5. Особливості технології солоду у спиртовому виробництві

На відміну від пивоварного у спиртовому виробництві хімічний склад сусла із крохмалевмістної сировини не має великого значення. Головне призначення солоду у спиртовому виробництві – якомога швидше і повніше оцукрити крохмаль сировини, а для цього потрібні три ферменти: α-амілаза, β-амілаза і декстриназа.

Ячмінний солод має високу α- і β-амілазну активність і низьку декстриназну. А солод із проса та його різновидів (гаоляну, чумизи та ін.) має дуже низьку β-амілазу активність, середню α-амілазну і дуже сильну декстринолітичну активність.

Для β-амілази призупиняється на передостанньому зв’язку α-1,4 перед зв’язком α-1,6. А декстриназа розриває зв’язки α-1,6 в декстринах, тим самим “відкриваючи дорогу” β-амілазі. Тому у виробництві етанолу на солод пророщують біля 70 % ячменю і 30 % проса, які своїми ферментними системами доповнюють одне одного.

Для замочування цих культур використовують ті ж способи і обладнання, що і у виробництві пивоварного солоду. Замочують ячмінь при звичайній температурі (10-15 ºС), а просо – при 25-30 ºС, оскільки у нього більш тверда і міцна оболонка. Градус замочки – 38-40 % досягають протягом 20-24 год, а в подальшому зерно додатково зволожують на грядці водою із шлангу.

Тривалість пророщування ячменю – до 10 діб, проса – 5-6 діб. Температура пророщування ячменю не повинна перевищувати 20 ºС, а проса – 25 ºС . У виробництві цього солоду допустима наявність “гусарів”. Якщо суміщати замочування і пророщування в одному солодоростильному агрегаті, то можна скоротити сумарну тривалість цих процесів на 1,5-2 доби.

Нормативні втрати крохмалю (а не сухих речовин) становлять до 16 %.

Професором В.О. Маринченко розроблені обладнання і технологія механоактивування ферментів свіжопророслого солоду. Це дозволяє вдвічі зменшити витрати солоду як оцукрюючого матеріалу, або вдвічі скоротити тривалість пророщування зерна.

6. Утилізація відходів виробництва солоду. Проблеми охорони довкілля

Склад і кількість зернових відходів залежать від якості ячменю, який поступає у виробництво. Із неочищеного ячменю виділяють загалом 3-5 % щуплих зерен, половинок зерен та шаровидних домішок. Їх направляють на корм худобі.

Зернові відходи, які одержують при сортуванні (ІІІ сорт) і які задовольняють вимогам до фуражного ячменю, здають в обмін на пивоварний.

Сплав, який утворюється при митті і замочуванні зерна, направляють на корм худобі.

Кількість солодових ростків становить 3,5 – 5 % від маси готового солоду. Вони містять білкові речовини, цукри, вітаміни та інші цінні речовини. Їх кормова цінність у 3,5 рази вища, ніж сіна.

Проблеми охорони довкілля детально розглядаються в дисциплінах “Основи екології” та “Основи охорона праці”. Тому коротко розглянемо саме основне.

Для забезпечення максимальної чистоти повітряного басейну всі викиди в атмосферу, які містять пил та інші шкідливі домішки, слід очищати з використанням циклонів, рукавних і мокрих пилефільтрів та іншого обладнання.

Ступінь забрудненості стічних вод бродильних і мікробіологічних виробництв характеризується такими основними показниками: колір, запах, рН, кількість завислих та осаджених часточок, біохімічне споживання кисню (БСК), хімічне споживання кисню (ХСК) та ін.

Біохімічне споживання кисню показує скільки міліграм кисню необхідно витрати для окислення за допомогою мікроорганізмів органічних сполук, що містяться в 1 л стічної води. ХСК – те ж саме, тільки з використанням біхромату калію.

Стічні води солодових, пивоварних, спиртових і ферментних заводів мають БСК від кількох сотен до кількох тисяч мг О₂/л. А скидати у відкриті водоймища дозволяється стічні води з БСК не більше 15 мг О₂/л. Тому стічні води необхідно попередньо очищати.

Існують наступні способи очистки стічних вод:

1. Механічні – застосування жиро- і пісколовушок, сит, відстійників, відстійників-перегнивачів та ін.

2. Хімічні – це нейтралізація, хлорування води тощо.

3. Фізико-хімічні – це застосування діалізу, осмосу, зворотнього осмосу та інших дорогих способів, які вимагають складного обладнання.

4. Біологічні, які бувають аеробні і анаеробні. В аеробних умовах воду очищають за допомогою мікроорганізмів (так званий “активний мул”), які окисляють органічні сполуки, з використанням аеротенків або біофільтрів. При анаеробній очистці використовують герметичні метантенки. В цьому випадку можна утилізувати біогаз.

Біологічні способи найбільш ефективні і поширені, але обов’язково має проводитись попередня механічна очистка води.