6.2. Філософія і|та| наука

• В період середньовічного розквіту ісламської культури особливих успіхів досягли філософія і|та| наука, в основі яких — прагнення мусульманських мислителів раціонально осмислити істини Одкровення|прозріння|, що були передані через Мухаммеда.

В цьому на них значною мірою вплинули праці античних філософів — Аристотеля, Піфагора та ін. Вплив античної наукової думки позначився|виказував| й|та| на класифікації наук на Сході, що були поділені на два блоки: теоретичну і|та| практичну філософію.

Теоретична філософія включала науку про природу, що складалася з|із| медицини, астрономії та |та|хімії; науку про Бога і |та|математику.

Практична філософія розділялася на етику, економіку і |та|політику.

У мусульманській системі освіти|утворення| пріоритетними вважалися арифметика, геометрія, астрономія та|та| музика. Ці ж науки були основою "семи вільних мистецтв", що викладалися в європейських університетах, а до цього в старогрецьких|давньогрецьких| школах.

Ідеї та|та| праці видатних|визначних| ісламських мислителів Авіценни (Ібн Сіни), який отримав|одержувала| прізвисько "князь вчених", Аль-Газалі, Аверроеса (Ібн Рушда) та інших з часом|згодом| стали відомими і|та| популярними навіть в університетах середньовічної Європи.

Досягнення арабської медицини довгий час були панацеєю від багатьох хвороб в Європі, в тому числі, від лютої чуми.

Значного впливу наука Арабського Сходу зазнала з боку індійської науки. Хоча "арабські" цифри прийшли до арабів з|із| Індії, саме у арабів запозичили їх європейці, що значно спростило їм математичні записи. Алгебра [араб. аль-джебра], що досягла успіхів в Індії, також стала відома європейцям з трактатів арабських учених.

Великий вклад|внесок| внесли арабські вчені та|та| мандрівники в розвиток географічної науки. В арабських працях Х століття|віку| по географії можна знайти детальні|докладні| описи не лише|не тільки| тодішнього мусульманського світу|миру|, що простягнувся від Атлантичного океану до низин Інду, але й сусідніх із|із| мусульманськими територій, в тому числі, слов'янських. В них описуються важливіші|чільні| міста, звичаї мешканців, наводяться точні відомості про добувну та|та| оброблювальну промисловість, розповсюдження культурних рослин, деякі з яких були завезені арабами до Європи (наприклад, бавовник). Завдяки арабським географам ми маємо сьогодні в розпорядженні матеріали для співставлення кліматичних процесів, вивчення змін фізико-географічних умов в цих регіонах за останні 1,5 тисяч років.

• У мусульманській культурі епохи Середньовіччя процвітав культ книги|книжки|. Кожна велика мечеть була своєрідним культурним центром і|та| мала бібліотеку, бо існував звичай заповідати свої книги|книжки| мечетям.

Разом із|поряд з,поряд із| бібліотеками були популярні "будинки|доми| науки", в яких зберігання книг з будь-якої галузі знання поєднувалося|сполучалося| із|із| навчанням. Відвідування|відвідини| бібліотек і|та| "будинків|домів| науки" було дуже|вельми| демократичним. Доступ до книг|книжок| був відкритий|відчиняти| кожному охочому, а незаможним|неімущим| навіть видавався папір. Щоправда, право таке мали лише чоловіки — жінки на середньовічному Сході в більшості своїй були неписьменними.

Найбільш популярною формою навчання були богословські диспути. Це сприяло появі нового типу|типа| навчального закладу — релігійної мусульманської школи медресе.

Згодом релігійна освіта|утворення| стала домінуючою в мусульманській культурі, а філософія і|та| наука вступили в період стагнації.

Якраз в цей час почався|зачинав,розпочинав| бурхливий розквіт європейської культури, пов'язаний з епохою Відродження. І хоча в окремих сферах ісламської культури ще будуть періоди підйому, консерватизм і|та| традиційність, що їй притаманні, стали гальмом для прогресу, дозволивши Європі далеко й|та| надовго випередити культуру мусульманського Сходу, в першу чергу, в галузі науки і|та| техніки.