- •Глава 32. Стрес
- •Глава 33. Рнк, днк, білків, полісахаридів
- •Глава 34. Морфогенезис клітин.
- •Глава 35. Механізм імунітету у тварин.
- •Клітинний і гуморальний імунітет («антиген-антитіло»)
- •Причины снижения иммунитета
- •Глава 36. Віруси
- •Глава 37. Молекулярна біологія
- •Глава 38. Еколог. Груп до вологи.
- •Глава 39. Ролі накл.. Кис.
- •Глава 40. Морфогенез у рослин.
- •41. Орган слуху у тваринному світі
- •Глава 42.Евол. Автотроф. Живл.
- •Глава 43. Вид.
- •Глава 45. Шляхи пересування через мембрани
- •Глава 46. Теорію пангенезису Дарвіна. Ламаркізм.
- •Глава 47. Мех-зми транспорту орг. І мін. У рос.
- •48. Митоз и мейоз
- •Глава 49 цефалізація
- •Глава 50.Біологічні школи
- •Глава 51. Цикли розвитку рослин
- •Глава 52. Травної система
- •Глава 53. Фітогормони
- •Глава 54. Зорового аналізатору у хребетних тварин.
- •Глава 55. Груп м’язів людини.
- •Глава 56. Біотехнології
- •Глава 57. Заповідний фонд Харківщини.
- •Глава 58. Геологічні оболонки планети
- •Глава 58. Геологічних оболонок планети.
- •Глава 59. Нехромосомне успадкування
- •Глава 60. Хар-ку прокаріот і еукаріот.
- •Глава 61. Механізм менделівське розщеплення у гібридів.
- •Глава 62.Популяція
Глава 38. Еколог. Груп до вологи.
1.Гідатофіти – водні рос-ни, які повністю занурені у воду. Це водорості й вищі водні рос-ни (елодея канадська, рдести, валіснерія спіральна). Вийняті із води ці рос-ни швидко висихають і гинуть, бо в них редуковані продихи і нема кутикули. Відсутня диференціація мезофілу, листя найчастіше розсічене, для кращого викор-ня послабленого у воді сонячного світла і засвоєння СО2. Підтримувані водою пагони майже не мають механічних тканин, але добре розвинута аеренхіма, а в багатьох наявні плаваючі на поверхні листки. Коренева сис-ма дуже редукована, інколи зовсім відсутня, або втратила свої ф-ції (у ряски). Відсутні провідні тк-ни, тому поглинання води і мінер.реч-н відб-ся усією поверхнею тіла. Осмотичний тиск клітинного соку низький. Квітконосні пагони виносять квітки на поверхню води, а після запилення вони знову можуть занурюватися у воду, де й здійснюється дозрівання плодів.
2. Гідрофіти – рос-ни частково занурені у воду (очерет звич., сусак зонтичний, стрілиця стрілолиста, калюжниця болотяна). У них краще розвинуті провідна й механічна тк-ни, добре виражена аеренхіма. У листках наявний епідерміс з продихами, інтенсивність транспірації надто висока, тому вони можуть рости лише на постійному інтенсивному поглинанні води.
3. Гігрофіти – наземні рос-ни, що зростають в умовах підвищеної вологості грунту і повітря (мохи, плавуни, папороті). Листя у них покриті тонкою кутикулою (слабо розвинена), продихів мало, міжклітинники великі; осмот.тиск кліт. соку – низький; транспірація мало відрізняється від фізичного випаровув.; рос-ни погано утримують воду. Розрізняють тіньові і світлові гігрофіти.
Тіньові – рос-ни нижніх ярусів сирих лісів. Через високу вологість повітря в них затруднена транспірація, тому для поліпшення водного обміну на листях розвив-ся гідатоди – водяні продихи, які виділяють краплиннорідку воду. Світлові – рис, підмаренник, росичка.
4.Мезофіти – рос-ни зростають у помірно зволожених місцях існування. Можуть переносити нетривалу посуху. Ростуть при середн. вологості і помірно теплому режимі. Добре розвинута коренева сис-ма (р-ни луків, лісів, буряни, культурні рос-ни). Особливе місце займають ефемери і ефемероїди, у них: дуже короткий вегетац.період, не більше 4-6тижднів; довгий період спокою у вигляді насіння, цибулин, бульб, кореневищ.
Ефемери — однорічні рослини, що переважно ростуть у степах та пустелях і завершують повний цикл розвитку за дуже короткий і як правило, вологий період року.
Ефемероїди— багаторічні трав'янисті рослини, з коротким весняним циклом розвитку і літнім періоду спокою.
5.Ксерофіти – рос-ни, що ростуть у місцях з недостатньою вологістю й мають пристосування до перенес.посухи. можуть запасати вологу в листях і стеблах. Добре регулюють водний обмін, тому навіть під час довгої посухи залиш-ся в активному стані. Ксерофіти поділ-ся: сукуленти і склерофіти.
Сукуленти – соковиті рос-ни з дуже розвиненою водозапасаючою паренхімою в різних органах. Листки мають товсту кутикулу, восковий наліт, або густе опушення. Транспірація в них дуже мала, що призводить до силоьного перегріву рос-н. Фотосинтез іде за типом Саm-метаболізму (вночі при відкритих продихах поглинають СО2, а наступного дня його переробл-ть в проц..фотосинтезу), тому ріст і накопичення маси незначні. (Продихи занурені, відкрив-ся у щілину, де затрим-ся водяна пара. Вдень вони закриті – це допомагає сукулентам зберігати накопичену вологу, проте гірше відбув-ся газообмін і затруднюється надходження СО2 всередину рос-ни). Коренева сис-ма в них розвинена погано (неглибока і дуже розгалужена).
Склерофіти – рос-ни, сухі на вигляд з вузькими і дрібними листками, іноді скрученими в трубочки. Листки можуть бути розсічені, вкриті волосками або восковим нальотом; добре розвинена склеренхіма, тому ці рос-ни можуть втрачати до 25%вологи, не в’янучи. У них добре розвинена коренева сис-ма (підземна маса більша від наземної у 9-10 раз). Добре розвинена провідна сис-ма (багато жилок), добре розвинені покривні і механічні тк-ни (товта кутикула, трихоми), продихи глибоко занурені в епідерміс; мають підвищений осмотичний тиск кліт.соку (велика сисна сила коренів ).
Таким чином, неоднакові шляхи регуляції водного обміну дають змогу рослинам заселяти різні за кологічними умовами ділянки суші. Різноманітність пристосувань лежить в основі поширення рослин по поверхні планети, де дефіцит вологи є однією з головних проблем екологічних адаптацій.