41.Дипломатія княгині Ольги.Джерела та історіографія проблеми.

Дипломатія княгині Ольги.Зауважимо, що між 944 і 955 рр.. літопис ні слова не повідомляє про міжнародні події. Після загибелі Ігоря в 945 р. для Києва настали важкі часи: відклалася Древлянська земля; спадкоємець, як зазначає літопис, був «детеск», тобто дитя, і на чолі держави стала велика княгиня. І перші роки її правління, природно, пішли на рішення внутрішньополітичних проблем. У 946 р. Ольга воювала з древлянами і нарешті знову підпорядкувала їх Києву. Починаючи з 947 р. вона взялася за наведення порядку в своїх землях: впорядкувала збір данини, провела інші адміністративно-господарські реформи. А потім літопис пропускає без опису кілька років - з 948 по 954 р. - і лише під 955 р. повідомляє про поїздку російської княгині до Константинополя та її хрещення там. У цій послідовності літописного оповідання звернемо увагу на дивовижну аналогію подій за часів перших років правління Ольги та Олега. Взявши владу в свої руки, Олег також розпочав з «пристрою» справ внутрішніх, а просто кажучи, з підкорення навколишніх племен і самого наполегливого і войовничого серед них - древлян. І лише підпорядкувавши ряд племен влади Києва, зміцнивши внутрішньополітичні позиції княжого дому, він приступає до вирішення зовнішньополітичних питань: організує похід на Візантію, з тим щоб підтвердити колишні привілеї Русі, отримані нею від імперії ще в IX ст.

Навіть не знаючи нічого про поїздку Ольги до Константинополя, можна було б припустити, що після ліквідації внутрішніх смут в країні, стабілізації становища і зміцнення великокнязівської влади в Києві Ольга повинна була приступити до вирішення зовнішньополітичних завдань: Ігор був мертвий, але договір, їм укладений, діяв. Проте з часу його укладення пройшло більше десяти років. Змінилися правителі на візантійському троні, нові люди встали на чолі давньоруської держави. Досвід минулих років і взаємовідносин імперії з іншими «варварськими» державами підказував необхідність або подтверждейія, або перегляду угоди 944 р. Таким чином, поява в літописі повідомлення про зовнішньополітичної активності княгині Ольги може бути сприйнято з довірою вже в силу історичної логіки розвитку подій, обумовлених попередніми відносинами Русі та Візантії. Але, звичайно, це аргумент дуже слабкий.Що стосується думки про те, що на переговорах у 957 р. йшла мова про реалізацію договору 944 р., то воно справедливо, але лише з одним застереженням: на цій реалізації наполягала імперія, а російська сторона вправно використовувала інтереси Візантії, щоб добитися політичних вигод у сферах, про які вже говорилося.

42.Основні напрямки зовнішньої політики князя Святослава.

Вторинний захоплення Подунав'я Святославом.

Отримавши тривожне послання з Русі, Святослав відійшов виручати Київ. Печеніги були відігнані, після чого великий князь уклав з ними мир. Святослав хотів відразу ж повертатися на Дунай, але тут втрутилася його постаріла мати: «Видиш мя болнн сущю; камо хочеш від мене ити?». Святославу довелося дочекатися смерті Ольги, після чого він розділив російську землю між синами (Ярополку віддав Київ, Олегові - древлянську землю, Володимиру - Новгород) і, набравши поповнення, рушив на Балкани.Восени 969 р. Святослав знову з'явився на Дунаї. Становище в регіоні в цей період не могло порадувати його. Світ з Болгарією був порушений. У 969 р. помер цар Петро, ​​і візантійці поспішили звести на престол його сина Бориса, відомого під ім'ям Борис II (969-972). Борис проводив політику, подібну з політикою Петра: правил він, спираючись на провізантійська партію, і в усьому підтримував імперію. Російські гарнізони були вибиті з дунайських фортець. Болгари обложили Переяславець, деякі городяни вступили з ними в змову (про це повідомляє нам Татіщев), що й змусило Воєводу Вовка залишити місто. На зворотному шляху з Києва Святослав зустрів воєводу і його загін у гирлі Дністра.Вторинний захоплення Подунав'я Святославом.

Отримавши тривожне послання з Русі, Святослав відійшов виручати Київ. Печеніги були відігнані, після чого великий князь уклав з ними мир. Святослав хотів відразу ж повертатися на Дунай, але тут втрутилася його постаріла мати: «Видиш мя болнн сущю; камо хочеш від мене ити?». Святославу довелося дочекатися смерті Ольги, після чого він розділив російську землю між синами (Ярополку віддав Київ, Олегові - древлянську землю, Володимиру - Новгород) і, набравши поповнення, рушив на Балкани.Восени 969 р. Святослав знову з'явився на Дунаї. Становище в регіоні в цей період не могло порадувати його. Світ з Болгарією був порушений. У 969 р. помер цар Петро, ​​і візантійці поспішили звести на престол його сина Бориса, відомого під ім'ям Борис II (969-972). Борис проводив політику, подібну з політикою Петра: правил він, спираючись на провізантійська партію, і в усьому підтримував імперію. Російські гарнізони були вибиті з дунайських фортець. Болгари обложили Переяславець, деякі городяни вступили з ними в змову (про це повідомляє нам Татіщев), що й змусило Воєводу Вовка залишити місто. На зворотному шляху з Києва Святослав зустрів воєводу і його загін у гирлі Дністра.Давши візантійцям кілька битв, Святослав послав до їхнього табору парламентарів з пропозицією про мир. Імперія втомилася від воєн, тому Іоанн з радістю вхопився за цю можливість.Російсько-візантійський ДОГОВІР 971 г .Російсько-візантійський договір, укладений між Руссю і імперією в таборі під Доростолом, ніби підводить риску під всією зовнішньополітичною діяльністю Святослава Ігоревича. У ньому відображені як зовнішньополітичні перемоги Русі, так і її невдачі.Посли Святослава прибули в табір Цимісхія з пропозицією про «мир і любов», після чого імператор направив своїх послів з дарами в Доростол. Лев Диякон повідомляє нам, що російські посли в таборі Іоанна Цимісхія погодилися укласти з греками мир на наступних умовах: руси передають грекам Доростол, звільняють полонених і йдуть з Болгарії до своєї вітчизни.