- •Глава 32. Стрес
- •Глава 33. Рнк, днк, білків, полісахаридів
- •Глава 34. Морфогенезис клітин.
- •Глава 35. Механізм імунітету у тварин.
- •Клітинний і гуморальний імунітет («антиген-антитіло»)
- •Причины снижения иммунитета
- •Глава 36. Віруси
- •Глава 37. Молекулярна біологія
- •Глава 38. Еколог. Груп до вологи.
- •Глава 39. Ролі накл.. Кис.
- •Глава 40. Морфогенез у рослин.
- •41. Орган слуху у тваринному світі
- •Глава 42.Евол. Автотроф. Живл.
- •Глава 43. Вид.
- •Глава 45. Шляхи пересування через мембрани
- •Глава 46. Теорію пангенезису Дарвіна. Ламаркізм.
- •Глава 47. Мех-зми транспорту орг. І мін. У рос.
- •48. Митоз и мейоз
- •Глава 49 цефалізація
- •Глава 50.Біологічні школи
- •Глава 51. Цикли розвитку рослин
- •Глава 52. Травної система
- •Глава 53. Фітогормони
- •Глава 54. Зорового аналізатору у хребетних тварин.
- •Глава 55. Груп м’язів людини.
- •Глава 56. Біотехнології
- •Глава 57. Заповідний фонд Харківщини.
- •Глава 58. Геологічні оболонки планети
- •Глава 58. Геологічних оболонок планети.
- •Глава 59. Нехромосомне успадкування
- •Глава 60. Хар-ку прокаріот і еукаріот.
- •Глава 61. Механізм менделівське розщеплення у гібридів.
- •Глава 62.Популяція
Глава 33. Рнк, днк, білків, полісахаридів
Біополімери – біологічні макромолекули, полімери біологічного походження. Прикладами біополімерів є целюлоза, крохмаль, білки та пептиди, ДНК та РНК. Більшість біополімерів є кополімерами, тобто складаються із мономерних ланок різного типу.
Виділяють 2 типи біополімерів – регулярні (деякі поліс-ди) та нерегулярні (білки, нуклеїн.к-ти НК, деякі поліс-ди). Ф-ції білків в клітині різноманітніші, ніж ф-ції інших біополімерів – полісахар. і НК. Білки – важлива частина харчування тварин і людини, оскільки вони не можуть синтезувати повний набір аміном-т і повинні отримувати частину з них із білковою їжею. У процесі травлення протелітичні ферменти руйнують спожиті білки, розкладаючи їх до рівня амінок-т, які викор-ся при біосинтезі білків організму або піддаються подальшому розкладу для отримання енергії.
Полісахариди — це вуглеводи, які склад-ся з моносахаридів або близьких до них реч-н. Основна маса вуглеводів, що зустріч-ся в природі, існує у вигляді полісах-дів. Функціонально поліс-ди поділяються на 2 групи: перша виконує головним чином опорну, структурну ф-цію (целюлоза), друга є основним поживним матеріалом (глікоген, крохмаль). Деякі поліс-ди виконують специфічні ф-ції в орг-змі людини. Наприклад, поліс-д гепарин є природним антикоагулянтом, а поліс-д гіалуронова к-та має бар'єрну функцію. Клітковина (целюлоза) є найбільш поширеним структурним полісахаридом. Вона утворює оболонку рослинних клітин.
Біологічна роль НК дуже важлива. Одна з головних їхніх ф-цій – участь у синтезі білків. У процесі життєд-сті білки постійно витрачаються і тому вони мають регулярно відтворюватися за участю НК. Увесь синтез білкової молекули, що містить сотні амінокислотних залишків, триває в живому організмі близько 1 хвилини.
Основне завдання молекул ДНК - зберігати інформацію про білки й надавати її в той момент, коли починається їхній синтез. Цим зумовлена підвищена хімічна стійкість ДНК порівняно з РНК. Природа подбала про те, аби зберегти основну інформацію недоторканною. Між ДНК і РНК є 3 основні відмінності:
• ДНК містить залишок дезоксирибози, РНК - рибози.
• ДНК містить залишок тиміну, РНК - урацилу.
• ДНК існує у формі подвійної спіралі, що складається з двох окремих молекул. Молекули РНК у середньому набагато коротші й переважно одноланцюгові.
РНК – нуклеїнові кислоти, полімери нуклеотидів, до складу яких входять залишок ортофосфорної кислоти, рибоза (на відміну від ДНК, що містить дезоксирибози) і азотисті основи – аденін, цитозин, гуанін і урацил. Ці молекули містяться в клітинах усіх живих організмів, а також в деяких вірусах.
Деякі високо структуровані РНК беруть участь у синтезі білка клітини, наприклад, т-РНК служать для пізнавання кодонів та доставки відповідних амінок-т до місця синтезу білка. Однак функції РНК в сучасних клітинах не обмежуються їх роллю в трансляції. Так малі ядерні РНК беруть участь у сплайсингу еукаріотичних матричних РНК та інших процесах. Крім того, що молекули РНК входять до складу деяких ферментів (наприклад, теломерази) у окремих РНК виявлена власна ензиматична активність, здатність вносити розриви в інші молекули РНК або, навпаки, «склеювати» два РНК-фрагмента. Такі РНК називаються рибозами.