4.3. П'ять Стовпів Віри|Вери|

Неухильне дотримання культових приписів|розпоряджень| вважається вищою чеснотою мусульманина. Обов'язкові приписи, невиконання яких стає перешкодою для душі на шляху до раю, |розпорядження|називають П'ятьма Стовпами Віри|Вери| [араб. Аркан-ад-дін].

1. Щонайпершим обов'язком мусульманина є свідоцтво|свідчення,посвідки| віри — шахада. Неодноразово проголошуючи: "Свідчу, що немає нікого гідного

поклоніння окрім єдиного Бога, і Мухаммед — його раб і посланець" або в більш звичному перекладі: "Немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммед — пророк його", правовірний підтверджує свою віру в те, що Бог єдиний і у надзвичайну пророчу місію Мухаммеда.

Ці слова вимовляються арабською мовою, коли людина приймає іслам, для заклику|призову| на молитву, під час молитви, при пробудженні, народженні дитини, як останні слова вмираючого і так далі.

2. Аллахом встановлено|установлене| щоденну п'ятиразову молитву — салят [араб.] або намаз [тюрк.]: "Прославляй хвалою Господа свого перед сходом сонця і|та| перед його заходом, слав його впродовж|протягом| ночі, а також впродовж дня — можливо|мабуть|, ти будеш задоволений [нагородою в майбутньому житті]". [20:130]

п'ять разів на добу мусульманин, де б він не перебував, зобов'язаний молитися в уклінній позі, звернувшись обличчям до Мекки. Для цього вибирається чисте місце і|та| використовується спеціальний молитовний килимок, з|із| яким правовірний не розлучається. Жінкам рекомендується молитися вдома.

Перед молитвою обов'язково здійснюється|скоює,чинить| ретельне омивання, щоб предстати перед Аллахом неспаплюженим.

Для спільної|спільної| молитви віряни|віруючі| розташовуються рівними рядами|низками|. Попереду|спереду| встає імам, який керує молитвою (див. розділ|поділ| 5.1 — імам). Як вже було сказано|мовилося|, чоловіки й|та| жінки моляться окремо.|поміщеннях|

Особливо важливі|поважні| спільні|спільні| п'ятничні та|та| святкові молитви в мечеті.

3. Прагнучи хоча б частково пом'якшити майнову нерівність, Мухаммед встановив обов'язковий благодійний податок — закят, який розподілявся між нужденними членами общини, використовувався для викупу рабів, виплати боргів|обов'язків| (окрім|крім| тих, що виникли внаслідок|внаслідок| порочної поведінки), для допомоги мандрівникам, що опинилися без коштів на чужині, а також |та|на розповсюдження ісламу.

Закят не має чітко|суворий| встановленого|установленого| розміру і|та| стягується з урахуванням|з врахуванням| багатьох чинників|факторів|. Якщо спочатку необхідно|треба| було віддавати п'яту частину|частку| всіх прибутків і|та| здобичі|видобутку|, то нині|в даний час| ця сума складає в середньому 2,5% від усіх видів прибутків і|та| сплачується, частіше, в грошовій формі. Незаможні|малоімущі| від сплати закята звільняються|визволяють|.

Закят став найважливішою основою соціальної справедливості. При цьому, іслам заперечує можливість|спроможність| майнової зрівнялівки|урівнялівки|, адже Аллах, по мудрості своїй, не створив усіх людей однаковими.

4. Своє перше одкровення|прозріння| Мухаммед отримав|одержував| в Ніч могутності в місяць Рамадан (Рамазан). На честь цієї події встановлений|установлений| обов'язковий 30-денний піст|піст| — саум.

Впродовж посту|посту| у світлий час доби — від світанку до заходу — не можна вживати|використовувати| їжу|їду| і|та| воду, забороняються будь-які веселощі, інтимні стосунки і|та| навіть прийом ліків.

Від посту|посту| звільняються|визволяють| лише тяжкохворі|важкохворі|, маленькі діти, вагітні жінки. Якщо людина з поважних причин не може поститися у встановлені дні, він повинен тримати піст|піст| в будь-які зручні для нього дні до наступного|такого| місяця рамадан. Якщо ж людина взагалі не може дотримуватися посту, вона в спокутування мусить нагодувати бідняків.

Особливо важливим|поважним| в цей період є здійснення доброчинних справ|речей|, значущість яких, згідно і|згідно|з словами пророка Мухаммеда, зростає в 700 разів! Зростає і роль молитов, може бути навіть додана|добавляти| ще одна нічна молитва.

Завершується піст|піст| святом Розговіння (див. розділ 4.4).

5. На згадку про три знаменні події в ісламі встановлено|установлений| спокутне паломництво у Священну мекку — хадж (хаджж):

— перша з них — пробачення|прощення| Аллахом Адама і|та| Хавви (Єви), вигнаних з|із| Раю, та|та| їх возз'єднання, оскільки|тому що| у своїх поневіряннях вони втратили|загубили,згубили,змарнували| один одного. На знак вдячності Адам звів перше в історії людства святилище — Каабу;

— друга подія — жертвопринесення Богові пророком Ібрахимом свого сина Ісмаїла та|та| його дивний|чудовий| порятунок|спасіння|. Ібрахим став для мусульман взірцем слухняності у своїй беззастережній готовності виконати волю Аллаха, принісши сина в жертву. Випробувавши віру Ібрахима, Аллах не лише|не тільки| зберіг йому сина, але й явив, що Йому відтепер не потрібні криваві людські жертвопринесення, які відтоді|з тих пір| замінюють жертовними тваринами. Саме в ознаменування цієї події Ібрахим наново|заново| відбудував Каабу;

• хадж — це ще й дотримання традиції, започаткованої Мухаммедом, коли в 628 р.|м.| він, на знак покірності перед Богом, здійснив перший хадж з|із| Медіни до мекки, тоді ще язичницького міста.

триває хадж 13 днів і|та| вимагає від вірянина|віруючого| великих зусиль, витрат|затрат| і|та| витривалості. Одягнені в білий одяг паломники здійснюють|скоюють,чинять| ряд|низку| обрядів: семиразовий обхід Кааби; цілування Чорного Каменя або дотик до святині, щоб залишити на ньому свої гріхи; сім разів пробігають між священними пагорбами|горбами| в долині Арафат; центральний обряд хаджу  багатогодинне молитовне стояння з|із| непокритою головою перед Богом в долині Арафат, виявляючи до Нього свою покору; побиття каменями стовпа, що символізує Шайтана (Сатану), щоби вигнати зі|із| свого життя бісів та|та| усіляке|всіляке| зло, та ін.

На 11-й день починається|зачинає,розпочинає| свято Жертвопринесення (див. розділ|поділ| 4.4).

У ці дні ріжуть (бажано власноручно) жертовних тварин: барана, козу, або від декількох вірян, що об'єднались, верблюда чи корову. Коран велів згадувати із вдячністю ім'я Аллаха над тваринами, яких приносять в жертву. "Ані м'ясо їх, ані кров жертовних тварин не потрібні Аллаху|аллахові|, Йому потрібна лише ваша набожність. Тому Він дав вам владу над жертовними тваринами, щоб ви прославляли Аллаха за те, що Він спрямував вас на належний шлях|дорогу,колію|". [22:37]

Мусульмани вірять, що в рай веде тонкий, як волос, і|та| гострий, як лезо меча ангела смерті Азраїла, міст Серат, що висить над пекельною прірвою|проваллям,безоднею|, по якому грішники пройти|минати,спливати| в рай не можуть. Проте біля входу на міст в Судний день чекатимуть тварини, на спинах яких хазяї|господарі|, що принесли їх в жертву, переправлятимуться в рай. Тому жертва може бути принесена не лише|не тільки| за живих|жвавих|, але й за покійних.

Після завершення хаджу паломник вважається очищеним|обчищеним| від гріхів і отримує|одержує| звання хаджі та|та| право на носіння відмітного знаку — зеленої чалми.

Навіть смерть під час хаджу (а в багатотисячному натовпі це трапляється доволі часто|незрідка|) сприймається як благословення Боже, оскільки душа паломника, який очистився від гріхів, відразу потрапляє в рай.

Хадж кожен повнолітній мусульманин повинен здійснити хоча б|хоча би| один раз за життя. Але|та| багато хто з мусульман, якщо є така можливість, прагнуть повторити паломництво. Якщо ж людина через поважні причини не може особисто здійснити хадж, вона має право послати|надіслати| замість себе іншого, сплативши йому необхідні витрати. Але|та| такою людиною може бути лише той, хто вже раніше здійснив|скоював,чинив| хадж за себе.

Потім паломники вирушають|відправляються| до Медіни, щоб відвідати могилу Мухаммеда, а також могили його найближчих сподвижників в Мечеті Пророка Масджид ан-Набі. Відвідуючи Медіну, мусульманин виконує заповідь пророка, який говорив: "Той, хто здійснює|скоює,чинить| хадж і|та| не відвідує мене — нікчемний. Тому, хто відвідає мою могилу і|та| привітає мене — повернеться привітанням у відповідь".