
- •Предмет колоїдної хімії
- •Класифікація колоїдних систем
- •Класифікація дисперсних систем за агрегатним станом дисперсної фази та дисперсійного середовища.
- •Контрольні питання:
- •Поверхневі явища та їх класифікація
- •Класифікація поверхневих явищ
- •Поверхневий натяг
- •Поверхневий натяг деяких речовин на межі з повітрям при 298к.
- •Методи визначення поверхневого натягу
- •Метод капілярного підняття (метод Жюрена).
- •Метод максимального тиску в бульбашці (метод Ребіндера)
- •Сталометричний метод (метод Траубе)
- •Внутрішня (повна) питома поверхнева енергія. Залежність енергетичних параметрів поверхні від температури
- •Принципи формування поверхневого шару
- •Поверхневий натяг органічних речовин на межі з повітрям при 298к.
- •Адгезія, когезія
- •Змочування і розтікання
- •Розтікання рідин. Ефект Марангоні
- •Контрольні питання:
- •Дисперсність і властивості тіл
- •Характеристика величини і форми поверхні
- •Зміна питомої поверхні при подрібненні речовини.
- •Вплив дисперсності на внутрішній тиск
- •Капілярні явища
- •Дисперсність і реакційна здатність речовин
- •Тиск насиченої пари над викривленою поверхнею
- •Вплив дисперсності на температуру фазового переходу
- •Залежність температури топлення калію і срібла від дисперсності.
- •Вплив дисперсності на розчинність твердих тіл
- •Вплив дисперсності на рівновагу хімічних реакцій
- •Контрольні питання:
- •Адсорбційні рівноваги.
- •Основні поняття та визначення.
- •Природа адсорбційних сил
- •Фундаментальне рівняння адсорбції Гіббса
- •Теплота адсорбції.
- •Швидкість фізичної адсорбції
- •Адсорбція газів на однорідній твердій поверхні.
- •Ізотерма адсорбції (закон) Генрі
- •Теорія адсорбції Ленгмюра
- •Теорія полімолекулярної адсорбції бет
- •Адсорбція газів на пористих тілах
- •Класифікація пористих тіл
- •Теорія капілярної конденсації
- •Теорія об’ємного заповнення мікропор
- •Адсорбція на межі тверде тіло – рідкий розчин.
- •Молекулярна адсорбція
- •Іонна адсорбція
- •Адсорбція поверхнево активних речовин з розчину на межі рідина – газ
- •Контрольні питання.
- •Електричні явища на поверхні
- •Поняття про електрокінетичні явища
- •Механізм утворення подвійного електричного шару
- •Термодинамічні співвідношення між поверхневим натягом і електричним потенціалом
- •Теорії будови подвійного електричного шару.
- •Теорія Гельмгольца Перрена.
- •Теорія Гуї - Чепмена
- •Теорія Штерна.
- •Вплив електролітів на подвійний електричний шар.
- •Вплив індиферентних електролітів на подвійний електричний шар.
- •Вплив неіндиферентних (родинних) електролітів
- •Експериментальне визначення електрокінетичного потенціалу
- •Контрольні питання.
- •Методи одержання та очистки колоїдних систем
- •Диспергаційні методи
- •Конденсаційні методи
- •Термодинаміка утворення нової фази при конденсації.
- •Кінетика утворення нової фази
- •Будова міцел
- •Методи очистки колоїдних розчинів
- •Контрольні питання.
- •Агрегативна стійкість дисперсних систем.
- •Фактори агрегативної стійкості ліофобних дисперсних систем.
- •Ізотермічна перегонка в дисперсних системах.
- •Коагуляція.
- •Теорія стійкості дисперсних систем Дєрягіна, Ландау Фервея і Овербека
- •Кінетика коагуляції
- •Контрольні питання
- •Властивості дисперсних систем
- •Молекулярно – кінетичні властивості дисперсних систем
- •Броунівський рух
- •Дифузія.
- •Седиментація та седиментаційна стійкість.
- •Седиментаційний аналіз дисперсності.
- •Оптичні властивості дисперсних систем.
- •Розсіювання світла.
- •Абсорбція світла.
- •Оптичні методи дослідження дисперсних систем.
- •Структурно-механічні властивості дисперсних систем.
- •Реологічних моделі тіл.
- •Розчини поверхнево – активних речовин.
- •Класифікація пар.
- •Міцели пар.
- •Розчини високомолекулярних сполук
- •Утворення і властивості вмс
- •Взаємодія вмс з розчинниками.
- •Молекулярна маса вмс
- •ГрубоДисперсні системи.
- •Суспензії
- •Емульсії.
- •Класифікація та властивості емульсій.
- •Одержання та руйнування емульсій.
- •Основні характеристики та властивості пін.
- •Одержання та руйнування пін.
- •Аерозолі
- •Класифікація та властивості аерозолів
- •Методи одержання та практичне значення аерозолів
- •Порошки
- •Список літератури
Міцели пар.
В розчинах колоїдних ПАР з концентрацією вищою від ККМ молекули ПАР утворюють агрегати молекул – міцели. Їх структура залежить від полярності розчинника. В водних розчинах молекули ПАР утворюють агрегати в яких вуглецевий ланцюг знаходиться всередині, а функціональні групи повернуті до водної фази і утворюють полярний шар.
Рис. 70. Міцели ПАР.
При збільшенні концентрації вище від ККМ спочатку утворюються сферичні міцели рис.62 (а), потім починають утворюватися дискові та циліндричні рис.62 (б). При подальшому збільшенні концентрації утворюються пластинчаті міцели, що можуть утворювати рідкокристалічні структури або бішарові ліпідні мембрани.
Число агрегацій міцели, це число молекул з яких складається міцела. Воно складає як правило 20-100, але може сягати і 1000. Значення ККМ для більшості колоїдних ПАР лежить в межах 10-2-10-5моль/л.
В неполярних розчинниках міцели ПАР перебудовуються утворюючи зворотні міцели в яких функціональні групи знаходяться в середині, а вуглецевий ланцюг ззовні. Для таких міцел відсутня ККМ, а число агрегацій таких міцел дорівнює 30-40.
Явище розчинення речовин, нерозчинних в даному дисперсійному середовищі, в міцелах ПАР називають солюбілізацією. Речовину, що розчиняється в міцелі називаютьсолюбілізатом. Неполярні вуглеводні розташовуються всередині ядра міцел. Органічні речовини, що мають полярні групи розташовуються так, що їх функціональні групи обернені до води, а неполярні частини орієнтовані паралельно вуглецевим радикалам ПАР.
Солюбілізація використовується при емульсійній полімеризації та утворенні емульсій. Вона є важливим фактором миючої дії ПАР.
Розчини високомолекулярних сполук
Розчини ВМС це істинні розчини, що є термодинамічно стійкими системами, які не потребують стабілізаторів. Частинки розчинів ВМС являють собою окремі молекули, що мають дуже великі розміри, тому вони мають деякі властивості, які характерні і для колоїдних систем.
Утворення і властивості вмс
Високомолекулярні сполуки утворюються двома методами: полімеризації та поліконденсації. В першому випадку виникають типові ВМС. Їх утворення відбувається за рахунок взаємодії низькомолекулярних сполук, що мають ненасичені зв’язки:
nCH2=CH2 → (-CH2-CH2-)n
У другому випадку утворюються ВМС, які не є полімерами, наприклад білки. При поліконденсації взаємодія молекул супроводжується виділенням низькомолекулярних речовин:
n(HO-R-COOH) → H-(-O-R-CO-)n-OH + (n-1)H2O
Послідовне приєднання молекул мономерів до ланцюга не відбувається безмежно. Тому кінцевий продукт є завжди сумішшю макромолекул з різними масами. Для характеристики ВМС використовують середню молекулярну масу. Середня молекулярна маса ВМС складає приблизно – 104-106.
Кількісні зміни молекулярної маси приводять до змін якісних. З’являються нові властивості, відсутні у низькомолекулярних сполук. Наприклад, висока еластичність.
Структурно-механічні властивості ВМС є функцією їх внутрішньої структури. Існує декілька типів структур макромолекул: лінійна (природний каучук), розгалужена (крохмаль), просторова (фенолформальдегідні смоли). В окремий тип можна виділити зшиті структури (вулканізований каучук, гума, ебоніт). Особливі властивості розчинів ВМС зумовлені внутрішнім рухом ланок макромолекули. Завдяки такій властивості макромолекула здатна приймати різні конформації. Конформаціями називають енергетичне нерівноцінні форми молекул, що виникають при просторовому повороті ланок макормолекул без розриву хімічних зв’язків.
Ланки ланцюга сполучені між собою хімічними зв’язками. Під впливом теплового руху гнучка макромолекула може набувати безліч конформацій.
При конформаційних перетвореннях макромолекули можуть згорнутися в клубок, утворюючи глобули, або випрямитися. При цьому відбувається пакування їх в орієнтовані структури - пачки.
Гнучкість ланцюга зменшується із збільшенням числа полярних груп, ростом густини просторової сітки та із зменшенням температури.
Лінійні молекули полімерів неможливо виявити ультрамікроскопічними дослідженнями. Це пояснюється тим, не дивлячись на їх велику довжину їх товщина є молекулярного розміру.
Молекули ВМС розсіюють світло, але дещо гірше ніж колоїдні системи. Вони також здатні вибірково поглинати світлові промені.