Дозування

Дозу трави у випадку приготування відвару, настою позначають так: 20,0 – 200,0, що означає: 20 г лікарської сировини на 200 мл окропу. Бувають і інші дози: 15,0, що означає 15 г; 10,0 або 10 г; 5,0, або 5 г.

При виготовленні настоянки в фітотерапевтичній літературі часто зустрічається наступне позначення дози: 25,0, це означає, що на 100 г спирту беруть 25 г лікарської рослинної сировини.

В медичній практиці часто зустрічається дозування столовими ложками (відвари, настої), або краплями (настойки). Приблизно вага однієї столової ложки сухої сировини квіток, пелюсток, суцвіття 2-3 г, листя, трави – 4-5 г, плодів, бруньок – 8-11 г, коріння – 10-12 г, насіння 10-20 г. В столовій ложці – 15 мл, в десертній – 10 мл, чайній – 5 мл водного розчину. В книжках наводиться дозування лікарських рослин для дорослих від 18 років і старшого віку. Для дітей 17-14 років – 2/3; 13-12 років -1/2; 11-8 років - 1/3; 7-6 років - 1/4; 5-4 років - 1/6; 3-2 роки - 1/8; 1 рік – 1 - 1/10 дози дорослого.

Процедури при лікуванні травами

В фітотерапевтичній практиці препарати з лікарських рослин застосовують як внутрішньо так і зовнішньо. Для внутрішнього вживання використовують нативну рослину (листя, трава, квіти, коріння, кореневища, плоди, насіння), соки, порошки, відвари, настої, настойки, екстракти з тієї чи іншої частини рослини. Зовнішньо лікарські рослини використовують для ванн, компресів, примочок, клізм, розтирань. Останнім часом, особливо зарубіжні фірми, почали випускати з лікарських рослин таблетки, драже, аерозолі, лініменти, тощо.

Відвари рослин часто використовують не тільки для вживання всередину, але й для зовнішнього застосування (ванни й напівванни, зігрівальні компреси).

Для ванн і напівванн готують відвар з рослинної сировини (дозування характерне для відварів з цієї рослини) розводять наполовину водою або заварюють 50 г трави на відро води. Тривалість ванн - 20-30 хвилин при температурі 37-38 ⁰С (загальні теплі ванни) або 39-41 ⁰С (гарячі ванни). Можна використовувати місцеві ванни для рук або інших частин тіла.

Окрім ванн часто використовують компреси. При цьому шматок тканини (краще байкової, або льняної) змочують 38-40 ⁰С відваром, настоєм або настойкою трави віджимають і швидко поки тканина тепла, прикладають до поверхні тіла. За своїми розмірами тканина повинна бути трохи більша , ніж передбачувана ділянка. Зверху цієї тканини накладають вощений (парафіновий) папір (але нівякому випадку не целофан) більший за розмірами, ніж тканина - для кращого всмоктування шкірою діючих речовин. Зверху паперу прикладають вату або вовняну тканину для забезпечення прогрівання. Компрес фіксують бинтом. Міняють через 6-10 годин.

Для зігрівального компресу беруть простирадло (найкраще полотняне), намочують його теплим відваром зазначеної рослини й швидко, поки воно ще тепле, обгортують ним увесь тулуб хворому. Поверх цього простирадла, також швидко, щоб недати йому вихолонути, накладають сухе простирадло, а поверх цих двохпростираделхворого обгортають вовняною тканиною (вовняною ковдрою) і пришпилюють її по краях булавками, щоб покривала не розійшлися, коли хворий перевертатиметься. Хворий повинен пробути отак закутаний протягом однієї-півтори години. Робити такий компрес найкраще на ніч. Після компресу всі покривала треба обережно познімати з хворого, прикриваючи його ковдрою, щою йому не було холодно.

Якщо хворий ще спить, хоч уже й настав час знімати покривала, його не треба будити, поки він не прокинеться сам, і тоді вже й розкутати його.