- •Глава 32. Стрес
- •Глава 33. Рнк, днк, білків, полісахаридів
- •Глава 34. Морфогенезис клітин.
- •Глава 35. Механізм імунітету у тварин.
- •Клітинний і гуморальний імунітет («антиген-антитіло»)
- •Причины снижения иммунитета
- •Глава 36. Віруси
- •Глава 37. Молекулярна біологія
- •Глава 38. Еколог. Груп до вологи.
- •Глава 39. Ролі накл.. Кис.
- •Глава 40. Морфогенез у рослин.
- •41. Орган слуху у тваринному світі
- •Глава 42.Евол. Автотроф. Живл.
- •Глава 43. Вид.
- •Глава 45. Шляхи пересування через мембрани
- •Глава 46. Теорію пангенезису Дарвіна. Ламаркізм.
- •Глава 47. Мех-зми транспорту орг. І мін. У рос.
- •48. Митоз и мейоз
- •Глава 49 цефалізація
- •Глава 50.Біологічні школи
- •Глава 51. Цикли розвитку рослин
- •Глава 52. Травної система
- •Глава 53. Фітогормони
- •Глава 54. Зорового аналізатору у хребетних тварин.
- •Глава 55. Груп м’язів людини.
- •Глава 56. Біотехнології
- •Глава 57. Заповідний фонд Харківщини.
- •Глава 58. Геологічні оболонки планети
- •Глава 58. Геологічних оболонок планети.
- •Глава 59. Нехромосомне успадкування
- •Глава 60. Хар-ку прокаріот і еукаріот.
- •Глава 61. Механізм менделівське розщеплення у гібридів.
- •Глава 62.Популяція
Глава 51. Цикли розвитку рослин
Еволюція життєвого циклу вищих рослин
Свій життєвий цикл — чергування спорофіту й гаметофіту — вищі рослини успадкували, імовірно, від своїх предків – водоростей. Як відомо, у водоростей спостерігаються найрізноманітніші взаємини диплоїдної і гаплоїдної фаз життєвого циклу. Але у водоростей диплоїдна фаза була, можливо, розвинена більше, ніж гаплоїдна. Тут великий інтерес має той факт, що від найдавніших і найбільш примітивних вищих рослин вимерлої групи риніофітів у викопному стані вірогідно збереглися тільки спорофіти. Швидше за все це можна пояснити тим, що гаметофіти в них були більш ніжні й менш розвинені. Це хар-но також для більшості нині існуючих рос-н. Виключення становлять лише мохоподібні, у яких гаметофіт переважає над спорофітом.
Еволюція життєвого циклу вищих рослин йшла у двох протилежних напрямках. У мохоподібних вона була спрямована вбік зростання самостійності гаметофіта і його поступового морфологічного розчленовування, втрати самостійності спорофіта і його морфологічного спрощення. Самостійної, цілком автотрофною фазою життєвого циклу мохоп-них став гаметофіт, а спорофіт став органом гаметофіту. У всіх інших вищих рослин самостійною фазою життєвого циклу став спорофіт, а гаметофіт у них протягом еволюції поступово зменшувався й спрощувався. Максимальна редукція гаметофіту пов'язана з розділенням статей. Мініатюризація й спрощення одностатевих гаметофітів відбувалися досить прискореними темпами. Гаметофіти дуже швидко втрачали хлорофіл, і розвиток усе частіше здійснювався за рахунок живильних реч-н, накопичених спорофітом. Гаметофіти багатьох плаунів підземні, і тому їх надзвичайно важко виявити. І тільки печіночники й мохи помітні своїми гаметофітами, на яких розвиваються набагато більш слабкі, спрощені спорофіти, що закінчуються звичайно одним верхівковим спорангієм.
Найбільша редукція гаметофіту спостерігається в насінних рослин. Кидається в очі, що як серед нижчих, так і серед вищих рослин усі великі й складно влаштовані організми являють собою спорофіти (ламінарії, фукуси, лепідодендрони, сигілярії, каламіти, деревоподібні папороті, голонасінні й деревні покритонасінні).
Водорості→ їм хар-на: втрата стетевого процесу в деяких видів.
Наприкінці силуру виникають Вищі (наземні) рослини, у яких з'являються багатоклітинні гаметангії: антеридії й архегонії.
Подальша еволюція Вищих рослин розділилася на дві лінії: гаметофітну і спорофітну
Представники гаметофітной лінії – сучасні Мохоподібні.
Інша лінія еволюції привела до появи судинних рослин, у яких у життєвому циклі домінує спорофіт, і є всі тканини вищих рослин (утворювальні, покривн, що проводять, основна паренхіма і її похідні). Протягом девону формуються сучасні групи спорових рослин (Плауни, Хвощі, Папороті). Однак у спорових рослин відсутнє насіння, і спорофіт розвивається з недиференційованого зародка.
На початку мезозою (≈ 220 млн. років тому) з'являються перші Голосеменные рослини, які панували в мезозойській ері. Найбільші ароморфозы Голосеменных:
Поява семязачатков; у семязачатке розвивається жіночий гаметофит (ендосперм).
Поява пыльцевых зерен; у більшості видів пыльцевое зерно при проростанні утворює пыльцевую трубку, утворюючи чоловічий гаметофит.
Поява насіння, до складу якого входить диференційований зародок.
Однак у Голосеменных рослин зберігається ряд примітивних ознак: семяпочки розташовані на насінних чешуях (мегаспорангиофорах) відкрите, запилення відбувається тільки за допомогою вітру (анемофілія), ендосперм гаплоидный (жіночий гаметофит), що проводять тканини примітивні ( до складу ксилеми входять трахеиды).
У кайнозої Голосеменные уступають панування Покрытосеменным.
Перші Покрытосеменные (Квіткові) рослини з'явилися, імовірно, ще в юрському періоді, а в крейдовому періоді починається їхня адаптивна радіація. У цей час Покрытосеменные перебувають у стані біологічного прогресу, якому сприяє ряд ароморфозов:
Поява маточки – замкненого плодолистика із семязачатками.
Поява оцвітини, що уможливило перехід до энтомофилии (запиленню комахами).
Поява зародкового мішка й подвійного запліднення.