6.4. Образотворче мистецтво і архітектура

В мусульманській культурі ставлення до образотворчого мистецтва радикальним чином відрізняється від інших культур середньовічного типу|типа|. Канони ісламу суворо забороняють зображувати|змальовувати| Бога та|та| живих|жвавих| істот.

У Корані про це нічого не сказано — в цьому мусульмани наслідували традицію іудеїв, одна з десяти заповідей яких свідчить: "Не роби собі куміра (ідола) і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче за землю. Не вклоняйся їм та не служи їм". [Бібл. Вих. 20:4, 5] Тому такі провідні види образотворчого мистецтва, як живопис і скульптура, залишилися практично поза увагою мусульманських митців.

• Винятком є персидська мініатюра, присвячена|посвячена|, здебільшого, таким темам, як жіноча краса|врода|, коні, побутові та|та| батальні сцени. Одним з напрямків|направлень| цієї витонченої живописно-графічної техніки є книжкова|книжна| мініатюра, завдяки якій мусульманські книжки, що в період Середньовіччя створювалися вручну, є справжніми витворами мистецтва.

• В своєму прагненні компенсувати заборони, що існували в мистецтві, ісламські митці досягли небувалої майстерності в орнаменталістиці — різноманітних, як|всіляких| за складністю та|та| витіюватістю візерунків|узорів|, так і за технікою виконання, орнаментів.

Умусульманському мис-тецтві виділяють два основних види орнаменту: геометричний —гиріх та|та| рослинний — іслімі. В основі побудови|шикування| гиріху найчастіше лежить геометрія кола, а також багатокутники, зірки тощо. Будь-який гиріх вивіряється математично, створюється за допомогою циркуля і|та| лінійки. Рослинний орнамент символізує райські кущі — одвічну|вікову| мрію мешканців пустелі про райський сад.

Навіть у Європі, з|із| її багатими художніми традиціями, мусульманська орнаменталістика, якій європейці дали назву "арабески", незмінно викликає захоплення своєю вишуканістю та|та| філігранністю виконання.

• Орнаментальне мистецтво тісно пов'язане із каліграфією [грец. мистецтво писати чітким красивим почерком]. Мистецтво арабської каліграфії, з|із| притаманними йому вишуканістю, ритмічністю візерунків|узорів| і|та| різноманіттям стилів, займає|посідало,позичало| почесне місце серед інших видів образотворчого мистецтва, перетворившись на одну з форм орнаменталістики.

Зображення фраз або імені до такої міри|ступеня| насичувалося|насищало| декоративними елементами (завитками, рослинними та|та| геометричними мотивами), що графіка самих літер|літер| практично розчинялася у загальному|спільному| візерунку|узорі|.

У своїй образотворчій витіюватості арабески подібні до поетичної і|та| квітчастої|кольористої| арабської мови.

.

Каліграфічне письмо застосовувалося в різних сферах духовної культури: релігійних, філософських, поетичних і навіть|та| наукових текстах, декоративному оздобленні архітектурних споруд, ставши найвищою формою духовної та художньої творчості.

Позначити Бога, зображення якого в ісламі вважається неприпустимим, можливо за допомогоюслова — тобто літер і|та| символів. Фрагменти священного тексту Корану, виконані однією з калі-графічних технік, майстерно впліталися в орнамент і були не просто прикрасою|прикрашанням| книг|книжок|, килимів, стін і|та| куполів мечетей, а візуальним втіленням Слова Божого.

• Як бачимо, обра-зотворче мистецтво в ісламській культурі носило й носить переважно декора-тивний характер і є доповненням та прикрасою|прикрашанням| архітектури і|та| предметів побуту. А суто східне прагнення до гедонізму сприяло тому, що саме в області декоративно-прикладного мистецтва арабо-мусульманський світ|мир| досяг вершин майстерності.

Дивовижно прекрасні та б|вроді|ездоганні за|та| технікою виконання зразки|взірці| ювелірних прикрас|прикрашань|, посуду, меблів, тканин, вишивки, зброї забезпечили заслужену славу ісламському Сходу як краю вишуканої естетики та|та| розкошів.

• У системі образо-творчих мистецтв провідна роль в ісламській культурі належить архітектурі.

На відміну від середньовічної Європи, де абсолютним пріоритетом користувалася культова (релігійного призначення) архітектура, в ісламській культурі світська архітектура відрізнялася не меншою розкішшю і|та| нарядністю, ніж культова.

Типи архітектурних будівель вельми|споруджень| різноманітні|всілякі|: мечеті, медресе, похоронні споруди — тюрбе (увінчані куполом мавзолеї), палаци, караван-сараї — заїжджі двори та ін.

У VII ст.|ст| склався специфічний тип арабської колонної мечеті, на конструктивне рішення|вирішення,розв'язання,розв'язування| якої вплинула конструкція православного візантійського храму з куполами, колонами, арками. Проте, на відміну від християнського храму, в колонному залі мечеті немає центральної осі, що направляє потік вірян від входу до вівтаря. Навпаки, увійшовши до залу через один із входів (зазвичай, без позначення, який з них головний), треба було зупинитися, щоб охопити поглядом ряди колон, що йдуть на всі боки.

Зовні|зовнішньо| мечеті нерідко нагадують фортеці|міцність|, оточені високими стінами. Прагнення до замкнутості архітектурного простору притаманно всій мусульманській середньовічній архітектурі, яка немовби зводила перешкоду між внутрішнім простором будівлі та|та| навколишнім світом. Це в рівній мірі справедливо як для мечетей, так і для світських споруд — палаців, караван-сараїв, завжди оточених глухими стінами. Тим самим, індивідуальність будівлі, її смислове наповнення та в|та|брання, що зумовлені її призначенням, зосереджувалися усередині.

Архітектурні деталі інтер'єрів навіть в гігантських за розмірами спорудах|спорудженнях| відрізняються вишуканістю та витонченістю. Багато декоровані різьбленням, інкрустацією, орнаментальною мозаїкою та|та| позолотою стіни і|та| колони створюють ефект легкості, невагомості.

Найвідомішим зразком мечеті такого типу|типа| є соборна мечеть — Мескіта [ісп. mezquita — мечеть] у іспанському місті Кордова, прекрасний інтер'єр якої прикрашають більше тисячі колон з|із| яшми, онікса, мармуру і|та| граніту.

Типово ісламською архітектурною спорудою|спорудженням| є мінарет — висока вежа|башта|, що зводиться поряд із|поряд із| мечеттю, з|із| якою служитель-муедзин п'ять разів на день скликає правовірних на молитву. Спрямовані вгору мінарети (числом від 1 до 4) символічно зв'язують земний світ|мир| із|із| небом|піднебінням|.

Слід зазначити, що багато християнських храмів на завойованих мусульманами територіях не було зруйновано, а було перетворено на мечеті з|із| мінімальними переробками: хрести замінювалися півмісяцем, обличчя святих — орнаментами. Так, у знаменитому 13-купольному соборі св. Софії в Константинополі (Стамбулі), відомому в ісламському світі як мечеть Айя-Софія, під шаром штукатурки чудово збереглися візантійські мозаїки VIII-IХ століть.