2. Основи мусульманського віровчення

Назва релігії, що заснована Мухаммедом, походить від арабського "муслім", що означає "покірність|покірливість|". Мусульмани ж трактують слово "іслам" або "мусульманство" як "відданість|передання,переказ| Богові".

Спробуємо розібратися, наскільки ця назва відображує дух і|та| характер ісламу.

• В основі мусульманського віровчення лежить віра в єдиного всемогутнього і|та| незбагненного Бога — Аллаха.

На формування віровчення ісламу серйозний ідеологічний вплив спричинили монотеїстичні переконання іудеїв і|та| християн, що жили пліч-о-пліч із одноплемінниками Мухаммеда. Проголосивши: "Немає Бога окрім|крім| Аллаха", іслам, вслід за іудаїзмом і|та| християнством, став третьою монотеїстичною ¹⁾ релігією. Їх також називають аврамічними, підкреслюючи, тим самим, єдиний корінь і|та| спадкоємність усіх трьох релігій. Проте|однак|, на відміну від попередніх релігій, іслам не допускає ані наявності у Бога сина, ані потрійності божества (християнська Трійця), і|та| навіть можливості|спроможності| згадки інших богів (порівняємо з|із| іудейськими текстами: "І сказав Господь Бог: ось Адам став, як один з Нас" [Бут. 3:22]; "…не будеш мати інших богів перед лицем моїм" [Вих. 20:3]. Тим самим затверджується істинна, а не хибна єдинобожність, яка, з погляду мусульман, притаманна іудейським та християнським віруванням.

Бог, з точки зору|з погляду| ісламу, — початок|зачинало,розпочинало| і кінець усього існуючого. Бог позбавлений індивідуальності. Само слово "Аллах" [араб. Аль-Илаха] означає "бог" або "той, кому вклоняються". І хоча у Святому Писанні наведено|накликати| 99 імен Аллаха: Великомудрий, Щедрий, Милостивий і так далі, сутність|єство,сутність| його залишається незбагненною для людини. Осягнути|спіткати| людина в змозі|спроможний| тільки|лише| сам факт його існування та те, що Він — єдиний.

Аллах створює світ|мир| і|та| усе, що забажає, одним словом: "будь!". І все у всесвіті|світобудові,світоустрої| здійснюється виключно за його волею. Тому не може бути ніяких інших об'єктів поклоніння — "адже Я створив джинів і людей, тільки заради того, щоб вони поклонялися мені ". [Коран 51:56 ²⁾

Служіння та|та| покірність|покірливість| волі Аллаха прославляють людину, звільняючи|визволяти| її від залежності від хибних божеств, ідолів та інших помилок. "Скажи: Воістину|справді|, мені наказано поклонятися Аллаху|аллахові| в щирій вірі. Скажи: Я боюся, що якщо я не послухаюся Господа свого, то мене спіткає покарання|наказання| в Судний день". |наказання|[39:11, 13

Зміст мусульманського віровчення сформульовано в Символі віри ³⁾, що ___________________________

1) Монотеїзм [від грец. mono один + theos бог — віра в єдиного бога.

2) Тут і далі текст і нумерація віршів Корану наведені за перекладом відомого сходознавця професора Магомед-Нурі Османова.

3) Символ Віри|Вери| — збірка найважливіших догматів тієї чи іншої релігії, в яких проголошується суть віровчення цієї релігії.

носить назву Акида (Акіда) [араб. віра, догма, і|та| буквально свідчить: "Вірю у Всевишнього Бога, в Його ангелів, в Його Писання, в Його Посланців|посланників|, в Судний день, у Передвизначення. Вірю, що і добро, і|та| зло створюються Всевишнім Аллахом. Вірю, що Воскресіння|неділя| після смерті — істинно. Свідчу, що немає нікого гідного поклоніння окрім|крім| одного-єдиного Бога, і|та| Мухаммед — його раб і|та| посланець|посланник|".

Шість (за іншими джерелами сім) догматів ¹⁾, що розкривають найважливіші ідеї ісламу, були уточнені в Сунні:

1. Віра|Вера| в єдиного Всевишнього бога — Аллаха;

2. Віра|Вера| в ангелів — розумних |та| істот, що створені Аллахом зі|із| світла|світу| і|та| беззаперечно виконують Його волю. Хоча Аллах нічиєї допомоги не потребує, Він створив і|та| використовує їх як посланців|посланників| до людей: "Ми посилаємо ангелів тільки|лише| з|із| істиною". [15:8 ангели можуть приймати будь-який вигляд, але не мають свободи вибору|обличчя|. За спиною кожної людини стоять два ангели, що записують|занотовують| усі його вчинки;

3. Віра|Вера| у Священні Книги|книжки|. Мусульмани шанують Тору, Псалтир, Євангелія та інші священні книги|книжки|, що були послані Аллахом через пророків і|та| підготували людство до сприйняття останнього Святого Писання — Корану, оригінал якого, ніким не створений і|та| вічний, зберігається під Престолом Аллаха;

4. Віра|Вера| в пророків (посланців|посланників|). Іслам наказує|пропонує| шанувати усіх пророків, яких Бог посилав до людей: Адама, Нуха (бібл. Ноя), Ібрахима (Авраама), Мусу (Мойсея|Моісея|), Ісу (Ісуса). Кожен з них прагнув донести до свого народу Слово Боже, але|та| люди спотворювали їх вчення. Мухаммед — останній посланець|посланник| Аллаха до усього людства. Його місія — відновлення істинної|справжньої|, очищеної|обчищеної| від спотворень віри в єдиного бога, яку він успішно виконав, тому його називають "печаткою пророків";

5. Віра|Вера| у воскресіння|неділю| мертвих і|та| Судний День. Вслід за іудаїзмом і|та| християнством, іслам проголошує неминучість Божого Суду, хоча й опису картини Страшного Суду в Корані немає. Мертві постануть з могил в тому вигляді, в якому їх наздогнала смерть, щоб з'явитися на Суді. Аллах створив рай |іі|та| пекло для перебування душ праведників і грішників. За грішників перед Аллахом клопоче Мухаммед; ²⁾

6. віра у Передвизначення. Ще до створення світу Аллах зробив Перо, якому велів записати в Книзі|книжці| Доль про справи|речі| божі та|та| долі усього існуючого, зумовивши усі грядущі події, аж до Судного Дня. Таким чином, усі події відбуваються|походять| за задумом Аллаха.

_______________________

1. Догмат [грец.] — основне положення|становище| віровчення тієї чи іншої релігії, що визнається як незмінна богоданна істина, яка має бути сприйнята на віру без критики, сумнівів і|та| доказів. Головні догмати віровчення складають Символ віри

2. Догмат про життя після смерті, про рай і пекло деякими іншими джерелами вважається як самостійний сьомий догмат.

Важливішою|чільною| умовою праведності іслам вважає|рахує,лічить| беззастережну віру: "Потіш тих, які повірили та чинили праведні діяння, що для них на віки вічні створені Райські сади, в яких течуть ріки". [2:25; 4:57 Рай є оазисом, сповненим усіляких|всіляких| задоволень і|та| населений прекрасними|чудовими| дівами-гуріями, який Бог спеціально створив для втіхи праведників. "А тим, які не повірили, Я дарував [земну] долю ненадовго, а потім каратиму вогнем. І не добрий же це результат!" [2:126 "Воістину, тих, які не повірили та померли невіруючими, чекає прокляття Аллаха, ангелів і людей — усіх!" [2:161