Алкалоїди

Представники родин макових, жовтецевих, пасльонових, метеликових; барбарис звичайний, горицвіт весняний, чистотіл звичайний, кава, чай, беладонна, мак снодійний, тютюн, головатень, маткові ріжки.

Алкалоїди використовуються як у чистому вигляді, так і в складі комплексних препаратів. Вони активізують поділ клітин, підвищують артеріальний тиск, посилюють загальний обмін речовин, поліпшують секрецію травних залоз. Алкалоїди мають ряд негативних властивостей: наркотична дія, небезпека отруєння (блекота, дурман, беладонна). Алкалоїдоносна сировина відноситься до категорії небезпечних видів сировини. Деякі рослини можуть викликати отруєння з летальним результатом. Ці дані свідчать про необхідність постійного лікарського контролю за використанням алкалоїдомісної сировини. Безпечніше цю сировину у фітотерапії, особливо в побуті, не використовувати взагалі.

Гіркоти

Ісландський мох, насіння хрестового кореня бенедиктинського, листки берези, кошики нагідок лікарських, шишкоягоди ялівцю, золототисячник звичайний, полин гіркий, кульбаба лікарська, цикорій дикий, шишки хмелю, бобівник трилистий, верес звичайний.

Дуже гіркі на смак, подразнюють смакові нерви і посилюють секреторну діяльність шлункових і кишкових залоз. Широко застосовуються для лікування хворих на гастрит (із зниженою та підвищеною секрецією шлунка), алкоголізм, печінкові та ниркові захворювання. Проявляють протимікробну дію.

Найчастіше гіркоти зустрічаються у рослинах родин айстрових, тирличевих і губоцвітих. Гіркоти посилюють секрецію залоз шлунка (підвищують апетит - рефлекторно подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки ротової порожнини, звідси імпульси надходять у ЦНС, стимулюючи центр голоду. Відповідна реакція направляється до слизової шлунка, стимулюючи секреторну активність залоз - підсилення секреції шлункового соку). Гіркоти стимулюють апетит рефлекторно.

Глікозиди

Хрін, редька, гірчиця, квітки і плоди бузини чорної, насіння сливових, мучниця звичайна, крушина ламка, алоє, гірчак перцевий, горицвіт весняний, конвалія звичайна, золотушник звичайний, солодець голий, бобівник трилистий, кульбаба лікарська, гірчиця, липа, калина та багато ін.

Гострі, пекучі на смак. Збуджують апетит, виявляють місцеву подразнюючу дію, завдяки чому посилюють кровообіг при зовнішньому застосуванні, проявляють бактерицидну і бактеріостатичну дію на патогенні групи мікроорганізмів, що викликають запалення шкіри, підшкірної основи та м'язів людини. Глікозиди стимулюють роботу серця, мають відхаркувальну, жовчогінну, сечогінну та тонізуючу дію.

Серцеві (кардіотонічні) глікозиди

Наперстянки, конвалія травнева, жовтушник, горицвіт весняний.

Серцеві глікозиди збільшують силу і зменшують частоту серцевих скорочень, поліпшують тканинний обмін серцевого м'яза. Препарати, що містять серцеві глікозиди, застосовують при серцевій недостатності та порушеннях ритму серця, дистрофії міокарда, тахікардії, гострій серцевій недостатності. Особливістю серцевих глікозидів є швидкість настання ефекту, тривалість дії. Вони впливають на судини і нервову систему. У зв'язку з поліпшенням кровообігу під впливом серцевих глікозидів посилюється і діурез (особливо препарати конвалії і горицвіту). Приймаються тільки за призначенням лікаря. Глікозиди наперстянки здатні накопичуватися в організмі (явище кумуляції), викликати брадикардію (ураження пульсу). Необхідна велика обережність використання сировини, що містить серцеві глікозиди при стенокардії та інфаркті міокарда. Абсолютно неприпустимо самостійне використання сировини, що містить серцеві глікозиди типу буфадієнолідів, а саме кореневищ морозника. Для рослин родини капустяних характерна наявність у глікозидах сірковмісних речовин - синігрін, а у насінні гірчиці - синальбін. У розоцвітних - амігдалин, який розпадається з виділенням синильної кислоти. Строфантин характерний для родини куртових - строфанту, олеандра, конвалії. Для наперстянки характерним є наявність у ній глікозидів - дигітоксину, дигоксину.