- •Передмова
- •Тема 1. Лекція 1. Вступ. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України (2 год)
- •1.1. Предмет і завдання курсу історії України
- •1.2. Початок формування людської цивілізації на території України. Неолітичнареволюція”. Трипільська культура
- •1.3. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •1.4. Східні слов’яни в І – ІХ ст. Основні теорії етногенезу слов’ян. Розселення і заняття, звичаї, вірування, побут східних слов’ян. Анти. Еволюція суспільного устрою
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 2. Лекція 2. Київська Русь (2 год)
- •2.1. Передумови утворення та теорії походження Київської Русі
- •2.2. Основні етапи розвитку Давньоруської держави. Період виникнення і становлення (кінець ІХ – кінець Х ст.). Піднесення і розквіт Київської Русі (кінець Х – середина ХІ ст.)
- •2.3. Політичний та соціальний устрій. Економічний розвиток Київської Русі
- •2.4. Характерні риси та особливості розвитку культури. Хрещення Русі та його історичне значення
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 3. Лекція 3. Роздроблення Русі. Галицько-Волинська держава (ХІІ – перша половина XIV ст.) (2 год)
- •3.1. Боротьба Русі проти монголо-татарської навали.
- •Запитання для самоперевірки
- •4.1. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського. Велике князівство Литовське як форма поліетнічної держави литовців, українців, білорусів
- •4.2. Польська експансія на українські землі наприкінці ХІV – початку ХV ст. Зближення Литви і Польщі. Кревська унія 1385 р. Опозиція великого князя Вітовта
- •4.3. Українські землі в другій третині XV – першій половині XVI ст. Люблінська (1569 р.), Берестейська (1596 р.) унії та їх політичні наслідки
- •Запитання для самоперевірки:
- •Тема 5. Лекція 5. Виникнення українського козацтва (ХІV ст. – ХVІІ ст.) (2 год)
- •5.1. Запорізьке козацтво у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Передумови виникнення та джерела формування козацтва
- •5.2. Запорізька Січ. Військовий та адміністративний устрій. Формування органів влади та управління
- •5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ - початку ХVІІ ст.
- •Запитання для самоперевірки:
- •Тема 6. Лекція 6. Українська національна революція XVII ст. Створення козацької держави (2 год)
- •6.1. Причини, характер, рушійні сили, періодизація війни
- •6.2. Розгортання національно-визвольної війни
- •6.3. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 - червень 1663 р.)
- •6.4. Боротьба за возз’єднання Української держави (червень 1663 - вересень 1676 р.)
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 7. Лекція 7. Українські землі наприкінці XVII – XVIII ст. Ліквідація козацької державності (2 год)
- •7.1. Українська державність наприкінці XVII – початку XVIII ст. І. Самойлович, І. Мазепа, П. Орлик
- •Запитання для самоперевірки:
- •Тема 8. Лекція 8. Правобережні й західноукраїнські землі в останній чверті ХVІІ – ХVІІІ ст.
- •8.2. Нова доба козацько-селянських війн: Гайдамаччина
- •8.3. Поділи Речі Посполитої та їх наслідки для українських земель
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 9. Лекція 9-10. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (ХІХ ст.) (4 год)
- •9.2. Неукраїнські визвольні рухи на території України в першій половині ХІХ ст.
- •9.4. Західноукраїнські землі в першій половині ХІХ ст.
- •10.1. Реформи 1860 - 70-х рр. у російській імперії та соціально-економічний розвиток другої половини ХІХ ст.
- •10.2. Польській визвольний рух, народництво та соціал-демократичний рух на теренах України
- •10.3. Український національний рух другої половини ХІХ ст.
- •10.4. Західноукраїнські землі в другій половині ХІХ ст.
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 10. Лекція 11. Соціально-економічне та політичне становище українських земель на початку ХХ ст. (1900 - 1917 рр.) (2 год)
- •11.1. Соціально-економічний розвиток
- •11.2. Україна в роки першої російської революції 1905 - 1907 рр. Піднесення українського національного руху
- •11.3. Україна у роки Третьочервневої монархії (червень 1907 – липень 1914 р.). Столипінська аграрна реформа
- •11.5. Українські землі в роки Першої світової війни. Національно-визвольний рух в умовах війни
- •Запитання для самоперевірки
- •12.1. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну
- •12.2. Створення Центральної Ради та проголошення автономії України
- •12.3. Проголошення УНР. Війна Радянської Росії проти УНР. Четвертий Універсал Центральної Ради
- •12.4. Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського
- •13.1. Проголошення Зунр. Окупація Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними військами
- •13.2. Україна в 1919 – 1920 рр. Вставлення радянського режиму
- •13.3. Радянсько-польська війна та Україна
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 12. Лекція 14. Міжвоєнний період в історії українського народу (1921 – 1939 рр.) (2 год)
- •14.1. Національно-культурне будівництво. Політика коренізації
- •14.2. Західноукраїнські землі у 20 – 30-ті рр. Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 13. Лекція 15. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) (2 год)
- •15.1. Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР. Радянізація західноукраїнських територій
- •15.2. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої на території України у 1941-1942 рр. Причини поразок Червоної армії на початку війни
- •15.3. Окупаційний режим в Україні (1941 – 1944 рр.). Політичні та економічні плани нацистів щодо України та методи їх реалізації
- •15.5. Завершення Другої світової війни. Внесок народу України в перемогу над фашизмом
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 14. Лекція 16. Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х – до початку 80-х років ХХ століття (2 год)
- •16.1. Україна в повоєнне десятиріччя (1945 – 1955 рр.).
- •16.3. Суспільно-політичне життя в Україні (1956 - 1985 рр.). Хрущовська “відлига”. Наростання кризи
- •Запитання для самоперевірки
- •17.1. Головні чинники, що зумовили процес перебудови. Проведення економічних та політичних реформ
- •17.2. Піднесення національно-визвольного руху. Формування багатопартійності в Україні
- •17.3. Суверенізація УРСР. Народження незалежної України
- •Запитання для самоперевірки
- •18.1. Утвердження національної державності. Стартові умови розгортання державотворчого процесу. Становлення владних структур
- •18.2. Формування політичної системи. Конституційний процес. Сучасне політичне життя в Україні
- •18.3. Проблеми реформування економіки
- •18.4. Формування концепції зовнішньополітичного курсу. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України. Західний напрям зовнішньої політики. Україна та держави СНД
- •18.5. Розвиток культурної сфери. Шляхи духовного відродження народу
- •Запитання для самоперевірки
- •Перелік типових екзаменаційних запитань
Тема 1. Лекція 1. Вступ. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України (2 год)
Мета лекції полягає в ознайомленні студентів з основними проблемами, що їх вивчає історія України. Також передбачається висвітлити причини та характер еволюції людського суспільства, етапи історичного розвитку давніх культур на теренах України. Для цього необхідно розглянути такі питання:
Предмет і завдання курсу історії України.
Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба та античні міста-держави Північного Причорномор’я.
Східні слов’яни в І – ІХ ст.: основні теорії етногенезу, розселення, заняття, побут та еволюція суспільного устрою.
1.1. Предмет і завдання курсу історії України
Від самого початку історії людства на теренах України перетиналися шляхи багатьох племен і народів, як автохтонних, так і прибулих. Історія України – гуманітарна дисципліна, що досліджує проблеми розвитку у часовому та просторовому вимірі культурно. Предметом історії України є уся сукупність економічних, суспільних, політичних, культурних та інших процесів, що обумовлювали прогрес людства; особливості та характерні риси відбування цих процесів на теренах України, надзвичайно насичених подіями в усі часи.
Головні завдання вивчення історії України:
дослідити початок формування людської цивілізації на території України та виникнення перших державних утворень;
простежити становлення та еволюцію ранньослов’янської держави Київська Русь; вивчити особливості розвитку українських земель у складі інших держав,
проаналізувати зміни у характері боротьби українського народу за незалежність; дослідити розвиток української державності на шляху незалежності.
1.2. Початок формування людської цивілізації на території України. Неолітичнареволюція”. Трипільська культура
Поділ історії первісного суспільства на кілька періодів ґрунтується на матеріалі і технології виготовлення знарядь праці. Виділяють палеоліт (стародавній кам’яний вік), мезоліт (середній кам’яний вік), неоліт (новий кам’яний вік), енеоліт (мідно-кам’яний вік), бронзовий вік.
Найдавніша людина на землях України з’явилась близько 1 млн. років тому, за доби раннього палеоліту. На думку археологів, архантропи (найдавніші люди) приходили на територію України з Передньої Азії кількома хвилями протягом багатьох тисячоліть. Відомо понад 30 стоянок цієї доби. Архантропи жили невеличкими кровноспорідненими групами, що утворювали первісне людське стадо; господарство первісних людей було привласнюючим, основне знаряддя праці – кам’яне ручне рубило.
З початком чергового похолодання частина території України опинилась під зледенінням, тож людина змушена була пристосовуватися до нових умов існування. У середньому палеоліті (150 - 35 тис. років тому) завдяки полюванню на великих представників льодовикової фауни (мамонтів, шерстистих носорогів, печерних ведмедів та ін.) вдосконалюють та урізноманітнюються знаряддя: з’являються кам’яні вістря для списів, скребла для обробки шкур тварин. Внаслідок фізичної та розумової еволюції людини на зміну архантропам приходять неандертальці: високі, кремезні, з об’ємом мозку до 1800 см3.
9
Вони вже вміли виготовляти одяг зі шкур, заселяли печери, будували штучні наземні житла й добували вогонь, тому були більш захищені від природних умов. У мустьєрську епоху зароджуються релігійні уявлення та вірування, про що свідчать неандертальські поховання в печерах Криму. На деяких стоянках знайдено кістки з різьбленими та мальованими орнаментами, контурами тварин і людей – це були перші кроки мистецтва.
Доба пізнього палеоліту (35 - 11 тис. років тому) визначається формуванням людини сучасного типу – кроманьйонця (homo sapiens). Процес удосконалення технології пішов дуже швидкими темпами, з’являються складні знаряддя, загальний інструментарій сягає 100 типів. Основним видом занять кроманьйонців стає колективне загінне полювання. На теренах України близько 20 - 14 тис. років тому доволі чітко виділяються два типи господарства: південно-східні мисливці на бізонів та північно-західні мисливці на мамонтів. Спільне осіле життя та локальне скупчення поселень є також свідченням зрушень у соціальних відносинах. Основою організації був рід – об’єднання кровних родичів за материнською лінією. Поява екзогамії (заборони шлюбів всередині родової групи) сприяла зближенню сусідніх родів, консолідації родів у племена, внаслідок чого складався родовий первіснообщинний лад. Для визначення світобудови та свого місця у дійсності первісна людина формує початкові типи релігійної свідомості: тотемізм, анімізм, фетишизм, магію.
У мезоліті (10 - 6 тис. років тому) клімат м’якшає, а фауна дрібнішає. Поява знарядь дистанційної дії – лука та стріл – не лише полегшувала полювання, але й приводила до соціальних змін: тепер людина могла сама себе прохарчувати і менше залежала від колективу, внаслідок чого зростає роль парної сім’ї. Зникнення великих стадних тварин призводить також до розвитку альтернативних засобів існування: рибальства, збиральництв тощо.
Кардинальні зміни господарства у неоліті (VІ-ІV тис. до н.е.) дістали назву “неолітичної революції”. Суть її полягає в переході від привласнюючої економіки (мисливства, збиральництва, рибальства) до відтворюючої (землеробство і скотарство). Цей процес тривав протягом багатьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Проте всюди він сприяв розвитку нового способу життя, що базувався на стабільності добування їжі та появі харчових запасів. Людина остаточно переходить до осілого способу життя, виникають нові способи виготовлення знарядь праці (шліфування, пиляння, свердління) та нові види виробництва та виготовлення штучних продуктів (виготовлення керамічного посуду, прядіння, ткацтво). Поліпшення умов життя приводить до “демографічного вибуху”: кількість населення помітно збільшилась, як і середня тривалість життя людини. Перехід до землеробства і скотарства суттєво вплинув і на світобачення людини, бо вимагав не лише врахування кліматичних змін та сезонного кругообігу явищ природи, а й вміння їх передбачати.
Мідний, або мідно-кам’яний вік (ІV - ІІІ тис. до н.е.), був перехідним етапом від кам’яного періоду до епохи металу, від мотичного землеробства до ранніх форм орного з використанням тяглової сили бика. Зростання продуктивності праці впливало на пожвавлення примітивного обміну та торгівлі, виникнення майнової диференціації та створення умов для розкладу первіснообщинного ладу.
На теренах України доба енеоліту репрезентована найяскравішою трипільською культурою, що її пам’ятки виявив археолог В.В. Хвойка у 1893 р. біля с. Трипілля на Київщині. Характерними ознаками цієї багатої та самобутньої культури в економічній сфері були зернове землеробство у поєднанні з приселищним тваринництвом. Поява мідних знарядь не виключала застосування традиційних кам’яних та крем’яних. У суспільних відносинах перехід від матріархату до патріархату поєднувався з зародженням міжплемінних об’єднань та формуванням ієрархічної структури родів. Побудова великих глиняних будівель свідчить про збереження великої сім’ї, що складалася з кількох парних сімей та була основною суспільно-економічною ланкою суспільства. Трипільці утворювали гігантські поселення (15 - 20 тис. мешканців), але кожні 50 - 100 років змушені були мігрувати через виснаження землі. Пам’ятки трипільської культури чітко виділяються за
10
розписною плоскодонною керамікою з жовто-чорно-червоним орнаментом та характерними жіночими статуетками. За рівнем свого розвитку трипільська культура наблизилась до перших світових цивілізацій Північної Африки та Малої Азії, але з різних причин (порушення екологічного балансу екстенсивним господарюванням, загальне похолодання, посилення тиску скотарських степових племен та ін.) занепала та не змогла повністю реалізувати свій потенціал. Окремі елементи трипільської культури пережили своїх носіїв та стали органічною часткою української культури.
У бронзовому віці (ІІ - І тис. до н.е.) під впливом зміни кліматичних умов, активізації міграційних процесів та підвищення якості знарядь поглиблюється спеціалізація в господарському житті. Завершується перший великий поділ праці – землеробство відокремлюється від скотарства, з’являються рухливі скотарські племена. Майнова та соціальна диференціація суспільства дедалі більше впливала на історичний процес.
1.3. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
Значний прогрес людства почався з відкриттям та поширенням заліза, знаряддя з якого були значно гострішими та міцнішими. Підвищення продуктивності праці приводить до становлення приватної власності та поступової майнової диференціації суспільства. Територіальна сусідська община поступово витісняє родову. Утворюються організовані воєнно-політичні об’єднання та союзи – перші паростки державності.
Південноукраїнські степи приваблюють мігрантів. Першим етнічним утворенням на території України, назва якого дійшла до нас в писемних джерелах, були кіммерійці (Х - VІІ ст. до н.е.). Рухливий спосіб життя та потреба збереження власної худоби та майна визначають характер діяльності скотарських суспільств. Для кочового народу війна стає ремеслом. Кіммерійці ходили походами в Малу Азію, успішно воювали з Урарту, Ассирією, Лідією. У VІІ ст. до н.е. Кіммерія розпалася під тиском скіфських племен.
Пройшовши слідом за кіммерійцями Передню Азію до самого Єгипту, давньоіранські племена скіфів повертаються у надчорноморські степи, де підкоряють більшість місцевих племен та утворюють політично консолідоване об’єднання – Велику Скіфію, що простяглася від Дунаю до Дону. Скіфське суспільство не було однорідним. Скіфи-кочовики та царські скіфи займалися в основному кочовим скотарством та військом грабіжництвом, тоді як для скіфів-орачів, що мешкали на захід від Дніпра, та скіфівземлеробів головним було зернове землеробство. Панівне становище у країні належало царським скіфам, які вважали решту населення своїми рабами. Влада царя обмежувалась радою скіфських племен та народними зборами усіх воїнів, тобто систему управління скіфським суспільством можна визначити як “військову демократію”. Особливий тип зброї, специфічна збруя верхових коней та “звіриний стиль” в образотворчому мистецтві склали так звану “скіфську тріаду”, що репрезентувала самобутню культуру. Найяскравішими археологічними пам’ятками скіфської доби є великі поховання – царські кургани.
У ІІ ст. до н.е. скіфи поступаються територією новому союзу кочових іраномовних племен – сарматам. За культурою сармати були близькі до скіфів, але поступалися досягненням попередників в усьому, окрім військової справи. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних до ранньокласових відносин, зберігаючи певні пережитки матріархату. Жінки цього народу відрізнялись войовничим характером та нарівні з чоловіками ходили у військові походи, нагадавши грецькому історику Геродоту легенду про амазонок.
Давні греки добре були обізнані зі скіфо-сарматським світом через Велику колонізацію VІІІ - VІ ст. до н.е., одним з напрямків якої було Північне Причорномор’я. Серед причин еллінської міграції вчені виділяють демографічну, аграрну, торгівельну, сировинну, воєнну, соціальну та етнічну. Основними осередками античної цивілізації в Причорномор’ї стали райони Дніпро-Бузького та Дністровського лиманів, Південнозахідний Крим, Керченський і Таманський півострови, де було засновано низку поселень
11
(Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей, Феодосія, Фанагорія та інші). Серед них були як містаполіси із рабовласницькими республіками, аристократичними (Ольвія) або демократичними (Херсонес), так і монархії (Боспорське царство). Тісні контакти з високою античною культурою помітно прискорили темпи історичного розвитку місцевого населення.
1.4. Східні слов’яни в І – ІХ ст. Основні теорії етногенезу слов’ян. Розселення і заняття, звичаї, вірування, побут східних слов’ян. Анти. Еволюція суспільного устрою
Важливою частиною історії країни є питання про походження її народу. Протягом ХІХ - ХХ ст. сформувалося декілька теорій слов’янського етногенезу. Дунайську теорію започаткував ще легендарний літописець Нестор у “Повісті врем’яних літ”: “...Довго по тому сіли слов’яни по Дунаю, де єсть нині Угорська земля та Болгарська. Від тих слов’ян розійшлися вони по землі і прозвалися іменами своїми...”. Вісло-дніпровську теорію на базі повідомлень античних авторів про венедів, що заселяли південні Карпати та верхів’я Вісли, сформували на початку ХХ ст. чеські дослідники Л. Нідерле та П. Шафарик. Погляди цих дослідників підтримали багато вчених, у тому числі і М.С. Грушевський. Мовознавець О.О. Шахматов обґрунтував південно-прибалтійську теорію, за якою з балто-слов’янської спільності під тиском готських племен виділилися власне слов’янські. Дніпро-одерську теорію розробили радянські науковці Б.О. Рибаков, М.І. Артамонов та П.М. Третьяков у 50 - 60-х рр., через висновок про необхідність значно розширити ареал зародження слов’янського етносу. Сучасні українські археологи В.Д. Баран, Д.Н. Козак, Р.В. Терпиловський виділили в етногенезі слов’ян кілька послідовних етапів, що складаються у Вісло-волинську концепцію.
Слов’янська етнічна спільнота стає самостійним учасником історичного процесу на початку І тис. н.е. Після 451 р. розпадається могутня гунська імперія і слов’яни без перешкод починають міграції у візантійські землі, доходячи до Малої Азії та Пелопонесу. Більшість вчених пов’язує початок історії праукраїнського етносу з розселенням антів та склавинів. Відома гіпотеза, що іранська назва “анти” означає “край”, “кінець”. Тоді анти – жителі пограниччя, окраїни, тобто українці. Проте остаточної відповіді це питання не має.
Господарство слов’ян ґрунтувалося головним чином на землеробстві при допоміжній ролі скотарства та промислів. У VІІ - ІХ ст. поширюються залізні знаряддя, вдосконалюється техніка землеробства, розширюється асортимент культурних рослин. Поширюються ремесла – гончарне, залізоробне, ювелірне та ін. Товарне виробництво сприяло розширенню зовнішньої торгівлі з Візантією, Болгарією, Хазарією та іншими країнами. Звичаї слов’ян спиралися на язичницьку систему вірувань.
Майнове розшарування населення викликало соціальну диференціацію, розклад родово-общинного ладу та формування феодальної системи. З іншого боку, набирає силу процес об’єднання окремих племен. Виникають державні утворення – племінні князівства. Поступово народні збори втрачають силу, на передній план виходить князівська влада, спочатку виборна, а далі – і спадкова. Вже в VІІІ-ІХ ст. існували три осередки східнослов’янської державності: Куявія, Славія та Артанія. Перше з них, на думку фахівців, стало територіальним і політичним ядром, навколо якого зростає Давньоруська держава.
12