27.Проаналізуйте аргкменти прихильників і противників норманської теорії походження державності на Русі.

Ставлення самого А.А. Шахматова до норманської проблеми завжди було складним. Об'єктивно його праці з історії літописання зіграли важливу роль у критиці норманізму і підірвали одну з основ норманської теорії. На підставі текстологічного аналізу літописі, нею встановлений пізній і недостовірний характер розповіді про покликання варязьких князів. Але разом з тим він, як і переважна більшість російських учених того часу, стояв на норманістскіе позиціях! Він намагався в рамках своєї побудови узгодити суперечливі свідчення Початковому літописі і неросійських джерел про найдавніший період історії Русі. Виникнення державності на Русі уявлялося А.А. Шахматову послідовним появою у Східній Європі трьох скандинавських держав і як результат боротьби між ними.

Відзначаючи роль слов'ян у розвитку всесвітньої історії та падіння Римської імперії, Ломоносов ще раз підкреслює волелюбність слов'янських племен і їх нетерпиме ставлення до всякого гніту. Тим самим побічно Ломоносов вказує, що князівська влада існувала не завжди, а стала продуктом історичного розвитку Київської Русі. Особливо яскраво показав він це на прикладі давнього Новгорода, де «новогородци варягам відмовили в данини і стали самі собою правітельствовать».

Однак у той період класові суперечності, що роздирали давньоруське феодальне суспільство, призвели до падіння народоправства: новгородці «впали у великі чвари й міжусобні війни, повстав один рід проти іншого для отримання більшості».

І саме в цей момент гострих класових протиріч звернулися новгородці (а точніше, та частина новгородців, яка здобула перемогу в цій боротьбі) до варягів з такими словами: "земля наша велика і багата, а вбрання у нас немає, хай підете до нас княжити і володіти нами ".

Акцентуючи на цьому факті увагу, Ломоносов підкреслює, що не слабкість і не нездатність росів до державного управління, як це наполегливо намагалися стверджувати прихильники норманської теорії, а класові суперечності, які були придушені силою варязької дружини, стали причиною закликання варягів.

Крім Ломоносова спростування норманської теорії висловлюють й інші російські історики, в тому числі і С. М. Соловйов: «Нормани не були панівним племенем, вони тільки служили князям тубільних племен; багато служили тільки тимчасово; ті ж, які залишалися в Русі назавжди, по своєї чисельної незначності швидко зливалися з тубільцями, тим більше що в своєму народному побуті не знаходили перешкод до цього злиття. Таким чином, при початку російського суспільства не може бути й мови про панування норманів, про норманське періоді »

28.Передумови винекнення Давньоруської держави.

Прогресивні зміни в землеробстві, перетворення родової общини в сусідську, виникнення приватної власності і пов'я¬зана з цим самостійна господарська діяльність окремих сімей привели до майнової нерівності, появи сильної в економічно¬му відношенні племінної знаті.

Як відомо із давніх літописів, на перших порах свого існу¬вання слов'янські племена не знали прошарків і вільні жи¬телі користувались однаковими правами. Але поступово різні групи населення фактично стали відрізнятися між собою за багатством і соціальним станом. Представники вищих верств отримали назву "лучші", "ліпші", "старійші", "передні", "на¬рочиті" мужі. Найбільш високий статус серед них мали "земські бояри" ("боляре"), тобто представники місцевої пле¬мінної аристократії, нащадки древніх родових старійшин, а також купці, що жили на шляху "із варяг в греки". Поряд з цим, до вищих соціальних верств входили і верховні дру¬жинники "княжі мужі",

Великі феодали, князі були зацікавлені в створенні певних правових норм з метою юридичного закріплення існуючих відносин. Ці правові норми могла забезпечити тільки могутня державна влада. Таким чином, різноманітні соціально-еко¬номічні відносини об'єктивно приводили спочатку до племін¬них союзів, а пізніше - до державного утворення. Стародавні літописи відзначають, що поляни, древляни, волиняни й інші слов'янські племена мали державні об'єднання на чолі з князівськими династіями уже в VI-VIII ст. Так, у полян в середній течії Дніпра княжив "рід Кия". Між князями йшла безперервна боротьба за приєднання ближніх і дальніх земель. В IX ст. на деяких територіях, що знаходились на шляху "із варяг в греки", утворилося декілька князівств, де князями були варязькі воєначальники: Рюрик у Новгороді, Аскольд і Дір в Києві, Рогволд в Полоцьку та ін.

У 822 р. сподвижник Рюрика новгородський князь, Олег з військовою дружиною приплив по Дніпру до Києва і захопив там владу.

Величезне значення для початкової історії Русі мали відно¬сини із Скандінавією і Візантією. Скандінавія мала значний вплив на становлення політичного і військового устрою, а Візан¬тія - на розвиток господарства торгівлі, культури, релігії.

В міру посилення Давньоруської держави і подолання племінної обмеженості все нагальніщою ставала проблема прий¬няття ідеології, як змогла б підтримати процес об'єднання східних слов'ян навколо Києва. Згідно з літописом, Володимир звертався до різних релігій, вивчав їх основні принципи, але кінець кінцем зупинив свій вибір на християнстві, яке уже на той час було значно поширене в Європі. Відомо, що князівська знать в Києві уже давно була знайома з християнством. Так, княгиня Ольга іще в 950-х роках прийняла християнство, але не була в цьому підтримана своїми підлеглими. У 988 році відбулося офіційне визнання хри¬стиянства як релігії - Хрещення Русі, а князь Володимир отри¬мав ім'я "Хреститель".

Прийняття християнства мало велике значення для Русі не тільки в ідеологічному аспекті. Цей крок сприяв подаль¬шому посиленню державності, а також посилив міжнародний авторитет Київської Русі, оскільки поставив її в ряд з цивілі¬зованими європейськими державами.