4. Особливості мусульманського релігійного культу

1. Священні Книги

• Проповіді Мухаммеда, що були зібрані його сподвижниками, склали Святе Писання ісламу ― Коран араб. читання вголос. Ісламське віровчення стверджує, що зміст Корану, передвічного Слова Господня, що існувало ще до створення світу, передавалося Мухаммеду через ангела Джебраїлавпродовж 23 років.

Текст Корану здебільшого|незрідка| подається у формі полеміки з|із| можливими супротивниками|противниками| віри.

Для мусульман божественне походження Корану є беззаперечним: "Якби об'єднали зусилля люди і|та| джини, щоб скласти щось, подібне до Корану, це їм би не вдалося|удавалося|, якби навіть вони стали|почали| допомагати один одному". [17:88] У зв'язку з цим, мусульмани впевнені|рахують,лічать|, що виключно|лише| вони мають найвищу істину Одкровення|прозріння|, що підтвердила істинність попередніх святих Писань. Але|та|, з огляду на те, що ті були спотворені, Коран робить|чинить| їх усіх непотрібними, адже Коран був посланий не лише|не тільки| арабам, а й усьому людству.

Ставлення правовірних до цієї останньої священної книги|книжки|, що була передана Аллахом через Великого пророка, якнайкраще характеризують слова одного з ісламських теологів: "Якщо в якійсь книзі|книжці| йдеться|мовиться| про те, що вже є в Корані, то ця книга|книжка| не має користі. Якщо ж в ній є те, чого немає в Корані, то вона безглузда!".

Текст Корану написаний особливим стилем — римованою прозою, яка не просто читається, а співучо декламується (тому, якщо перекласти з арабської на інші мови|язики|, він втрачає свою поетичну чарівність). Мусульмани ж переконані, що арабська мова|язик| — це мова|язик| Божа: "Воістину, Ми послали його (Писання) у вигляді Корану арабською мовою в надії, що ви зрозумієте". [12:2 Отже навіть найточніший переклад не може вважатися священним!

Остаточну редакцію тексту Корану було здійснено в середині VII ст.|ст| при халіфові Османі, одному з найближчих сподвижників Мухаммеда.

Всупереч мусульманським уявленням про те, що людині не під силу створення|створіння| тексту подібного масштабу, бездоганного за формою і змістом, лінгвісти стверджують, що подібний стиль відповідає діалекту та|та| літературній манері племені курейшитів, до якого належав Пророк, і|та| використовувався ще віщунами язичницької Аравії. Крім того, в Корані знайдені слова, думки і|та| навіть стилістика відомих поетів і|та| ораторів — сучасників Мухаммеда. ¹⁾

складається Коран із 114 сур (розділів), більшість з|із| яких отримали назву|накликати| відповідно до одного з перших слів. Розташовані|схильні| сури не за змістом|змісту,рації|, а по мірі зменшення їх розміру. Оскільки|тому що| проповіді читалися Мухаммедом в різні часи, в різних соціально-історичних умовах, погляди його трансформувалися, окремі положення|становища| сур повторюються, а іноді|інколи| й|та| суперечать|перечать| одне одному.

Сури, в свою чергу, складаються з|із| віршів — аятів [араб. знамення, диво|чудо|. Особливу цінність для мусульман мають аяти, які є прямою мовою самого Аллаха. Ці аяти завчають напам'ять, використовують в оформленні мечетей, книг|книжок| тощо.

Мало хто здатен читати Коран арабською мовою|язиці|, але|та| зберігати його — почесний обов'язок кожного правовірного. У деяких домівках для з|в,біля|берігання Корану навіть |домах|виділяється спеціальна кімната.

Як би хто не ставився до Священного Писання ісламу — з|із| вірою в його божественне походження або як до грандіозної духовної літературної пам'ятки арабського народу, Коран, поза сумнівом,|безсумнівно| є значущим внеском в культурну спадщину людства. А міжнародною культурною організацією ЮНЕСКО він визнаний найпоетичнішим релігійним твором|добутком| усіх часів і|та| народів!

Другим за значимістю релігійним текстом ісламу є Священний Переказ — Сунна [араб. шлях|дорога,колія|, приклад|зразок|, зразок|взірець|. "Сунна посланця|посланника| Аллаха" (така повна назва цього тексту) є збіркою переказів про життя та діяльність ______________________

1) Ньюби Г. Краткая энциклопедия ислама. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2007. С. 228.

Мухаммеда у формі коротких оповідань — хадісів, а також його висловлювання і судження, правові та моральні положення.

Згідно із|згідно| Сунною, Мухаммед вважається чудотворцем, а його життя — взірцем моральності. Коли мусульманин не знаходить|находить| у Корані відповіді, як правильно діяти в тій чи іншій ситуації, йому слід вчиняти|надходити| так, як у схожих ситуаціях робив пророк.

Сунна була записана послідовниками Мухаммеда в VIII-IX ст. До того ці оповідання існували в усній формі. Тому в якості доказу їх достовірності|справжності| використовується своєрідний прийом існад — ланцюжок посилань на попередніх оповідачів: "А розповідав, що б йому розповідав, що В повідомив його..." і так далі.

Згодом збірки|збірники| хадісів стали|почали| доповнюватися прикладами|зразками| з|із| життя найближчих сподвижників і|та| наступників|спадкоємців| пророка. Так з'явилася|появлялася| "Сунна Праведних халіфів" (див. розділ|поділ| 5.1), а число збірок|збірників| Сунни дійшло до шести.