Варіант №1

ІІ рівень

7. Сирітство буває двох типів: біологічне та соціальне. Біологічні сироти – це діти, які втратили обох батьків. Соціальні сироти – це діти, які є сиротами при живих батьках.

8. Полягає у побудові таких взаємозв’язків особистості із суспільством, що забезпечують формування її життєвого досвіду та включення в систему соціальних відносин, соціально здорової поведінки та підвищення рівня соціального здоров’я.

ІІІ рівень

7. 1) відсутність спілкування з біологічними батьками; 2) деформація родинних зв’язків через важке минуле; 3) дефіцит любові; 4) вузьке коло спілкування через закритий колектив; 5) випадки жорстокості з боку персоналу та вихованців; 6) регламентація проведення часу; 7) несформований образ «я»; 8) підвищене почуття тривожності, орієнтація на ворожість соціуму; 9) закомплексованість, емоційне не задоволення; 10) відсутність соціальних навичок особистого життя; 11) відсутність особистого простору; 12) економічна депривація – діти не мають власних заощаджень і досвіду розпоряджатися грошима; 13) постійне перебування у вузькому комунікативному просторі; 14) відсутність власних речей (крім одягу та предметів особистої гігієни); 15) ранні сексуальні зв’язки і випадки сексуального насильства; 16) обмежені можливості у виборі професії; 17) відсутність навичок вирішення власних проблем з офіційними структурами; 18) соціальна незахищеність після виходів із закладів інтернатного типу.

Варіант№2

ІІ рівень

7. Це тимчасові дитячі притулки, де протягом місяця дитина, яка має неблагополучну сім’ю, зазнала жорстокості в сім’ї, втекла з дому і опинилася на вулиці, голодує, жебракує, ночує по підвалах і на вокзалах може знайти тимчасовий притулок, поїсти, помитися, отримати медичну допомогу, консультацію психолога.

8. Прощання з попереднім місцем проживання. Дитина разом з соціальним педагогом збирає свої іграшки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено достатньо часу. Тому не варто підганяти дитину, а надати їй можливість завершити всі свої справи і висловити почуття до людей, яких залишає. Прийомні батьки разом з дитиною від'їжджають до нового помешкання.

ІІІ рівень

8. Усиновлення це акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, а також реалізація природної потреби материнства і батьківства та водночас захист від самотності. Головною і визначальною ідеєю інституту усиновлення є турбота про дітей, які втратили батьків або з тих чи інших причин позбавлені батьківського піклування, створення для них середовища, яке є характерним для сім’ї (турбота про розвиток дитини, виховання, спілкування з дорослими, матеріальне забезпечення). Надаючи великого значення, в першу чергу, сімейному вихованню дітей, останнім часом держава всіляко сприяє розвитку усиновлення.

Варіант №3

ІІ рівень

7.

• Конвенція ООН про права дитини,

• Конституція України,

• Кодекс про шлюб та сім'ю,

• Закон України «Про освіту»,

• Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

8. Метою є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Особи, які беруть на себе зобов'язання щодо дітей, набувають статусу батьків-вихователів. Діти, які влаштовуються до дитячого будинку сімейного типу, є вихованцями і не втрачають статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

ІІІ рівень

9.Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування над дитиною від 14 до 18 років органами опіки та піклування або судом. Принципова різниця між опікою і піклуванням визначена тим, що дитина віком до 14 років ( малолітня особа) має часткову цивільну дієздатність, і опікун здійснює захист прав та інтересів такої дитини від її імені. У віці від 14 до 18 років( неповнолітня особа) дитина набуває неповної цивільної дієздатності, що передбачає розширення її прав – можливість самостійно розпоряджатися особистими доходами, результатами інтелектуальної, творчої діяльності, здійснювати інші фінансові операції за наявності згоди батьків або піклувальників. Більша самостійність вихованця визначає відмінність правової діяльності опікунів та піклувальників.