6. Культурна спадщина мусульманського сходу

6.1. Середньовічний характер мусульманської культури

За свою майже півторатисячолітню історію іслам став не лише|не тільки| світовою релігією, а й фундаментом, на якому виник неповторний світ|мир| мусульманської культури, що поповнив|доповнював| скарбницю загальнолюдської культури такими шедеврами, як мавзолей Тадж-Махал в Індії та|та| палац Альгамбра в Іспанії, поезія Омара Хайяма і|та| енциклопедичний трактат Ібн Сіни "Книга|книжка| зцілення" ("Кітаб аль-Шифа").

В основі мусульманського типу|типа| культури лежить середньовічна арабо-мусульманська культура, яка, в свою чергу|в свою чергу,своєю чергою|, формувалася на традиціях кочівників-бедуїнів, що називали себе "арабами" араб. відважні наїзники, під впливом іудейської, античної та християнської культур.

У VIII-XIII ст. арабо-мусульманська культура динамічно розвивалася, випередивши європейську цивілізацію, яка з|із| VIII ст.|ст| переживала помітний занепад. Арабська мова|язик|, мистецтво, державність, звичаї, етика значною мірою позначилися на культурі країн і|та| народів, що потрапили|попали| в орбіту її впливу.

Сучасна мусульманська культура є досить строкатим сузір'ям безлічі культур, що зберігають свою національно-регіональну самобутність, і|та| при цьому, об'єднані|з'єднаних| ісламськими ідеологією і|та| традиціями, спільними рисами|межами|, що притаманні культурам середньовічного типу|типа|.

Які ж найважливіші риси|межі| визначають, незважаючи на|не дивлячись на| усе регіонально-культурне різноманіття, неповторне обличчя|обличчя| мусульманської культури?

• Як і будь-якій культурі середньовічного типу|типа|, мусульманській культурі властиві абсолютне домінування релігії в усіх сферах громадського|суспільного| життя і теоцентризм [від грец. theos — бог], тобто бог — у центрі всесвіту|світобудови,світоустрою|, бог — центральна фігура в культурі;

• традиціоналізм і|та| консерватизм, що стали причиною обмеження свободи самовираження в творчості, а з часом|згодом| і|та| втрати новаторського духу;

• жорстка регламентація (законами шаріату) життєдіяльності людини і|та| суспільства|товариства|;

• патріархальний характер мусульманського суспільства|товариства| сприяв формуванню "чоловічого характеру" культури, орієнтованої на потреби і смаки чоловіків, при абсолютному домінуванні чоловіків в усіх видах творчості;

• у мусульманській художній культурі так і не склалося єдиного художнього стилю, але це сприяло розвитку місцевих художніх шкіл (арабської, турецької|Турція|, персидської, іспано-арабської, узбецької та ін.);

• релігійна заборона на зображення живих|жвавих| істот, неприйняття реалізму, як способу художнього і|та| наукового віддзеркалення|відбиття,відображення| дійсності, сприялиа, зокрема, розвитку орнаменталістики в мистецтві;

• гедонізм [від грец. hedone — насолода]|втіха|, з|із| його тяжінням до розкошів, втіхи, насолоди|втіхи|, став візитною карткою|карточкою| мусульманської культури;

• прагнення до блиску, багатобарвності та|та| декоративності, філігранна розробка деталей — ось художні прийоми безпомилково пізнаваної|пізнаваної| та|та| неповторної мусульманської художньої культури.