stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

Быстрый | Быстрый ум – бистрий (проникливий) розум. | Быстрый, стремительный поток, ручей – швидкий, стрімкий потік, ручай; бистрень. [Вона ішла… мені ж здавалось, що газель, Поміж кушами кроком полохливим, Назустріч бистренем бурхливим, Униз спускається зі скель. Олесь.]

Бытность | В бытность мою… – коли (як) я був…; за [час] мого перебування (пробування) …; за мого буття…; (зах.) за мого побуту…

Быть | Будем бдительны! – будьмо пильні! | Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.] | Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.] | Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!) | Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.] | Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. | Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.] | Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе). | Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш! | Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр. | Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.] | Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.] | Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би… | Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.] | Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.] | Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.] | Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр. | Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр. | Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. | Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха. | Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.] | Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким. | Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.] | Быть в новость кому – бути за новину кому. | Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.] | Быть в ответе за что – відповідати за що. | Быть в сборе – зібратися; бути вкупі. | Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.] | Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і

39

Російсько-український словник сталих виразів

розіб’ємо глек! Кониський.] | Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.] | Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.] | Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.] | Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним. | Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо! | Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим. | Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.] | Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.] | Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.] | Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.] | Да будет!

– хай (най) буде! | Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.] | И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.] | Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.] | Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.] | Может быть – може. | Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.] | Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду. | Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де… | Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.] | Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр. | Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде. | Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться. | Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаіні.] | Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.] | Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.] | Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр. | Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]

Быт | Войти в быт – увійти в побут; стати за звичай (звичайною, звичайнісінькою річчю). Ва-банк | Идти, пойти ва-банк (перен.) – іти, піти ва-банк; ставити, поставити (класти,

покласти) на карту все; важити (ризикувати) всім.

Вавилонский | Вавилонское столпотворение (перен.) – вавилонське стовпотворіння; шарварок (гармидер, буча, розгардіяш), [Зчинився галас, гармидер, ціле вавілонське стовпотворіння. Коцюба. Ані в казці сказати, ні пером описати, який там учинився шарварок, яка там знялась буча, на тій раді, аж кольорові шибки забриніли. Ільченко.]

Вавилоны | Выводить, писать вавилоны (о пьяных) (устар.) – писати [ногами] мисліте; точитися. [Голова йому (п’яному) закрутиться, то він так і точиться. Сл. Гр.]

Важность | Велика важность! (ирон.) – велика вага (річ)!; велике диво (діло)!; велика важниця!; (застар.) велика моція! [Велике диво — полковий лікар. Вовчок.] | Для пущей важности – для більшої ваги (важності). | Не велика важность – не велика річ. [Не велика річ, що в хаті піч. Пр.] | Что за важность! – що за важниця!; [не] велике діло!; не скільки діла! | Эка важность! (разг.) – [От] яка важниця!; овва! [Русалка: Там хлопець На

40

Російсько-український словник сталих виразів

дудку ріже очерет! Лісовик: Овва! Коби всії біди! Українка.] Важно | Держать себя важно – поводитися пишно (пишатися); величатися; нестися

високо [вгору]; гонорувати (зах. гоноруватися); згорда триматися; гороїжитися; (згруб.) пиндючитися (бундючитися, гиндичитися). [Недарма еллінки проти троянок Так величаються… Українка.] | Это важно – це важливо (важно); це багато (велико) важить. | Это не важно – це не має значення (ваги); це не важно (маловажно); це пусте; це дурниця (не велика річ); менше з тим; байдуже; дарма. [Ну та байдуже: на весну побачимось. Коцюбинський.]

Важный | Важная шишка, особа – важна (велика, значна) особа (персона); великої руки людина; (ірон.) [велика] цяця (птиця); [велике] цабе. [Велика цяця його задрипана Ксенька! Грінченко. У очі вилаю, бо невелика птиця. Глібов.] | Важный, незаурядный, важное, незаурядное (кто-либо, что-либо) – не абищо; неабиякий, неабияке. [Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він. Глібов. Це чоловік неабиякий. Сл. Гр.] | Оказаться важным (возыметь значение) – заважити. [А що? Багато твій заважив розум? П. Куліш.] | Очень важный – дуже (вельми) важливий (важний); (розм.) важнющий.

Валить | Вали кулём, потом разберём – хоч кисло, хоч прісно — усе вали вмісто. Пр. | Валить вину на кого – звертати (звалювати, скидати) на кого. [Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Сл. Гр.] | Валить всё в одну кучу – скидати (вернути) все на одну (в одну) купу. | Валять через пень колоду (разг.) – робити аби робилося; робити абияк (сяк-так); робити як через пень колоду тягти; робити як не своїми. | Валиться в ноги кому (разг.) – падати (упадати, валитися) в ноги (під ноги) кому; (емоц.) опукою в ноги кому впасти; падати навколішки (навколінці, до колін); уклякати перед ким; (про багатьох) попадати в ноги кому; поприпадати до ніг кому; повклякати перед ким. [Вона (дівчина) не падала в ноги, не благала милостей, а навпаки, дивилась з-під тонких брів докірливо і гнівно. Панч.] | Валом валить – як плав (плавом) пливти (плисти); хмарою (як хмара) сунути (ринути, йти); лавою йти (сунути); товпом товпитися. [Як плав пливе люд по шляху. Головко. Суне з міста народ лава лавою. То йде в Київ Богдан, вкритий славою. Чернявський.] | Всё валится из рук – усе з рук падає; ніщо рук не держиться в кого. | На бедного Макара все шишки валятся – на похиле дерево й кози скачуть (плигають). Пр. На убогого всюди капає. Пр. Бідному усюд біда. Пр. Бідному все вітер в очі. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макару нема талану. Пр. Де лихо пристане, там і трава в’яне. | Он валится с ног – він падає з ніг; він аж падає з утоми (від утоми). | Снег валит хлопьями – лапатий сніг іде (падає); сніг ліпачить.

Валко | Ни шатко, ни валко [ни на сторону] – так собі; абияк; помаленьку.

Валяться | Валяться в грязи (о животных) – барложитися (ковбанитися). [Барложиться, як свиня в солоді. Пр.] | Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому. [Бачили, як він плазував перед Харитоненком? Гордієнко.] | Валяться в постели – вилежуватися; викачуватися (качатися); (жарт.) кабанувати. [Виспався, та не вилежався. Номис.]

Валять | Валяй!, валяйте! – катай!, катайте!; шквар!, шкварте! | Валять дурака (разг.) –

дурня клеїти; дурникувати; штукарити; штуки викидати; сміховини запускати. Ванна | Принимать ванну – брати ванну (купіль). [Так ви наглянете, щоб ваша небога

брала купелі регулярно і щоб увечері пізно не засиджувалась. Українка.] Вар | Как (точно) варом обдало – наче приском сипнуло; як (мов…) ошпарило; як (мов…)

окропом опарило (попарило); як (мов…) кип’ячем обпарило. [Мого брата мовби хто окропом попарив, так зачервонівся… Федькович.]

Васька | А Васька слушает да ест – а мурий їсть собі та їсть. Пр.

Вахта | Стоять на вахте мира – стояти на сторожі (на варті, вахті) миру.

Ваш | И вашим и нашим (разг.) – і вашим і нашим; двом панам служити. [Покірне телятко двох маток ссе. Пр.] | По-вашему – по-вашому; на вашу думку (гадку); як на вас. | Пусть будет по-вашему – (не)хай ваше зверху [буде]; (не)хай буде по-вашому. | (Я работаю)

больше вашего – (я працюю) більш, ніж (як) ви (за вас).

Вбиваться | Вбиваться в милость кому – підходити під ласку чиюсь, кому; запобігати ласки чиєїсь, у кого. [А я тую дрібну ряску заберу в запаску, Таки свому миленькому підійду під ласку. Н. п.]

Вбивать | Вбивать, вбить в голову кому что (перен. разг.) – убивати (вкинути) кому в голову що; (згруб.) утовкмачувати, втовкмачити (задовбувати, задовбати) кому в голову що; товкти, втовкти кому в голову що. [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]

Вбить | Вбить себе в голову (перен. разг.) – забрати (узяти, вкинути) собі в голову що; убгати в голову що. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що так на його мусить

41

Російсько-український словник сталих виразів

бути. Федькович.] Вброд | Идущий вброд – бредець. | Переходить вброд – переходити бродом (убрід); брести

що, через що; перебродити, перебрести що; (про багатьох) поперебродити що. [Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Сл. Гр.]

Вваливаться | Ввалились глаза, щёки у него, у неё – йому, їй (у нього, у неї) очі, шоки (лиця) повтягало (позатягало); йому, їй (у нього, у неї) очі [в лоб], щоки (лиця) запали (запалися, позападали). [Очі йому повтягало. Сл. Гр. Що се тобі, моя Галочко, очиці запали? Вовчок.]

Ввалившийся | Ввалившиеся глаза, щёки – запалі (позападалі, ямкуваті) очі, щоки (лиця). [Семенова мати ще дужче розсердилась, і її позападалі очі так і зайнялися… Грінченко.] Ввек | Ввек не забуду – повік (увік, довіку, до смерті, до гробної дошки, поки світу, ніколи в

світі) не забуду; повік (до скону, до смерті) пам’ятатиму. [Повік твоєї ласки не забуду. Кочерга.]

Ввернуть | Ввернуть крючок – загнути (за)карлючку; закрутити (заплутати) справу. | Ввернуть словечко (фам.) – укинути (докинути, прикинути, приточити) слівце.

Вверх | Вверх дном, вверх ногами, вверх тормашками (перен.) – догори (вгору) ногами (дном, сподом); сторч(ма) (сторчака); горініж, горідна; (емоц.) шкереберть (перевертом, переверть). [Горініж ходимо усі, коли велить начальство. Лукаш, перекл. із Гете.] | Вверх животом – горічерева; догори черева. | Вверх лицом – горілиць; горізнач; догори лицем. [Я лежу горілиць на лежанці й думаю свою віковічну думу. Дукін.] | Вверх по реке – угору рі(ч)кою (горі рікою, горіріч); проти води (течії); устріть води; (лок.) горі водою. | Вверх по течению [Днепра, Волги, Дуная…] – вгору (горіріч) [Дніпром, Волгою, Дунаєм…] | Поднять вверх голову – підняти (підвести) голову; (перен.) набратися духу (сміливості). | Полететь, упасть вверх ногами – полетіти, впасти шкереберть (сторчголів, сторч головою); сторчака дати. [Гаврюша… бухнувся просто сторчголів у діжку з водою на повозці. Дукін.]

Вводить | Вводить, ввести в грех – доводити, довести до гріха; на гріх підводити, підвести; на гріх (до гріха) призводити, призвести. | Вводить, ввести в заблуждение кого – уводити, ввести в оману кого; навівати, навіяти помилку кому; збивати, збити на помилку кого; (давн.) омиляти, омилити кого. [Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Сл. Гр.] | Вводить, ввести в обман кого – уводити, ввести в обман (в оману) кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; туманити, затуманити (отуманювати, отуманити) кого; (образн.) підвезти воза кому. | Вводить, ввести в ошибку – уводити, ввести в помилку; призводити, призвести до помилки. | Вводить, ввести в расходы кого – доводити, довести (призводити, призвести) до втрат (до втрати, до видатків) кого. | Вводить, ввести в соблазн кого – уводити, ввести, привести (призводити, призвести) до спокуси кого; спокутувати, спокусити кого; знаджувати, знадити кого. | Вводить, ввести в строй (произв.) – уводити, ввести до ладу. | Вводить, ввести в стыд кого – сорому (стида) завдавати, завдати кому; засоромлювати, засоромити кого. [Дівчино моя, чи ж ти там бувала, Що ти мені молодому стида завдавала? Сл. Гр.] | Вводить, ввести в убыток – доводити, довести до втрати (до шкоди); призводити, призвести до збитків (до втрати).

Вгонять | Вгонять, вогнать в гроб (устар. разг.) – заганяти, загнати в могилу (у гріб, на той світ); впроваджувати, впровадити (доводити, довести) до гробу; (тільки докон.) замучити до смерті. | Вгонять, вогнать в краску кого – примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стида) кому. | Вгонять, вогнать в пот кого (разг.) – примусити пріти, упріти, попріти кого; (тільки недокон.) піт гонити з кого. | Вгонять, вогнать в расход – призводити, призвести до видатків (до витрат). | Вогнать в руку, в ногу что-либо – підколоти руку, ногу чим; загнати скалку (дерево) в руку, в ногу. [Оце бігла та так терниною ногу підколола. Сл. Гр.]

Вдаваться | Вдаваться в крайности – перебирати міру; переходити [через] міру (через край); вдаватися (вкидатися) у крайності. | Вдаваться в подробности – удаватися в подробиці (до подробиць). | Вдаваться в разговоры – заходити (ввіходити) в розмову (в балачки, в речі, в бесіду); удаватися в розмови (в балачки, в речі). [Він і не хотів з ними в розмову вдаватись… Барвінок.]

Вдова | Дочь вдовы – удовина дочка, вдовівна. | Сын вдовы – удовин (удовиний) син; удовиченко (удовенко). [Нема краю тихому Дунаю, Нема впину вдовиному сину. Н. п.]

Вдоволь | Вдоволь насмотреться – надивитися (нагледітися) вволю (досхочу, удозвіль, удосталь); (образн.) напасти очі.

Вдоль | Вдоль и поперёк (разг.) – у(з)довж і вшир. [Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив… Франко.] | Вдоль и поперёк знать кого (перен.) –

42

Російсько-український словник сталих виразів

у(з)довж і впоперек знати кого; знати як свої п’ять пальців (пучок) кого; (зневажл.) знати кого як облупленого; (образн.) знати кого як старі свої чоботи. | Вдоль по берегу, вдоль берега – понад берегом, уздовж (поздовж) берега; узберіж.

Вдребезги | Вдребезги пьян – п’яний як ніч (як дим, як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а), як барило); п’яний — аж валяється; п’яний, що й стежки не бачить (що й додому не дотягне); п’яний, аж носом оре; п’яний — і язика (язиком) не поверне; п’яний — хоч візьми та й викрути; п’яний, аж чуприна курить. | Вдребезги разбить – розбити на (в) дрізки (на (в) друзки, на скалки, на дріб’язок); побити (потрощити) на гамуз (на череп’я, на мотлох); розбити на мак; потовкти на пшоно; потовкти (розтовкти); розтрощити; розчерепити. [У трюмо подивилась корова і рогами розбила в друзки. Масенко. Але тільки на поріг, Зачепився зразу І в палаці трох-торох Розчерепив вазу. Руданський.]

Вдруг | А вдруг… – а що, коли (як)… | Вдруг всё переменилось – враз (нараз, раптом, зненацька, нагло, як стій, вмить) усе (чисто все) перемінилося (змінилося). | Вдруг густо, вдруг пусто – як коли густо, а коли й пусто. Пр. Разом густо, а разом пусто. Пр. Часом з квасом, порою з бідою. Пр. Час на часу не стоїть. Пр. | Как вдруг – аж ось; як ось; аж; аж гульк; аж тут; коли; (як) раптом; коли це [враз]. [Аж ось, Де не взялась собака в біса… Глібов.]

Ведать | Знать не знаю, ведать не ведаю; не знаю, не ведаю – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю. [Вернувся Михайло. Тільки Наталя того не знала й не відала. Вовчок.]

Ведение | Находиться, быть в ведении кого – перебувати (бути) у віданні кого, чиєму (під орудрю чиєю); підлягати кому. [Хай бог милує під твоєю орудою бути. З нар. уст.]

Ведома(только с предлогами «без» и «с») Без ведома – без відома. [А неграмотних писар підписував без їх відома з старих приговорів якихось. Тесленко.] | С ведома – з відома (за відомом).

Ведро | Дождь льёт как из ведра – дощ ллє (іллє) як з відра (як з цебра, як з луба, як з коновки, як з бочки); дощ [як] відром (цебром, дійницею) ллє; дощ як з-під ринви. | Перейти дорогу с полными вёдрами – перейти дорогу з повними відрами; уповні. [Я води набрала Та вповні шлях і перейшла. Шевченко.]

Вежливость | Из вежливости – з увічливості (для ввічливості); (розм.) (за)для годиться; за(для) звичайності. [Для годиться спитає і в нього про здоров’я. Мушкетик.]

Вежливый | Будем вежливы! – будьмо ввічливі (чемні)! | Быть вежливым – бути ввічливим (звичайним, чемним); знати звичай.

Везде | Везде и всюду – скрізь і всюди; геть усюди (геть скрізь); по всіх усюдах; по всіх світах. [Ліля в нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів, щодня після снідання зо мною учиться, а потім бігає по всіх усюдах з одною дівчиною Марисею. Українка.]

Везти | Везёт кому (разг.) – щастить кому; щастя (талан) кому; [добре] ведеться (йдеться) кому; таланить (фортунить, [щастя] плужить, діал. пайдить) кому; фортуна служить кому; дзвінка світить кому. [Поки щастя плужить, доти й ворог служить. Пр. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Номис.] | Везёт как утопленнику – трапилося, як сліпій курці бобове зерно, — і тим удавилася. Пр. Полегшало нашому батькові: де сиділа болячка, там дванадцять. Пр. Плив, плив, та на березі й утонув. Пр. Піймав куцого за хвіст. Пр. Зловив зайця за хвіст. Пр. Ускочив по самі вуха. Пр. Заліз, як муха в патоку. Пр. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Пр. Сиділа дівка та й висиділа дідька. Пр. Ішов, ішов дорогою, та й у яму впав; любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв. Пр. Збувся батько лиха: збувся грошей з міха. Пр. | В картах везёт кому – карта йде кому. | Кто везёт, на того и накладывают – хто везе, того й поганяють. Пр. Хто тягне, того ще й б’ють. Пр. Коня, що найбільше тягне, найбільше б’ють. Пр. Хто в болото лізе, того ще й пхають. Пр. | Не везёт кому – не щастить (не ведеться, не йдеться) кому; не таланить (не фортунить [щастя] не плужить, діал. не пайдить) кому; нема щастя (талану) кому; не талан кому. [Не плужило йому якось: чи скотину заведе, гляди й подохне. Сл. Ум.]

Веко | Смежить веки – склепити повіки.

Вексель | Выдавать векселя (книжн. перен. ирон.) – (образн.) Обіцяти гори, долини; обіцяти золоті гори; обіцяти (показувати) грушки (дулі) на вербі; кози в золоті показувати. [Ти мені показуй грушки на вербі. Таки не дам, хоч убий мене, то не дам… Мартович.]

Век | Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.] | Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр. | Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр. | Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не

43

Російсько-український словник сталих виразів

цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр. | В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.] | Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки]. | В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку). | Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.] | До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.] | Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть. | Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.] | Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа). | На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку. | На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане. | От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом. | Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє). | Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний). | Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.] | Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.] | Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому. | Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.

Веление | По щучьему велению – по щучому велінню (за щучим загадом). [Дивиться дід — біля їх і сажалка; чи вона була, та він її не бачив, чи справді уродилась, як кажуть, по щучому велінню. Стороженко.]

Великий | Велика фигура, да дура – великий аж до неба, та дурний як не треба. Пр. Великий до неба, а дурний як треба. Пр. Великий виріс, та ума (розуму) не виніс. Пр. Великий татарський кінь (кінь турецький), а дурний. Пр. Велика головешка, та розуму мало. Пр. Голова, як казан, а розуму ні ложки. Пр. Великий, як ломака, а дурний, як собака. Пр. Великій пень, та дурень. Пр. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. Пр. Великий, як світ, а дурний, як кіт (як сак, як чіп). Пр. Голова велика, а розуму мало. Пр. Велике, а дурне. Пр. Великий попів Іван, а дурний. Пр. | Велик баклан, да есть изъян – великий дуб, та дуплинастий. Пр. Живіт товстий, а лоб пустий. Пр. Дівчина великого роду, а песького ходу. Пр. | В чужих руках всегда ломоть велик – засватана дівка [завжди] гарна. Пр. На чужій ниві все ліпша (ладніша) пшениця. Пр. | От великого до смешного — один только шаг – від великого до смішного — один крок. Пр. | От мала до велика – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й старі. | С великим удовольствием – з великою втіхою (приємністю, з великим задоволенням); залюбки; з дорогою душею; з радої душі; радий би душею; радніший; радо. [Радніша б я у цю хвилину вмерти, щоб тільки не сказать — чого сумна… Тобілевич. Радо віддам їх (гроші), кому буде треба. Кобилянська.] | У страха глаза велики – хто боїться, тому в очах двоїться. Пр. У страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Куме, солома суне! Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр.

Величайший | К величайшему сожалению – на превеликий жаль. | С величайшим трудом

– на превелику силу; насилу-силу; силу в силу. [На превелику силу з місця звела і увела в хату… Квітка-Основ’яненко. Як я молодою бувала, по сорок вареників з’їдала; а тепер хамелю, хамелю — силу в силу п’ятдесят умелю. Пр.]

Величина | Величиной – завбільшки (завбільш, убільшки, більшиною) з кого, з що, як хто, як що, (зрідка) в що. | Звезда первой величины – зоря (зірка) першої величини (великості); першорядна зоря (зірка). | Одной величины – однаковий (такий самий) завбільшки; однієї міри.

Венец | Венец творения, искусства, науки… (книжн.) – вінець (вершина) творіння (творива), мистецтва, науки… [Пливуть супутники високо. Науки нашої вінець… Патрус-

44

Російсько-український словник сталих виразів

Карпатський.] | Вести под венец – вести до шлюбу (до вінця). [Таку дитину чемну й любу Хоч зараз повести до шлюбу. Лукаш, перекл. з Гете.] | Идти под венец – іти до шлюбу (до вінця); стати під вінець; стати на рушник(у). [Він не може, моя доню, на рушничок стати. Н. п.] | Конец — делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець — і вінець. Пр. От тобі віз і перевіз. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішли баби у танець. Пр. | Принять мученический венец (религ. книжн.) – прийняти мученицький вінець, вмерти мученицькою смертю. | Стоять под венцом – стояти під вінцем; стояти на рушнику.

Вензель | Вензеля писать, выделывать (фам. шутл.) – (про п’яного) Писати мисліте; заточуватися (точитися).

Венчаться | Венчаться с кем – вінчатися з ким; вінець (шлюб) брати з ким; до шлюбу стати з ким; на рушнику стати з ким. [Ой хто мені царзілля дістане той зо мною на рушнику стане. Н. п.] | Жить не венчаясь – безшлюбно (без шлюбу, невінчаним шлюбом, невінчано) жити; жити на віру. [Свою жінку прогнав від себе, зійшовся з другою без шлюбу, а це гріх, святе письмо забороняє жити на віру. Коцюбинський.]

Венчать | Конец венчает дело – кінець вінчає діло. Пр. Кінець діло хвалить. Пр.

Вера | Вера без дел мертва есть – віра без діл (є) мертва. | Вера и гору с места сдвинет –

віра і гори зсуває; віра і гори двигає; віра гори (во)рушить. | Верой и правдой, по вере и правде служить – по правді (віддано) служити. | Дать, одолжить кому на веру что –

дати, позичити кому на віру (на слово) що; повірити кому на слово що; навірити кому що. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] | Не давать веры кому – не давати (не йняти) віри кому. [Чортам ще й дурень віри не йняв! — одрізав дід. Стороженко.] | Обратить в христианскую веру кого – навернути (повернути) на християнську віру (до християнської віри, на (у) християнство) кого. | Обращенный в новую веру (неофит) – новонавернений; нововірець (неофіт). | Потерявший веру – зневірений. | Терять, потерять веру в кого, что – зневірятися, зневіритися в кому, в чому; утрачати, втратити віру в кого, в що.

Верба | Не родит верба груш – на вербі грушки не родяться. Пр. На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть. Пр.

Верёвка | Вить верёвки из кого – мички микати з кого; водити на поводі кого. | Хоть верёвки вей – хоч мички мич; куди гни (хили), туди й гнеться (хилиться).

Вереница | Взяться вереницей за руки – побратись плетеницею (вервечкою) за руки. Верится | Мне (ему…) не верится – мені (йому…) не йметься віри (не віриться). [А все ще

віри мені не йметься. Вовчок.] Верить | Будем верить! – вірмо! | Верить в долг – давати набір (наборг, боргом, на віру);

вірити, навіряти. | Верить, поверить кому, чему – вірити, повірити кому, чому; діймати, дійняти (йняти, пойняти) віри кому, чому; давати, дати віри (віру) кому, чому; мати віру до кого, до чого. | Не верть себе, своим глазам, своим ушам – не вірити (не йняти віри) собі, своїм очам, своїм вухам; на свої очі, на свої вуха не ввіряти. | Не верь жене в подворье, а коню в дороге (устар.) – не вір жінці дома, а кобилі в дорозі. Пр. Жінці і кобилі ніколи не вір. Пр. Ладна жінка, а бистрий кінь — то смерть. Пр. Не вір кобилі в дорозі, бо серед болота скине. Пр. | Не верь началу, а верь концу – кожній справі кінця гляди. Пр. Що на кінці буде, то найважніше. Пр. | Не верь ушам, а верь глазам – не вір чуткам, а вір очам. Пр. Хто чув, той ще не бачив. Пр. Не вір губі, положи на зуби. Пр. | Не верю ни на грош – не вірю (а)ні на мачину, (а)ні на мак-зерно, ні на волосину. | Не всякому слуху верь – не всяка чутка — правда. Пр. Люди чого не набрешуть. Пр. Люди накажуть, що й на вербі груші ростуть. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все те переймай, що за водою пливе. Пр. | Слепо верить – сліпо вірити; (жарт.) вірити, як турчин у місяць.

Вернее | Вернее всего – найпевніш(е). | Вернее говоря – вірніше (певніше) кажучи; вірніш(е) (певніш(е)).

Верность | Нарушать, нарушить супружескую верность, – порушувати, порушити подружню вірність; (жарт.) у [чужу] гречку (у [чужий] горох) скакати, ускочити (завертати, завернути); в чужий горох ходити; скакати, скочити через пліт. [І до півночі там гуляли, і в гречку деколи скакали. Котляревський.]

Верный | Верная смерть – неминуча (видима, вірна, нехибна) смерть. | Верный слову – на слово вірний. На личко біленька, на слово вірненька. Н. п. | Верным остаться кому – вірним лишатися (зоставатися) кому; додержувати вірності (віри) кому; держатися (триматися) кого. [Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно.— А я тобі також слова не зломлю. Скоро поверну, зробимо весілля! Кобилянська.] | Самый верный – (що)найвірніший (якнайвірніший). | С подлинным верно – з оригіналом згідно. | Указать верный путь – показати правдивий шлях, показати правдиву дорогу (стежку, путь).

45

Російсько-український словник сталих виразів

Вероломство | Совершать, совершить вероломство – ламати, зламати віру; допускатися, допуститися віроломства.

Вероятие | Сверх всякого вероятия (устар.) – (по)над усяке сподівання.

Вероятность | По всей вероятности – найправдоподібніш(е); найімовірніш(е); найпевніш(е) (десь найпевніш(е)); цілком імовірно.

Вероятно | Вероятно – десь (десь певне); певно [є]; мабуть (мабуть, чи не); видно; наді(й)сь; (зах.) відай. | Мало вероятно – малоймовірна річ; мало (не дуже) ймовірно; навряд, щоб…; (образн.) вилами [по воді] писано.

Верста | В п’яти, шести… верстах – за п’ять, шість… верстов; (п’ять, шість…) верстов звідки. [За сім верстов відціля, в глухому забитому селі не нашого району, вчителює мій шкільний товариш. Дукін.] | За версту слышно – за версту чути; дуже далеко (ген-ген) чути. | За семь вёрст (миль) киселя хлебать – за сім миль киселю їсти. Пр. За кільце (за кавалок) кишки [та] сім миль (верст) пішки. Пр. | Коломенская верста, с коломенскую версту (перен.) – чугуївська (келебердянська, мальована) верст(в)а; довгань (довгаль); здоровило; веслюга; (діал.) гомила. | Торчать [коломенской] верстой – стовбичити.

Вертеться | Вертеться в обществе (пренебр.) – крутитися (обертатися) серед людей (поміж людьми); часто бувати серед товариства. | Вертеться, завертеться двигаясь – іти, піти млинком. | Вертеться на глазах, на виду у кого – крутитися (вертітися) перед очима (поперед очей) в кого. | Вертится в голове (мысль) – снує(ться) (роїться, крутиться, вертиться) в голові (думка, гадка). | Вертится, как белка в колесе – крутиться (вертиться, мотається), як муха в (на) окропі; вертиться (крутиться), наче в’юн в ополонці (на сковорідці); крутиться (вертиться), як посолений в’юн; крутиться, як дзиґа (як дурна вівця); крутиться, як пес у сливах; крутиться (вертиться), як швець в ярмарок. Пр. | Вертится, как веретено – крутиться (вертиться), як веретено; веретениться; крутиться, як дзиґа. | Вертится на уме – на умі (на думці) крутиться (вертиться, мотається). | Вертится под ногами – крутиться (вертиться, мотається) (по)під ногами. [Не знає (невістка), де стати, де сісти, одно свекруху сердить: то під ногами мотається, крутиться по хаті, то покладе хустку не на місце… Гордієнко.] | Как ни вертись (крутись), а… – хоч як крутись (хоч як вертись), а…; як не крутись (як не вертись), а…; крути, верти, а…; крути (верти), не крути (не верти), а… | Разговор вертелся около, вокруг чего – розмова в’язалася (крутилася, точилася) коло (навколо, навкруг, біля) чого. | [Слово] вертится на языке (разг.) – [Слово] крутиться (вертиться, плететься) на язиці.

Вертеть | Вертеть кем (разг.) – вертіти (крутити, орудувати, верховодити) ким; коверзувати [над] ким. [Вона орудувала царем, як сама хотіла… Стороженко.] | Вертеть хвостом (перен. разг.) – крутити(ся); крутити хвостом; викручуватися; крутити-вертіти; і сюди верть, і туди верть. [Крути, верти, нічого не поможе. Пр. І сюди верть, і туди верть, а панові прийшла смерть. Пр.] | Вертит языком, что корова хвостом – вертить язиком, як корова хвостом. Пр. Язик у роті — мели що хоті. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. Не мели, як пустий млин. Пр. Порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле язиком, як вітряком (як на жорнах). Пр. Язик йому на веретені ходить. Пр. Язик йому бігає, як на завісах. Пр. | Как ни верти – як не крути (як не верти); хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк. [Хоч круть, хоч верть, а тут тобі й смерть. Пр. Крути-верти, треба вмерти.

Пр.] Вертлявый | Вертлявый человек – крутько; дзиґа.

Верхи | Верхи общества – (з)верхня (горішня) верства суспільства; верхи громадянства (суспільства). | Нахвататься верхов (разг.) – нахапатися [самих] вершків. | Правящие верхи – керівні (владущі) верхи. | Скользить по верхам (разг.) – по верхах (вершках)

стрибати; знати по верхах що.

Верховье | Верховье реки – вершина (верховина, верх, верхів’я) [річки]; верхоріччя. [Гей, з усні Дніпра да до вершини Сімсот річок і чотири, Да всі вони у Дніпро впали. Максимович.]

Верхом | Верхом – верхи; (про багатьох іще) верхами; конем; (про багатьох) кіньми; (давн.) кінно.

Верхушка | Верхушка (вершина) горы – верх (верховина, вершина, верхів’я) [гори]; шпиль [гори]; (діал.) грунь; щолоп(ок) [гори]; (збірн.) верхогір’я. [Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Кримський.] | Верхушка (вершина) дерева – верх (вершина, верховина, верхів’я) [дерева]; (збірн.) верховіття. | Крутая верхушка горы – крута верхівка гори, іще щовб (щовба) [гори]. [Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Сл. Гр.]

Верх | Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – брати, взяти гору (верх, перевагу, перемогу) над ким; перемагати, перемогти (переважувати, переважити,

46

Російсько-український словник сталих виразів

заломлювати, заломити, подужувати, подужати) кого; грає чиє. [Харциз подужав, панує над нами. Грінченко. Як побачив цар лицаря, то душа і стала йому на мірі; бо вже знав, що його грало. Свидницький.] | Верх совершенства (книжн.) – сама довершеність; найвища досконалість. | Верх счастья – найбільше (найвище) щастя; вінець щастя. | Мой (наш…) верх! – мій (наш…) верх!; моє (наше…) зверху!; моя (наша…) перемога (перевага)!; я переміг (переважив)!; ми перемогли (переважили)!

Вершина | Вершина горы – Див. верхушка. | Вершина дерева – Див. верхушка. | Вершина творчества, поэзии… – верхів’я (вершина) творчості, поезії…

Вершить | Вершить дела – вершити справи (діла); орудувати ділами (справами). | Вершить судьбы – вирішувати (вершити) долю; заправляти долею.

Вершок | Вершки хватать – по верхах (по вершках) стрибати; вершки хапати; знати по верхах що. | | Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати. Пр. | От горшка два вершка (фам.) – такий, що його й у кишеню сховав би; такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс); приземок, цурупалок. Такий малий, накрив би його решетом. Пр.

Веселее | Мне, тебе… стало веселее – мені, тобі… стало веселіш(е) (втішніш(е); (образн.) світ мені, тобі… піднявся (поширшав). [От і Марусі і Василеві неначе світ піднявсь, полегшало на душі. Квітка-Основ’яненко.] | Становиться, стать веселее – веселішати, повеселішати.

Веселиться | Будем веселиться! – веселімося!

Весёлый | Весёлый человек (весельчак) – весела людина; (про мужчину ще) веселий чоловік, веселун; веселуха. | Под весёлую руку – в доброму (в гарному) настрої (гуморі); під веселу руч.

Весенний | Весенние песий, веснянки – весняні пісні; веснянки (веснівки); гаївки. [Сидимо, веснянок та гаївок співаємо. Кониський.]

Весло | Идти, плыть на вёслах – пливти (плисти) веслуючи (на веслах). | Садись на вёсла!

– сідай на гребку (на весла)!; сідай гребти (веслувати)! | Сидеть на вёслах – сидіти на гребці (на веслах); веслувати.

Весна | Весна в разгаре – весна вповні (у розповні). | Весной, весною – навесні ((о)повесні); об весні (в весну); весною. | На весну поворачивает – на весну кладеться (верне). | Наступает, наступит весна – настає, настане весна; весніє; весна весниться, завесишься; (образн.) скресає, скресне на весну. | Началась весна – настала (встала) весна; (образн.) бабак свиснув. | Одна ласточка весны не делает – одна ластівка не робить весни. Пр. Один цвіт не робить (не творить) вінка. Пр. З одної ягоди немає вигоди. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. | Поздней весной – пізньої весни (пізньою весною, у пізню весну); у проліть. | Проводить весну где – [Весну] веснувати десь. [Де ти будеш цю весну веснувати? З нар. уст.] | Прошлой весной – тієї (минулої) весни. | Ранней весной – напровесні; на ранній весні (провесні); ранньою весною. | Чтоб тебе не дожить до весны! – (образн.) [А] бодай (щоб) ти зозулі не почув!; [а] бодай та [щоб та] не діждав рясту побачити! | Этой весной – цієї весни.

Вестись | Ведётся обычай – є [такий] звичай; [так] ведеться (водиться); [так] повелося. [На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Глібов.] | Где ведётся, так и на щепу прядётся; кому поведётся, у того и петух несётся – кому йдеться (ведеться), то й на скіпку прядеться. Пр. Кому щастя йдеться (ведеться), тому й півень несеться. Пр. Кому щастя, то й на києві випливе. Пр. Як буде доля, то буде і льоля. Пр.

Вести | Будем вести себя хорошо, прилично! – поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося! | Вести борьбу, войну – веста (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися. | Вести весёлую жизнь – жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати. | Вести двойную игру – грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди. | Вести дневник

– вести (писати) щоденник(а). | Вести дружбу – дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати. | Вести жизнь – провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.] | Вести знакомство с кем – знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким. | Вести начало от кого, чего – брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого. | Вести переписку (переписываться) с кем – провадити листування (листуватися) з ким. | Вести процесе, тяжбу с кем – позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким. | Вести разговор, речь – провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати). | Вести свой род от кого – вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого. | Вести свою линию – свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку. | Вести себя – поводитися; триматися. | Вести себя хорошо, прилично, достойно – поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як

47

Російсько-український словник сталих виразів

слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.] | Вести хозяйство – вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати). | Вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати). | Вести хоровод – вести танок. | Все дороги ведут в Рим – всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. | И ухом не ведёт кто – (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому. | Как ты ведёшь себя? – як ти поводишся? | К чему он ведёт? (разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)? | Плохо вести себя – погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]

Весть | Без вести пропал – не знати де подівся; пропав без вісті (у безвість, у безвістях); нема й чутки (чуття, вісті) про кого; бігма чиєї вісті; зник без сліду хто; (згруб.) чортма чиєї вісті. [Пішла мати на базар — чортма її вісті. Н. п.] | Дать весть о себе – (по)дати (з)вістку про себе; датися чути. | Не весть кто – не знати (не знать) що; невідь-що (казнащо). [Тут смуток, а вона вигадує невідь-що. Старицький.] | Радостная весть – радісна (втішна, потішна) (з)вістка (вість). | Худые вести не лежат на месте – лихі (погані) вісті не лежать на місці. Пр.

Весь | Бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – Див. бежать. | Без(о) всего – без нічого; з нічим. | Больше всего – найбільш(е); (по)над усе. [Я люблю тебе, давно люблю, над життя, над щастя, над усе на світі. Українка.] | Вдобавок ко всему – до всього [того]. | Во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить. | Во всю Ивановскую кричать – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі (в)заводи, на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що (є) духу, скільки духу) кричати (гукати). [На весь окіл гукав. Гребінка.] | Всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста. [На луках геть усе вигоряє. Муратов.] | Всё более и более – щораз (чимраз) більше; дедалі (щодалі, чимдалі) все більше: все геть та й геть. (Див. іще более). | Всего (итого) – разом. | Всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш(е). [Бо тільки зо всього соломи взяв з копицею. Г.-Артемовський.] | Всего-навсего – усього-навсього; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт. [Коли до неї (скринечки), а там усьогонавсього п’ятдесят карбованців. Свидницький.] | Всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого! | Всё и вся (разг. уст.) – геть усе (чисто все); усе і вся. | Всё или ничего – усе або нічого. | Идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись. | Лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе. | Мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; (а)ні гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (розм.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…). [Та вже скількісь, нехай б’ють. Г.-Артемовський.] | После всего – по всьому. | При всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю. | Растянулся во весь рост – Розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж. | Решительно всё

– геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо); все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до нитки). [Як порозумнішає, тоді його хазяїном зробимо, а я тобі усе дощенту по купчій передам… Тобілевич.] | Со всего плеча – чимдуж; щосили (з усієї сили). | Стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст. | Только и всего – та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі. | Чаще всего – найчастіш(е). | Я весь внимание и слух – я весь [сама] увага.

Вес | Весом в два килограмма – на вагу (вагою) два кілограми; важить два кілограми; два кілограми завважки. | Имеет большой вес что – має велику вагу що; багато (велико) важить що. | На вес золота (ценится) – як золото; дуже (вельми) коштовний. | На вес, по весу – вагою (діал. вагом); на вагу. [Він остався у Криму. Продає сіль на вагу. Н. п.] | Отпускаемый на вес – важений. | Отпускать, отпустить, принимать, принять на вес –

вагою (діал. вагом) давати, дати; брати, взята вагою (на вагу). | Пользоваться большим весом (разг.) – мати велику вагу; багато (велико) важити. | Прибавить к весу – додати до ваги (приважити). | Прибавить, убавить в весе – набрати ваги (поважчати); втратити в вазі (полегшати). | Собственный вес – чиста вага. | Человек с весом (перен.) – значна (впливова) людина з великим авторитетом.

Ветер | Благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.] | Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити

48