Закон Бугера – Ламберта – Бера. При прохожденні випромінення через розчин світлопоглинаючої речовини світловий потік слабшає.

Зниження інтенсивності світлового потоку залежить від концентрації поглинаючої речовини і довжини шляху, пройденого світловим потоком через розчин (визначається товщиною кювети). Ця залежність виражається законом Бугера - Ламберта - Бера.

Щоб врахувати втрати світла на відбиття та розсіяння в кюветі, порівнюють інтенсивність світла, що пройшло через досліджуваний розчин і розчин порівняння (розчинник). При однаковій товщині шару розчину в обох кюветах, виготовлених з одного матеріалу, що містять один і той же розчинник, втрати на відбиття та розсіяння світла будуть приблизно однакові і зменшення інтенсивності світлового потоку, що пройшов через розчин буде залежати тільки від концентрації речовини.

Якщо інтенсивність падаючого потоку позначити як I_o, а інтенсивність світлового потоку, що пройшов через розчин як I, то відношення I/I_o називають величиною пропускання і позначають як Т (0  Т  1) (рис. 6.4).

I

А= lg T = lg ---- =  ∙ l ∙ C,

I_o

де А - поглинання речовини, або оптична густина. Для абсолютно прозорого розчину А = 0, для абсолютно непрозорого – А ^ .

Т - пропускання зразка, тобто відношення інтенсивності світла того, що пройшло через зразок, до інтенсивності світла, що падає;

I/I_о - молярна поглинальна здатність речовини;

C - концентрація речовини (моль/л);

l – товщина світлопоглинаючого шару (товщина кювети), см;

- молярний коефіцієнт поглинання або екстинкції.

Рис. 6.4. Проходження світлового потоку через кювету з розчином

Молярний коефіцієнт поглинання дорівнює оптичній щільності одномолярного розчину з товщиною поглинаючого шару 1 см. Молярний коефіцієнт поглинання - індивідуальна характеристика речовини, він залежить від природи речовини і довжини хвилі і не залежить від концентрації розчину і товщини кювети. Значення  відображає здатність речовини поглинати світло. При визначенні приводиться чисельне значення величини  .Максимально можливе значення  складає  10^5.

Фотометричні прилади поділяються на 2 великі групи: фотоелектроколориметри і спектрофотометри (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1

Фотометричні методи аналізу

Метод	Тип приладу	Робоча область спектру, нм	Спосіб монохро-матизації	Сигнали, що реєструє прилад
Фото-метрія	Фотоколо-риметр	Видима 400–750	Светло-фільтри	Оптична густина (А) і пропускання (Т) в діапазоні довжини хвилі сітлофільтра
Спектро-фото-метрія	Спектро-фотометр	УФ і видима 100–750	Монохро-матор	Оптична густина (А) і пропускання (Т) при фиксированіой довжині хвилі; спектри поглинання

Фотоелектроколориметри застосовуються для визначення концентрації забарвлених розчинів за їх здатністю до світлопропускання (оптична густина) або оптичної щільності забарвлених розчинів.

Колір розчину пов'язаний з довжиною хвилі поглиненої частини світлового потоку (таблиця 6.2.).

Таблиця 6.2.