48. Поняття та склад внутрішніх вод

Внутрішні морські води являють собою водний простір, який розташований між береговою лінією та тими вихідними лініями, від яких відраховується ширина територіального моря.

Схоже визначення закріплено і в Конвенції ООН з морського права 1982р., де зазначається що внутрішні морські води складаються з вод, які розташовані в бік берегу від вихідної лінії територіального моря. Відповідно ст. 5 Конвенції 1982р. «нормальною вихідною лінією для виміру ширини територіального моря є лінія найбільшого відливу уздовж берега, зазначена на офіційно визнаних прибережною державою морських картах великого масштабу». У ст. 7 вище вказаної Конвенції говориться, що «у місцях, де берегова лінія глибоко порізана й звивиста або де є уздовж берега й у безпосередній близькості до нього низка островів, для проведення вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря, може застосовуватися метод прямих вихідних ліній, що з’єднують відповідні точки».

Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави, на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція в повному обсязі. Правовий режим внутрішніх морських вод України регулюється Конституцією України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом України «Про державний кордон України» й іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991р. до внутрішніх вод України належать:

1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, при-йнятих для відліку ширини територіального моря України;

2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кож-ного з них не перевищує 24 морських миль;

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;

5) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

Різновидом внутрішніх морських вод є так звані «історичні води», пе-релік яких встановлюється урядом відповідної держави. До історичних вод звичайно належать води деяких заток (незалежно від ширини входу), що у силу історичної традиції або міжнародного порядку вважаються внутріш-німи водами прибережної держави. Історичними затоками визнаються ті, у відношенні яких відповідна прибережна держава традиційно здійснює права володіння й у межах яких вона має особливі економічні інтереси.

49. Поняття та структура безпеки мореплавства

Безпека судноплавства є станом збереження (захищеності) людського здоров’я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутністю

непростимого ризику, пов’язаного з загибеллю або травмуванням людей,

заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків та залежить не тільки

від ступеню надійності судна та його елементів, а й від рівня кваліфікації персоналу

та організації роботи на судні. Це вимусило міжнародну морську спільноту

поступово відійти від однобічного, суто технічного підходу в регулюванні

діяльності людини, звернути увагу на роль людського чинника у забезпеченні

безпеки на морі та врегулювати виникаючі при цьому суспільні відносини

загальнообов’язковими нормами права.

Головна мета забезпечення безпеки мореплавства – збереження людських життів. На досягнення

цієї мети спрямовані положення всіх міжнародних конвенцій, розроблених та

прийнятих Міжнародною морською організацією (International Maritime Organi$

zation, далі – ІМО)

По-перше, як і раніше, основною причиною аварійності на флоті залишається

людський фактор. Під цим поняттям розуміється некомпетентність, безвідпо

відальність, невміння моряків діяти в складних ситуаціях або втома. По-друге,

тривають спроби окремих капітанів та судновласників приховувати аварійні випадки

на суднах, що є незрозумілим через наявність різних програм страхування, що

дедалі впевненіше впроваджуються в практику судноплавства. При настанні стра

хового випадку всі ці програми вимагають, для мінімізації збитків, негайної і повної

інформації про подію. По-третє, якість судноремонту та технічної експлуатації

суднових механізмів завжди впливало на аварійну статистику. Особливу актуа

льність ця проблема набула останніми роками. Судна старішають, механізми зно

шуються і вимагають більш дбайливого догляду і якісного ремонту. Однак, аналіз

аварійних випадків показує, що в цій сфері діяльності знизився рівень контролю,

відповідальності і професійний рівень фахівців судноремонтних підприємств.

Сьогодні необхідно більше уваги приділяти модернізації навігаційного об

ладнання суден виходячи на рівень світових стандартів, підготовці плавскладу,

згідно з вимогами міжнародних конвенцій. Остаточно визначитися із серти

фікацією моряків. Це питання гальмує розвиток рибопромислового флоту.

На теперішньому етапі безпека мореплавства та охорона навколишнього

середовища залежить від чіткої взаємодії всіх структур морської рибальської

індустрії, контролю стану набору корпусів, головних і допоміжних механізмів,

електрообладнання, радіоустановок, включаючи використовувані в рятувальних

засобах, протипожежного захисту і засобів пожежної безпеки, рятувальних

засобів та пристроїв, суднового навігаційного обладнання, навігаційних посіб

ників та іншого обладнання.