб – час глибоко ворався в його чоло; час глибоко зорав (поорав, порив) його чоло; час проклав глибокі зморшки на його чолі (іноді на лобі).

Избранный | Избранное общество, избранный круг людей – виборне (добірне, вибране) товариство; добірне (вибране, виборне) коло людей.

Избыток | Избыток жизненных сил – надмір життєвої (життьової) сили. | Избыток хлеба –

надлишок хліба. | Не в избытке [имеется] что – не густо (не гурт, не надмір) чого. | От избытка чувств – цього є (цього стає) з лишком (з лишкою); цього [аж] надто (аж-аж); (фам.) цього з надтом (з верхом, іноді жарт. з чохом); (розм.) є і переє; (про корм іще) цього невпоїд (невпоїдь). [У того є й переє, а в того — хоч пропадай… Тесленко.]

Изваяние | Как изваяние – як статуя; як з каменю витесаний; як мурований. Изваянный | Сидит (стоит) как изваянный – сидить (стоїть) як статуя (іноді як бовван). Изведать | Изведать всего – усього зазнати (спробувати, скуштувати); (розм. образн.)

побувати у бувальцях (буваличах); побувати на коні і під конем; побувати на покутті і під покуттям; побувати за столом і під столом; перейти крізь сито і решето; не з одної печі хліба попоїсти; попити води і з криниці, і з болота.

Изверг | Изверг рода человеческого (разг.) – недолюдок.

Известие | Получилось известие – надійшла (прийшла) звістка. | Последние известия –

останні вісті. | При первом же известии… – скоро (тільки-но) прийшла (прийде, надійшла, надійде) звістка… | При этом известии – на цю звістку; почувши це (цю звістку); дізнавшися (довідавшися) про це.

Известность | Дело это получило громкую известность – справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). | Получить, приобрести известность – стати відомим; набути (здобути) відомості; слави зажити (придбати, залучити); убитись у славу; у мову ввійти; визначитися. | Пользоваться известностью – бути відомим; мати славу;

(іноді) тішитися славою. | Пользующийся громкой известностью – широковідомий (широкославний, славнозвісний; іноді голосний). | Приводить, привести в известность (офиц.) – з’ясовувати, з’ясувати (вияснити, виясняти). | Ставить, поставить в известность кого о чем (офиц.) – доводити, довести до відома кому про що; повідомляти, повідомити (сповіщати, сповістити) кого про (за) що.

Известно | Всякому известно – кожне (кожний, кожен) зна(є). | Как известно – як [усім] відомо; як усі знають. | Насколько мне известно – скільки мені відомо; скільки я знаю.

Известный | В известных случаях – у певних (у деяких, у якихось) випадках; за певних (за деяких, за якихось) випадків. | До известной степени – до певної (до якоїсь) міри; певною (якоюсь) мірою. | Известное дело – звичайно (звісно); сказано; звичайна (відома, певна)

річ; звичайне діло. | Известный всему свету – відомий (знаний) усьому світові (на весь світ); славний на весь світ (всіма сторонами); (іноді) світовий (усесвітній, усьогосвітний, цілосвітній). [Славне було Запорожжя всіма сторонами. Н. п.] | Известный чем – відомий чим; славний на що, чим. | Очень хорошо известный – дуже добре відомий (знаний);

209

Російсько-український словник сталих виразів

відомісінький. [Там мені й стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі. Вовчок.]

Извиваться | Извиваться перед кем (перен. разг. устар.) – плазувати (крутитися) перед ким; тупцювати (увихатися) коло кого; запобігати ласки в кого.

Извинение | Находить себе извинение – виправдовувати себе. | Просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого; перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого. | Прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити), що потурбував (за турботи, за клопіт); перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт). | Это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його; цим не можна виправдати його; це його не виправдує (не виправдає).

Извиняться | Извиняться, извиниться чем (книжн. устар.) – виправдуватися, виправдатися чим; вимовлятися, вимовитися чим. [За хвилину почали розходитися, вимовляючись тим, що вже пізно. Коцюбинський.] | Такие поступки не извиняются – за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки невибачні (непрощенні).

Извинять | Извините за беспокойство – вибачте (пробачте, пробачайте), що потурбував (за турботу, за клопіт). | Извините за выражение – вибачайте (вибачте, пробачте, простіть) на цім слові; даруйте на слові; не при вас (не вам) кажучи; (давн.) шануючи слухи ваші. | Извините меня – вибачте (пробачте, даруйте) мені; будьте вибачливі (вибачні) до мене; (зах.) майте вибачне око до мене. | Извинять, извинить кого – вибачати, вибачити (пробачати, пробачити) кому.

Извлекать | Извлекать, извлечь корень (мат.) – добувати, добути корінь. | Извлекать, извлечь пользу, выгоду из чего (перен.) – мати (здобувати, здобути) користь (пожиток, вигоду, зиск) з чого; використовувати, використати, скористати що; спожиткувати що. | Извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати ((з)добувати, (з)добути) науку (урок) з чого. | Извлекать слёзы, сочувствие… – викликати сльози (сльозу), співчуття…

Изводиться | Он совсем извёлся – він зійшов (звівся) [на] ні на що (ні на се ні на те); він геть (зовсім) перевівся; (образн.) він зійшов на вухналь.

Изводить | Извести со всем потомством, до последнего колена – вигубити з усім нащадком, до останнього коліна (до накоренка); увесь рід і плід із світу звести; викоренити, щоб і насіння не зосталося. | Изводить, извести насекомых, вредителей… –

винищувати, винищити (вигублювати, вигубити, вибавляти, вибавити) комах, шкідників…; повинищувати (повигублювати, повибавляти) комахи (комах), шкідники (шкідників)… | Изводить, извести со света кого – зганяти, зігнати (зводити, звести) зо світу кого; (докон.) стратити (згубити, згладити) [зо світу] кого.

Извозный | Извозный промысел – візництво; візникування.

Извозчик | Ехать на извозчике – їхати візником. Извоз | Заниматься извозом – візникувати.

Изволить | Вы изволите шутить – ви, з дозволу вашого, жартуєте; ви [здорові] жартуєте; ви, прошу вас, жартуєте. | Где это ты изволил, вы изволили ходить? (ирон.) – де це твоя, ваша милість ходила?; де це ти зволив, ви зволили ходити?; де це ти ходив, ви ходили? | Изволите [ли] видеть – [Чи] ви бачите (бачили); бачите, бачили, бачте. | Изволь!; извольте! – будь ласка (будь ласкав, будь ласкава)!; будьте!; добре! (гаразд!); коли хоч(е)те, хай буде так; будь ласка (будь ласкав, будь ласкава), візьми!; будь ласка (будьте ласкаві), візьміть!; візьми!; візьміть!; на!; нате! | Изволь, извольте выйти! – вийди!; вийдіть!; прошу, вийдіть!; будь ласка (будь ласкав, будь ласкава), вийди!; будь ласка, вийдіть!; (фам.) врошу на виступці! | Извольте исполнить (строгий, но вежливый приказ) – мусите це виконати. | Извольте кушать – призволяйтеся [коли ласка]. | Извольте получить – будь ласка, візьміть; ось маєте, прошу; прошу, візьміть. | Извольте, я готов это сделать – добре (гаразд), я так зроблю. | Как сами изволите знать – як самі здорові знаєте. | Не извольте беспокоиться – будь ласка (прошу) [вас], не турбуйтеся. | Чего изволите? – що (чого) вам треба?; що ваша ласка [бажає]?; чого бажаєте, прошу?; чого ви, з дозволу вашого, хочете?; (часом) чого зволите? | Чего изволите (как ирон. характ. человека) – і вашим і нашим; гнеться, як та лоза [за вітром]; куди вітер, туди і він. | Чего изволите дать, поблагодарим – що буде ваша ласка дати (що будете ласкаві дати), за те подякуємо.

Изворачиваться | Изворачиваться при ответе (перен.) – викручуватися відповідаючи (відказуючи). | Изворачиваться с малыми деньгами – малими грішми обертатися.

Изворотливый | Изворотливый человек – спритна (метка, промітна, вивертка, викрутна, в’юнка) людина; (тільки про мужчину) спритний (меткий, промітний, виверткий, викрутний, в’юнкий) чоловік; викрутень.

Изглаживаться | Изглаживаться, изгладиться из памяти (перен.) – стиратися, стертися

210

Російсько-український словник сталих виразів

(згладжуватися, згладитися, загладжуватися, загладитися) з (в) пам’яті.

Изглаживать | Изглаживать, изгладить из памяти кого, что – стирати, стерти (згладжувати, згладити) з (в) пам’яті кого, що.

Изгнание | Жить в изгнании – жити на вигнанні (вигнанцем).

Изголовье | В изголовье – у (під) голови. | К изголовью – у голови. | У изголовья – у головах.

Изгородь | Живая изгородь – живопліт (іноді обсада).

Издавать | Издавать запах, благоухание – видихати запах, пахощі; пахнути (пахтіти, душіти); дихати пахощами (цвітом). | Издавать звук – (ви)давати звук (гук); подавати голос (гук); бриніти (звучати, гучати). | Издавать, издать крик – кричати, скрикнути. | Издавать на чей счёт, на чьи средства – видавати чиїм коштом (чиїм накладом).

Издавна | Это издавна в обычае – це здавна (з давнього давна, з давніх-давен, віддавна, з давнього часу, з давніх часів, з давньої давнини) ведеться (заведено), повелося; уже здавна (віддавна, з давніх-давен…) такий звичай; цього здавна (віддавна, з давніх-давен…) додержуємо, додержують.

Издалека | Говорить издалека – здалека заходити. | Прибывший издалека – здалека прибулий (прийшлий); далешний.

Издеваться | Издеваться над чем – знущатися з кого; глумитися (глузувати) з кого; глузувати (кепкувати, кпити, зах. збиткуватися) з кого; на глум (на сміх, на поглум, на глузи, на книпи) брати (підіймати) кого.

Издерганный | Издёрганные нервы – пошарпані (висотані) нерви. | Издёрганный человек –

засмикана (зашарпана, нервово виснажена) людина.

Издержаться | Издержаться совершенно, издержаться до копейки – геть(-чисто) витратитися [з грошей]; витратитися до копійки (давн. до шага, до шеляга); геть(-чисто) згрошитися.

Издержки | Взять издержки на себя – узяти витрати на себе; власним коштом зробити що.

Издыхание | Быть при последнем издыхании – доходити (конати, умирати); розлучатися з життям; (образн.) душа на волосочку в кого. | До последнего издыхания (книжн.) – до останнього подиху; до самої смерті; до загину (до скону). [Він перший за свою любов Тяжкі дістав кайдани. Але до скону їй (Україні) служив Без зради, без оману. Українка.] | При последнем издыхании (книжн.) – доходячи (конаючи); доходить (конає, умирає); розлучається з життям; (образн.) коли вже душа була на волосочку.

Изживать | Изживать, изжить недостатки – збувати, збути (викорінювати, викоренити) вади (хиби); збуватися, збутися вад (хиб). | Изжить век где – звікувати [вік] де; вік (життя) (і)зжити де.

Из-за | Встать из-за стола – устати з-за (від) столу (стола). | Из-за деревьев не видеть леса – за деревами лісу не бачити. Пр. У лісі був, а дров не бачив. Пр. | Из-за кого, из-за чего – через кого, через що; за кого, за що. [Там чумаченьки проходили, і бурлаченьків провозили. А тепер не проходять, І бурлак не провозять. Все за вражими панами. Н. п.] | Из-за угла – (і)з-за (з-поза) рогу.

Излагать | Излагать, изложить в письменной форме, письменно – викладати, викласти на письмі (письмом, у письмовій формі); списувати, списати що.

Излениваться | Излениваться, излениться от безделья (разг.) – ледащіти, зледащіти з (від) неробства.

Изливаться | Его гнев излился на кого – його гнів вилився на кому, на кого (окошився на кому). | Изливаться в выражениях благодарности – розливатися у словах (у висловах) поляки; виливати слова подяки; розлякуватися.

Изливать | Изливать, излить в словах – виливати, вилити словами (мовою). | Изливать, излить своё горе, свои чувства перед кем – виливати, вилити своє горе; свої почуття кому, перед ким. | Изливать, излить слезами горе своё – виплакувати, виплакати своє горе (лихо); сплакувати, сплакати (переплакувати, переплакати) своє лихо (горе). [А може, ще добро побачу? А може, лихо переплачу? Води Дніпрової нап’юсь, На тебе, друже, подивлюсь. Шевченко.] | Излить душу – вилити [свою] душу кому; висловитися щиро (до краю) перед ким; (іноді) висповідатися перед ким. | Он изливал на него свои милости – він обдаровував його своєю ласкою; він виявляв йому свою ласку.

Излишек | С излишком – з лишком (з верхом); як надмір (надміру); у зайвину; більш ніж доволі (ніж досить); задосить; (жарт.) з чохом.

Излишествовать | Излишествовать в еде – їсти надміру; переїдати. | Излишествовать в чём – надмірно вживати (заживати) чого, що; розкошувати в чому, чим.

211

Російсько-український словник сталих виразів

Излишество | Всякое излишество вредно – у всьому надмір (надмірність) шкодить. Що надто, то вадко. Пр. | До излишества – до надміру (до надмірності). | С излишеством – з надміром.

Излишне | Излишне говорить об этом – зайва річ говорити (казати) про це.

Излияние | Дружеские излияния – вияв дружніх почуттів. | Излияние чувств – вияв (звіряння) почуттів; вилив почуттів.

Измена | Измена (неверность) кому, чему – зрада кого, чого, кому, чому. | Склонный к измене – зрадливий.

Изменение | Вносить изменения во что – зміняти що; запроваджувати зміну до чого. | Во изменение чего – на зміну чого; змінюючи що. | Впредь до изменения – до дальшої зміни; надалі до зміни; поки не буде змінене (скасоване, безособове змінено, скасовано). | Изменение по падежам – відмінювання іменників.

Измениться | Измениться к лучшему, к худшему – змінитися на краще, на гірше.

Изменяться | Всё течёт, всё изменяется – усе тече (пливе), все змінюється (міняється); усе йде, усе минає. [Все йде, все минає — і краю немає. Шевченко.] | Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінюватися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, з лиця). | Мир совершенно изменился – геть світ обмжився (змінився).

Изменять | Если мне не изменяет память – якщо мені пам’ять не зраджує; якщо не помиляюсь. | Изменить веру, закон – зламати віру, закон. | Изменить Родине – зрадити Батьківщину. | Изменять, изменить кому, чему – зраджувати, зрадити кого, що; (розм. образн. про чоловіка, жінку) скакати, скочити в гречку (в горох). | Он своей натуры не изменит – він своєї натури не змінить (не переставить). | Силы, здоровье изменяют мне (перен.) – сила (сили), здоров’я зраджує (зраджують) мене.

Изморось | На дворе изморось – надворі мряка (мрячка, мжа, мжиця, мжичка, мигичка); надворі мрячить (мжичить, мигичить).

Измор | Брать, взять измором (на измор) кого (перен.) – домагатися, домогтися (добиватися, добитися) чого від кого настирливим вимаганням. | Измором города берут – довга облога — над містом перемога; (іноді) заморою міста здобувають.

Изнемогать | Изнемогать от голода, жажды – знемагати на голод, на спрагу; знемагаючись від (з) голоду, від (із) спраги; охлявати з голоду. | Изнемогать от ран, от сна – на рани, на сон знемагати. [То там вони спочивали, що на рани постріляні да порубані дуже знемагали. Дума.]

Изнеможение | В изнеможении упал – знемігшися (знесилившися) упав; знеможений (знесилений) упав; у знемозі (у знесиллі) впав. | Прийти в изнеможение – (геть) знемогтися (знесилитися, виснажитися). | Работать до изнеможения – працювати до знемоги (до упаду).

Износить | Износить что – (про одяг) Зносити (сходити) що; (про взуття) зносити (стоптати) що.

Износ | До износу (износа) (разг.) – до зносу. [Ненагодоване і босе, сорочечку до зносу носить. Шевченко.] | Не знать износу (износа) – бути незносним; без зносу. | Нет износу (износа) чему – нема(є) зносу чому; віку нема чому; не зносити чого.

Изношенный | Изношенная машина – спрацьована (зужиткована, вироблена) машина. | Изношенное лицо – виснажене (змарніле) лице (обличчя). | Изношенный мужчина (перен.) – знесилений (виснажений, недолугий) мужчина (чоловік).

Изнурение | Дойти до полного изнурения – украй (цілком, геть-то) виснажитися (знесилитися, зморитися).

Изнуренный | Изнурённый дорогой – стомлений (зморений) дорогою; здорожений. Изнывать | Изнывать от жажды – знемагати на спрагу; знемагати від (із) спраги. |

Изнывать от жары – мліти з (від) спеки (спекоти, жари, жароти).

Изобилие | Бороться за изобилие чего – боротися за достаток і наддостаток чого. | Всё имеется в изобилии – усього удозвіль (уповні, подостатком, у достатку, наддостаток, лок. здобіль); усього дуже багато; (образн.) [аж] через вінця ллється. [Всього в мене здобіль; скриня як налита. Барвінок.] | В этом году изобилие фруктов, овощей – цього року ряснота (рясота) садовини (овочу, фруктів), городини; цього року ряснота (рясота) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року довілля (розкішшя) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року уповні (удозвіль) садовини (овочу, фруктів), городини. | Жить в изобилии – жити в розкошах (у довіллі, у привіллі, давн. гойно); (образн.) у розкошах (у достатках) купатися. | Рог изобилия (книжн.) – ріг достатку.

Изобиловать | Изобиловать чем – бути багатим на що; мати вдозвіль (удоволі) чого;

212

Російсько-український словник сталих виразів

рясніти чим; буяти чим.

Изобилующий | Изобилующий чем – багатий на що; рясний чим.

Изобличать | Изобличать кого-либо во лжи – викривати (виявляти, виказувати) чию брехню; виводити на чисту воду кого.

Изображать | Изображать, изобразить из себя кого (разг.) – удавати, удати кого з себе; становити себе ким.

Изрубленный | Не до смерти изрубленный – недорубок. [Хто то? — питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців. Мирний.]

Изругать | Изругать на чём свет стоит – вилаяти на всі заставки. | Изругать последними словами – вилаяти (облаяти) останніми (поганими) словами; погано (негарно) вилаяти (облаяти, іноді злаяти). [Овва, як же погано злаяв! О, цур же йому, як негарно.

ЗОЮР.]

Изрытый | Изрытое морщинами лицо – порите (пооране) зморшками лице. | Изрытый оспой – подзьобаний [віспою]; (іноді) поритий віспою; дзьобатий (таранкуватий, іноді рябий); (про дівчину) дзюба.

Изрядный | Дурак изрядный – дурний нівроку; дурень неабиякий; дурень (дурний) як треба; дурень — не треба кращого. [Високий аж до неба, а дурний як треба. Пр.] | Изрядное количество – чимало; чимала кількість; багатенько. | Изрядное пальто (устар.) – добре (непогане, неабияке) пальто.

Изумление | В изумлении – у подиві (у (з)дивуванні); здивований (-на, -не); здивовижений (-на, -не); з(а)чудований (-на, -не). | От изумления – з (від) подиву; від (із) здивування. | Приводить, привести в изумление кого – [Дуже] дивувати, здивувати кого. | Приходить, прийти в изумление от кого, от чего – [Дуже] дивуватися, здивуватися (з(а)чудовуватися, з(а)чудуватися) на кого, на що, з кого, з чого; подивлятися з кого, з чого (іноді кого, що); (зрідка) зумитися (здуміти) на кого, на що. [Із ран — нове життя заколоситься, Що з нього світ весь буде подивлять… Тичина.]

Изумляться | Сильно изумляться, изумиться – дивом дивувати(ся), здивувати(ся). Изустный | Изустное предание – усний переказ; переказ з уст в уста.

Изъездиться | Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Були і в кози роги, та притерті. Пр. Був колись хазяїн, а тепер бовкуном ходить (їздить). Пр.

Изъявить | Изъявить желание – виявити (висловити) бажання; зголоситися. | Изъявить согласие на что – дати згоду на що; погодитися з чим, на що; пристати на що.

Изъян | Быть с изъяном, иметь изъян – мати ваду (хибу, ґандж); бути ґанджовитим; (тільки про тканину ще) мати блезно; з блезном бути. [Полотно таке, що блезно на блезні, самі блезна. Сл. Гр.] | Нанести изъян (устар.) – завдати шкоди. | У него много изъянов – він має багато вад (хиб); у нього багато вад (хиб).

Изъятие | Изъятие из общих правил, законов – виняток із загальних правил, законів. | Все без изъятия – геть усі; усі без винятку; усі, не вилучаючи нікого.

Изыскивать | Изыскивать, изыскать денежные средства – винаходити, винайти кошти; здобувати, здобути кошти (коштів); шукати, вишукувати, вишукати кошти. | Изыскивать, изыскать средства – добирати, добрати (прибирати, прибрати) способу.

Изюминка | Женщина с изюминкой – принадна (зваблива) жінка. | Человек с изюминкой (разг.) – людина з живчиком (з перчиком).

Изюм | Это тебе не фунт изюму! (разг. шутл.) – це тобі не дурниця (не дрібниця, не абищиця, не дещиця)!; це тобі не жарт (не смішки)!

Икра | Метать икру – нереститися; викидати ікру; тертися; (перен. вульг.) блювати.

Или | Более или менее – більщ(е)-менш(е); більш або (чи) менш. | Или как бишь – чи як пак; чи як бо. | Или пан, или пропал – або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр. Раз козі смерть. Пр. Раз мати народила, раз і помирати (умирати). Пр. Хоч (або) виграв, хоч (або) програв. Пр. Або рибу з’їсти, або на дно сісти. Пр. Або добути, або дома не бути. Пр. Або будемо на Русі, або пропадемо усі. Пр. Або зелене мати, або нічого не мати. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. | Или то, или то – чи те, чи те; або те, або те. | Так или иначе – так чи так; так чи інак(ше); чи так, чи інак. | Тот или другой – той чи той; той чи інший.

Иллюзия | Не делайте на этот счёт себе никаких иллюзий – не робіть (не чиніть, не плекайте) собі щодо цього ніяких ілюзій. | Строить, создавать себе иллюзии – створювати собі ілюзії; надхмарні палаци (палати) будувати (виводити, спинати); у хмарах літати; химери ганяти; кохатися в химерах; химерувати; думками (думкою) багатіти.

Илья | На Илью – на Іллю (об Іллі). [Крий Боже, народу якого там зібралося! Як об Іллі в Ромні. Гребінка.]

213

Російсько-український словник сталих виразів

Ил | Заносить, занести илом – замулювати, замулити; (у багатьох місцях) позамулювати;

(трохи) примулити.

Именинник | Сидеть как именинник (разг.) – сидіти як іменинник; нічого не робити; гулі (сидні) справляти. | Смотреть именинником (шутл.) – мати святковий вигляд; виглядати по-святковому.

Именинный | Именинное настроение – святковий настрій.

Именно | А именно – а саме; [як] саме; саме як; як-то. | Вот именно – атож; саме так. | Именно такой – саме такий. | Именно тогда – саме тоді; (о)тоді саме. | Почему именно? –

чому (чого) саме? | Тот именно – той самий; той самісінький. | Что именно произошло – що саме сталося (трапилося).

Иметься | Возражений не имеется – заперечень нема(є). | Имеется в наличности столькото (о деньгах) – є (маємо) готових грошей (готівки) стільки-то. | Имеется налицо кто (офиц.) – присутні (є) хто. | Имеется налицо что – є (маємо) що; (про гроші) є (маємо) готових грошей (готівки). | Имеется под рукой – є під рукою (при руці); є напохваті. | Имелось в виду – малося на думці (на оці, на увазі); була думка. | Имеются ли для этого достаточные основания? – чи є для цього (на це) достатні підстави? | Не имеется – нема(є); (розм. згруб.) чортма (катма, бісма, бігма). | Препятствий не имеется – перешкод (перепону) нема(є). | У меня (у тебя, у него) имеется – я маю (ти маєш, він має); у мене (у тебе, у нього) є.

Иметь | И в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати. | Имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому. | Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити. | Иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що. | Иметь вес – мати вагу; важити. | Иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що. | Иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим. | Иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим. | Иметь в себе что – мати (містити) в собі що. | Иметь голову – мати голову [на в’язах]. | Иметь действие (юр.) – мати силу (чинність). | Иметь дело с кем – мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. | Иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого. | Иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого. | Иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого. | Иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що. | Иметь место – бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце. | Иметь много чего – мати багато (багацько) чого; бути багатим на що. | Иметь намерение – мати намір (замір); мати на думці; думку мати. | Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого. | Иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого. | Иметь общение с кем – мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким. | Иметь основание – мати підставу; мати рацію. | Иметь отношение к чему – стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого. | Иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим. | Иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що. | Иметь познания в чём – знатися (розумітися) на чому. | Иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого. | Иметь случай – мати нагоду (оказію). | Иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого; потурати кому. | Иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити. | Иметь целью что – мати за мету що; мати на меті що. | Имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби. | Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга.

Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр. | Не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим. | Не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим. | Не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним. | Я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання; я маю просити вас. | Я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

214

Російсько-український словник сталих виразів

Имеющийся | Постоянно имеющийся – завжди наявний; що завжди (безпереводно) є; невиводний.

Имеющий | Имеющий возможности – спроможний; той, що (хто) має можливість (спроможність).

Имущество | Движимое имущество – рухоме майно (добро); (іноді) рухомість. | Имущество, доставшеєся от отца, матери, брата, дедушки, бабушки, от предков –

майно, що дісталося в спадок від батька, матері, брата, діда, баби, від предків, також батьківщина, материзна, братівщина, дідівщина (дідизна), бабизна, предківщина. | Недвижимое имущество – нерухоме майно (добро); родовий маєток.

Имущий | Власть имущие – можновладці (можновладні); владущі; зверхники (збірн. зверхництво).

Имя | Во имя мира и счастья – ім’я миру і щастя. | Замарать своё доброе имя –

заплямувати (закаляти) своє добре ім’я (свою добру славу). | Знать кого только по имени

– знати кого тільки (лише) на ім’я. | Именем закона – ім’ям (іменем) закону; в ім’я закону. | Иметь доброе имя – мати добре ім’я (добру славу). | Имя же им легион – їм же ім’я легіон. | Как ваше имя? – як вас на ім’я (на ймення)?; як ваше ім’я (ймення)?; як [ви] зветеся? | Как тебя по имени? – як тебе на ім’я (на ймення)?; як тебе звуть?; як [ти] звешся? | Называть вещи своими (собственными) именами – називати речі своїми (власними) іменами. | Носить имя – зватися; мати ймення (ім’я, назву). | От моего имени

– від мого імені; від мене; (згруб. розм.) моєю губою. | Письмо на имя такого-то – лист на ім’я (на адресу) такого-то. | Составить, сделать себе имя – (з)добути (придбати) [собі] ім’я (славу, слави).

Иначе | Иначе говоря – інакше кажучи (інакше сказати, інакше мовити). | Как-нибудь иначе – якось (як-небудь) інакше (інше); якось по-іншому; іншим способом (робом). | Надо жить иначе – треба жити Інакше (по-іншому, по-інакшому, іншим ладом). | Не иначе как… – не інакше як… | Так или иначе (разг.) – так чи інак(ше); так чи так; так чи сяк; чи так, чи інак. | Так, и не иначе – звичайно, не інакше; та вже ж пак не як. | Я должен сейчас уйти, иначе опоздаю на поезд – я мушу зараз піти, а ні — то (а то) запізнюся на поїзд.

Инициатива | По собственной инициативе – з власної ініціативи; за власною ініціативою; з власного почину (за власним почином).

Иногда | А иногда… – а коли, то…; а коли й…; а як коли, то…; а часом (а іноді, а інколи) й… | Иногда бывает и так – іноді (інколи, часом) буває й так (й таке).

Иной | Иная хвала хуже брани – буває хвала гірша за ганьбу. | Иной раз (разг.) – іншого разу (іншим разом, інший раз); іноді (інколи); часом; [а] як коли. | Иными словами – інакше; (розм.) інак кажучи; інакше сказавши; сказавши (мовивши) іншими (інакшими) словами. | Куда-нибудь в иное место – деінде (десь-інде); куди-інде (кудись-інде). [Іди, ринде, деінде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Сл. Гр. Вам треба з Ладинки кудись інде податися, Євгене Петровичу. Грінченко.] | Не кто иной, как… – не хто інший, як…; не інший хто, як…; не хто, як… ? […То не хто, як недоросток Огник. Любий сестрич короленка Марка. Старицький, перекл. з серб. епосу.] | Не что иное, как… – не що інше, як…; не інше що, як…; не що, як… | По-иному – по-іншому (по-інакшому); іншим способом (робом); інакше; (розм.) інак (інако); не так. | Совершенно иной – цілком інший (інакший); [геть] зовсім інший (інакший); геть інший (інакший). | Тот или иной – той чи (або) той; той чи (або) інший. | Это совсем иное дело – це зовсім інша річ; це щось зовсім інше.

Интересно | Интересно знать кому что – цікаво кому знати що; цікавий хто знати що.

Интересный | Она в интересном положении (разг. устар.) – вона при надії; вона надію має; вона в поважному стані.

Интересоваться | Я интересуюсь, интересовался знать – цікаво мені знати, мені цікаво було знати; я цікавий знати, я цікавий був знати. | Я этим не интересуюсь – я цим не цікавлюся; мене це не цікавить (не інтересує); я до нього не цікавий; не маю інтересу до цього.

Интересовать | Почему это тебя интересует? – чому (чого) це тебе цікавить? Интересующийся | Интересующийся чем – той, хто (що) цікавиться (інтересується) чим;

той, хто має інтерес до чого; (іноді) зацікавлений у чому; цікавий до чого (зрідка на що). Интерес | Блюсти свой интерес – пильнувати (глядіти) свого інтересу; дбати за свій

інтерес (користь, зиск). | Возбудить, вызвать интерес к чему – збудити, викликати інтерес (цікавість, зацікавленість) до чого; зацікавити кого чим. | Интерес к чему прошёл

– інтерес до чого минув(ся) (зник); цікавість до чого минула(ся) (зникла). | Он утратил, потерял интерес к чему – він утратив інтерес до чого; він збайдуж(н)ів до чого; йому

215

Російсько-український словник сталих виразів

збайдужіло що. […Мені якось одразу збайдужіли мої ролі. Українка.] | Остаться при пиковом интересе – зостатися (лишитися) ні з чим; (розм. образн.) (с)піймати (з’їсти, ухопити, дістати, скуштувати) облизня; ухопити, як собака обметиці; ухопити шилом патоки; ухопити місяця зубами. | Проявлять, проявить интерес к чему – виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого; бути цікавим до кого. | С интересом – з інтересом (з зацікавленням); (іноді) цікаво. [Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялася на обидва боки. Коцюбинський.] | Это не представляет для меня интереса – це мене не цікавить (не інтересує); до цього мені байдуже.

Искатель | Искатель, искательница приключений – шукач, шукачка пригод; авантурник, авантурниця; (розм.) пройдисвіт, пройдисвітка; шукайбіда; (образн. у певних випадках) лицар щастя.

Искать | Будем искать!; давайте искать! – шукаймо!; (розм.) нум(о) шукати! | Искать вчерашнего дня – шукати (глядіти) вчорашнього дня (вчорашньої днини). | Искать милости у кого – запобігати ласки чиєї (у кого); підсипатися до кого, підстилатися під кого. | Искать по суду – правити (справляти); домагатися судом (через суд). | Искать предлога, повода для ссоры – шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. | Искать себе беды – напитувати [собі] лиха; біди шукати собі. | Искать случая – шукати нагоди. | Искать счастья – шукати (пита) долі (щастя-долі). | Искать, так и сыскать – хто [чого] шукає, той знайде. Пр. | Ищи ветра в поле – шукай вітра в полі. Пр. | На нищем не ищут – що з голого взяти; з голого, як із святого, не візьмеш нічого. | От добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай. Пр. Не треба плахти, бо і в запасці добре. Пр.

Исключение | В виде исключения, в порядке исключения – як виняток; винятково; (зах.)

як виїмок; виїмково. | Все без исключения – усі без винятку; геть [чисто] усі; усі чисто; усі загалом; усі до одного. | Всё без исключения – геть усе; чисто все; геть-чисто все; усе дочиста; усе наголо; усе загалом; усе без винятку. | За исключением воскресений и праздничных дней – крім (окрім) неділь та свят. | За исключением кого, чего – крім (окрім, опріч) кого, чого; за винятком (зах. за виїмком) кого, чого; з винятком (зах. за виїмком) кого, чого; поминувши (виключивши) кого, що. | За небольшими исключениями – з [а] невеликими винятками (з(а) невеликим винятком); з(а) малим винятком; за малим не все (не (у)весь, уся, усі); з небагатьма винятками. | Нет правила без исключения – немає правила без винятку; нема нічого без але. Нема чоловіка без вади. Пр. | Это не составляет исключение – то (це) не виняток; то (це) не становить винятку.

Исключить | Это надо исключить! – це треба вилучити!; (іноді) це (то) не в число! Искони | Искони было и всегда будет – споконвіку було й завжди (довіку) буде.

Искоса | Искоса посматривать, смотреть на кого, на что – скоса (косо, скрива, зизом) поглядати, глядіти на кого, на що; зизим оком дивитися на кого, на що (накривати кого, що); кривим оком дивитися (поглядати, глядіти) на кого, на що.

Искра | Из искры возгорится пламя – з іскри займеться (спалахне) полум’я; (і)з іскри розгориться пломінь. | Искра надежды – іскра надії. | Искра остроумия – іскра дотепу. | Искры из глаз посыпались – [Аж] свічки (каганці) в очах (давн. в очу) засвітили(ся); аж ув очах (давн. в очу) заіскрилося; [аж] зіниці засвітили(ся). | Ни искры правды – і (а)ні зернини правди; і (а)ні на мізинний ніготь правди; (а)ні на стілечки правди. | Ни искры таланта – (а)ні іскри таланту (хисту); (розм. зниж.) хисту — анітелень. | Ни искры ума – (а)ні іскри (ні іскрини) розуму нема; (розм. зниж.) і на копійку розуму нема.

Искупать | Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати провину (рідше вину). | Искупить грех раскаянием (устар.) – відпокутувати (спокутувати) гріх. [Маруся… подалася у черниці, щоб гріх одпокутувати. Барвінок.]

Искупительный | Искупительная жертва – покутна (спокутна) жертва.

Искупление | Искупление вины – (с)покутування провини; (с)покутування ((с)покута) за провину.

Искуситься | Искуситься в чём – набратися досвіду (навправлятися, напрактикуватися) в чому, робити що; наломитися до чого, на що; досвідчитися в чому, робити що; набити руку до чого.

Искусник | Он большой искусник в этом – він великий митець (умілець, майстер, мастак) до цього, на це; він дуже майстерний до цього, на це.

Искусный | Искусный в этом ремесле – майстерний до цього ремесла (ремества); митець до цього ремесла (ремества); умілий у цьому ремеслі (реместві).

Искусство | Заслуженный деятель искусства – заслужений діяч мистецтва. | Из любви к искусству (делать что-либо) (разг.) – з любові до діла (до справи, до хисту); безкорисливо. | Искусство для (ради) искусства – мистецтво (за)для (заради) мистецтва. |

216

Російсько-український словник сталих виразів

Небольшого искусства надо… – не великого хисту (дотепу) треба… | Не велико искусство

– не штука; не велика штука; мудрація не велика. | Овладеть каким-либо искусством – опанувати якесь мистецтво. | Поварское искусство – куховарство (кулінарство). | По всем правилам искусства – за всіма правилами мистецтва. | Произведение искусства –

мистецький твір (утвір, витвір); твір (утвір, витвір) мистецтва. | С большим искусством – з великою майстерністю; з великим умінням (досвідом); дуже майстерно.

Искушение | Вводить, ввести в искушение кого – на спокусу підводити, підвести кого; у спокусу уводити кого; спокушати, спокусити кого; (розм.) підкушувати, підкусити кого на що. [Підкушують людей на гріх. Сл. Гр.] | Впадать, впасть в искушение – западати, запасти у спокусу; у(ві)ходити, увійти у спокусу; спокушатися, спокуситися. | Ох, искушение! – ох, спокусо моя!; чистий гріх! | Подвергать, подвергнуть искушению кого –

спокушати, спокусити кого. | Устоять перед искушением – не піддаватися спокусі (на спокусу); не датися на спокусу; опертися спокусі.

Искушенный | Искушённый опытом – навчений досвідом; досвідчений.

Иск | Встречный иск – протипозов; зустрічний позов. | Предъявлять, предъявить иск кому – позивати, запізвати кого; закладати, заложити позов на кого; розпочинати, розпочати позов із ким; (розм.) позиватися з ким. [Кому хочеш, позов заложу. Котляревський.]

Испарина | Вгонять, вогнать в испарину кого – угрівати, угріти кого.

Испаряться | Моментально испарился кто (перен.) – миттю зник (щез) хто; як здимів хто; ніби вода вмила (змила) кого; як хвилею змило кого; (згруб.) ураз ушився хто.

Испачкать | Испачкать зеленью, иззеленить – визеленити. [Визеленила сорочку. Сл. Гр.] Испеченный | Вновь испечённый врач, профессор… (разг. шутл.) – новоспечений

(свіжоспечений) лікар, професор… Исписаться | Писатель исписался – письменник [геть] списався (виписався).

Испить | Испить горькую чашу – пити, випити гірку; випити (спити, скуштувати) гіркої; випити добру повну; [біду] бідувати; біду приймати, прийняти.

Исповедоваться | Исповедоваться в своих сомнениях – признаватися, признатися в своїх сумнівах.

Исповедовать | Исповедовать, исповедать другу свои мысли – повіряти, повірити (звіряти, звірити) другові (приятелеві) свої думки; звірятися, звіритися другові (приятелеві) з своїми думками. | Исповедовать, исповедать кого (перен. разг. шутл.) –

сповідати, висповідати кого; брати, узяти на сповідь кого. | Исповедовать, исповедать кому что – сповідати, висповідати кому, перед ким що. [Молиться, сповідає гріхи перед братом. Шевченко.]

Исподволь | Исподволь и сырые дрова загораются – поволі (помалу) й мокрі дрова займаються. Пр.

Исподтишка | Действовать исподтишка – діяти нишком (тишком-нишком); діяти спотайна (спідтиха-тиха).

Испокон | Испокон веков, веку – споконвіку (споконвічно); одвіку (одвічно); спредвіку (спредковіку).

Исполнение | В исполнение не приводить – виконувати не треба. | Во исполнение чего –

виконуючи що; щоб виконати що; на виконання чого. | К исполнению – до (на) виконання. | Не подлежит исполнению что – не треба (не належить) виконувати чого. | Об исполнении доложить – виконавши (про виконання), повідомте. | Побуждать к исполнению – (ласкою, нагородою) Заохочувати до виконання; (загрозою, карою) спонукати до виконання. | Подлежит исполнению что – треба (належить) виконати що. | Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – доводити, довести до діла (здійснювати, здійснити, справджувати, справдити) свій намір, задум. | Приводящий в исполнение – виконувач. | Принудить к исполнению – змусити, щоб виконав.

Исполнительный | Он очень исполнителен в своих обязанностях – він дуже ретельно (старанно, справно) виконує свої обов’язки (повинності); він дуже ретельний (старанний, справний) щодо своїх обов’язків.

Исполняться | Ему исполнилось восемнадцать лет – йому вийшло (минуло) вісімнадцять років (літ). | Исполняться решимостью – перейматися, пройматися (сповнюватися, сповнятися) рішучістю (звагою); набиратися відваги (зваги, рішучості); наважуватися (зважуватися). | Предсказание моё исполнилось (сбылось) – провіщення (пророкування, віщування) моє справдилося (здійснилося, збулося); провість моя справдилася; завбачення моє здійснилося. | Сердце его исполнилось радости (книжн. устар.) – серце його пойняла радість; серце його пойняла радість; серце його сповнилося радості, радістю

217

Російсько-український словник сталих виразів

(радощів, радощами).

Исполнять | Исполнять, исполнить обещание, слово – виконувати, виконати (справляти, справити, справджувати, справдити) обіцянку, слово. | Исполнять, исполнить чью волю, желание – чинити, учинити (уволяти, уволити, виконувати, виконати) чию волю, чиє бажання; здійснювати, здійснити (справджувати, справдити) чиє бажання. | Исполнять обычаи, обряды – додержувати (пильнувати) звичаїв, обрядів; держатися (триматися, іноді розм. не кидатися) звичаїв, обрядів. | Не исполнить данного слова – не дотримати слова; (розм.) відскочити свого слова (від слова). [Хто від слова одскочить, коло того шкура обскочить. Номис.] | Не исполнять, не исполнить обещания – не дотримувати (додержувати), не дотримати (подержати) обіцянки; (образн. зниж.) робити, зробити з губи халяву. | Это не может быть исполнено – цього не можна виконати (зробити); це нездійсненна річ.

Исполняющий | Исполняющий обязанности – виконувач обов’язків. | Исполняющий роль (театр.) – виконавець ролі.

Испортить | Везде испортит дело – скрізь переведе (зіпсує, попсує, знівечить) діло (справу); скрізь зведе діло (справу) нінащо; усюди спартачить; (образн.) куди не піде, то золоті верби ростуть; де не повернеться, то зробить із лемеша швайку. | Испортить жизнь кому – перевести (знівечити) життя кому; зав’язати вік (світ) чий, кому. | Испортить здоровье – збавити (зіпсувати, знівечити) здоров’я. | Испортить кому (чью) репутацию – зіпсувати кому (чию) репутацію; накинути на кого недобру славу; підкопатися під чию славу. | Кашу маслом не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Сметаною вареників не зіпсуєш. Пр. | Не испортив дела, мастером не будешь – щоб навчитись майструвати, часом можна й напсувати. Пр. І на хибах (огріхах) людина вчиться. Пр.

Исправить | Горбатого одна могила исправит – горбатого [хіба вже] могила виправить (справить). Пр. Горбатого і могила не справить (не випростає). Пр. Горбатого справить могила, а злобивого дубина. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Яким уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові і мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не виправиш. Пр. Кривого дерева не виправиш. Пр.

Исправность | В полной исправности что – цілком справний (-на, -не) що; усе гаразд з чим. | Всё в исправности – усе гаразд; усе справне.

Испрашивать | Испрашивать, испросить разрешения – просити дозволу; виклопотати (дістати) дозвіл.

Испробовать | Всего испробовать в жизни – усього зазнати (спробувати); (образн.) усього скуштувати; скуштувати різних борщів; наїстися усіх хлібів. [А коли хочеш, сину, знать, Де лучче лихом торгувать, Іди ти в Січ; як Бог поможе, Там наїсися всіх хлібів. Шевченко.]

Испугаться | Очень сильно испугаться – дуже (страх як) злякався (налякався, перелякався, сполохався); (образн.) злякався (налякався, перелякався), аж йому в литках застигло.

Испуг | В испуге – злякано (перелякано); злякавшися (налякавшися, перелякавшися). | Отшатнуться, отскочить в испуге от кого, от чего – віджахнутися від кого, від чого. | С испугу, от испуга – з ляку (з переляку, з переполоху); злякавшися (налякавшися, перелякавшися).

Испускать | Испускать, испустить вопль, крик – зойкати, зойкнути (голосити, заголосити, волати, заволати); [криком] кричати; скрикнути, закричати. | Испускать приятный запах, аромат – видихати (видавати) пахощі; пускати дух (аромат, пахоші); пахтіти (пахнути); душіти; (поет.) дихати пахощами (ароматом, цвітом). [Під Босфором ніч солодким Ароматом дише. П. Куліш.] | Испускать сильный жар – пашіти; жахтіти. | Испустить вздох – зітхнути. | Испустить дух (последний вздох) (устар. ирон.) – віддати дух(а) (іноді душу); пуститися духу; (давн.) віддавати Богові душу; (згруб.) ґиґнути (кикнути).

Испытание | Дни испытаний – дні проби. [У дні проби і міри. Франко.] Испытать | Испытать [много] всего – зазнати (скуштувати) [чимало] усячини; (образн.)

побувати і на коні і під конем; перейти крізь сито і решето; побувати за столом і під столом. | Кто не испытал зла, тот не умеет ценить добра – хто біди не зазнав, той не вміє добра шанувати. Пр. Хто не зазнав зла, той не шанує добра. Пр. Хто біди не зазнав, той щастя не знає. Пр. Хто лиха куштував, тому добро смакує. Пр. | Не испытав броду, не суйся в воду – не спитавши(ся) не розібравши, не розглядівши броду, не лізь [прожогом] у

218