Місячні оперативні програми

У масовому виробництві з постійним ритмом номенклату­ра деталей невелика й стабільна протягом тривалого періоду часу. Тому планово-обліковими одиницями (ПОО) для за­готівельних та обробних цехів є деталі окремих найменувань, а для збиральних цехів — вироби. На потокових лініях кількість деталей, що виготовляються в день, визначається відношенням загальної кількості деталей, що підлягають ви­пуску, до кількості робочих днів у плановому періоді.

Для масового виробництва характерним є складання квартальних програм з розподілом випуску по місяцях. Скла­дання квартальних (місячних) програм здійснюється по цехах в оберненій послідовності до технологічного процесу. Тобто спочатку складається програма для збирального цеху, потім для обробних цехів і, нарешті, заготівельних.

У квартальних програмах вказується також випуск у гро­шовому вираженні. У випадку відхилень величин норматив­них заділів у квартальні програми вносяться відповідні по­правки.

Місячна програма може бути складена у вигляді плана-графіка, де вказується кількості деталей, що випускаються за днями місяця. Такі плани-графіки для окремих потокових ліній можуть складатися в поопераційному розрізі.

Облік виконання місячних та внутрішньомісячних про­грам здійснюється безпосередньо в самих планах на основі до­кументів про відвантаження продукції з цеху. Його можна здійснювати також за допомогою лінійних графіків, що пока­зують, на яку кількість виробів у той чи інший момент часу цех забезпечив випуск деталей.

Місячна (квартальна) програма цеху є також завданням для дільниць, оскільки кожна дільниця в масовому вироб­ництві спеціалізована за предметним принципом і випускає заготовки та готові вироби. Для однопредметних безперерв­них ПЛ і для однопредметних дискретних ПЛ складаються стандарт-плани їх роботи. Для чіткішого виконання стандарт-плану роботи потокової лінії складається змінне завдання в погодинному розрізі, — погодинний графік. У цьому графіку вказуються номери операцій, прізвища виконавців та годинна сітка на зміну. У кінці кожної години проставляються планова кількість та фактично виготовлена на дану годину кількість деталей.

4. Оперативне планування в організаційних структурах із витягуванням виробів, принцип "точно в строк" та інформаційна система "канбан"

Кінцевою практичною метою системи управління будь-яким виробництвом є збільшення прибутку за рахунок скоро­чення витрат, особливо тих, що пов'язані з надлишковими за­пасами всіх видів. Можливість таку дає організація вироб­ництва за принципом "точно в строк".

На ринку ця концепція може бути втілена в життя за умо­ви, коли продукцію, що користується попитом, поставляти ли­ше в тих розмірах, які можна продати. Досягти цього можна при організації виробництва з модульним принципом. Таке повторюване виробництво здатне швидко пристосуватися до змін попиту без надлишкових запасів усіх видів.

Витягувальні системи якраз і зорієнтовані на роботу зі змінюваним у відповідності з попитом ритмом.

Методи управління, за допомогою яких повторюване ви­робництво пристосовується до змінного попиту, називають вирівнюванням виробництва за попитом. Вирівнювання ви­робництва за попитом можна подати схематично (схема 5)

Схема 5. Вирівнювання обсягів виробництва автомобільної компанії

Відпрацьована й апробована ця система, що отримала на­зву "точно в строк", у Японії. Принципи її успішно застосову­ються і в інших країнах.

Суть системи полягає у відмові від виробництва єдиного виду продукції великими партіями й створенні безперервного багатопредметного виробництва, яке випускає широкий спектр модифікацій продукції згідно зі споживчим попитом. Це дає можливість виробляти готові вироби і поставляти їх лише в той момент, коли цього потребує торгова мережа. При цьому на всіх фазах виробничого циклу необхідні деталі, заго­товки мають надходити на місце наступної виробничої опе­рації саме тоді, коли це необхідно, а саме постачання здійснюється наскільки дрібними партіями, що по суті пере­творюється в поштучне.

При такій організації виробничого процесу досягається суттєве зменшення розмірів партій продукції, що випус­кається, та скорочення заділу. Практично ліквідується неза­вершене виробництво та зводиться до мінімуму обсяг ма­теріально-технічних запасів.

Для досягнення таких результатів необхідне й відповідне оперативне планування виробництва, процес якого можна розділити на два основні етапи.

На першому етапі (на схемі він поданий зліва) відбу­вається пристосування виробництва до змін місячного попи­ту протягом року. В основі місячного планування знаходить­ся розроблення оперативних виробничих планів, у яких указу­ються середньодобові рівні випуску на кожній виробничій дільниці фірми. Ці плани базуються на тримісячному та місяч­ному прогнозах попиту.

Процедура відпрацювання місячних виробничих планів має таку послідовність.

Спочатку, за два місяці до планового періоду вироб­ництва, визначаються моделі, модифікації та обсяги їх випус­ку. Потім, за місяць до планового періоду виробництва, скла­дається більш конкретний план. Ця довідкова та директивна інформація в ці ж самі строки доводиться до постачальників.

На другому етапі (справа у таблиці) оперативного плану­вання відбувається пристосування виробництва до щоденних змін попиту протягом місяця. Тут у рамках місячного вироб­ничого плану складаються добові виробничі графіки. Вони пе­редаються у виробничі підрозділи, де на їх основі здійснюється розрахунок середньої потреби в трудових ресурсах, визнача­ються основні норми і складаються операційні карти.

Найважливішим принципом такого оперативного плануван­ня є те, що добові виробничі графіки складаються лише для підрозділу, що випускає готову продукцію, в той час, як для інших робочих центрів чи дільниць вони мають орієнтовний характер.

Конкретніше цей процес щоденного оперативного плану­вання виробництва на підприємстві має такий вигляд. Скажімо, за тиждень до початку нової декади на фірму надходить замов­лення від торгового посередника на виробництво автомобілів з розподілом на моделі в стандартному виконанні, тобто таких ав­томобілів, які можна продати на ринку певними партіями. Ці дані використовуються для коригування добових виробничих графіків. Тобто, хоча раніше відпрацьовані місячні плани виробництва і базуються на прогнозі попиту на даний місяць, де­кадні замовлення основуються на останньому прогнозі торгово­го посередника. Фактично торговий агент надає інформацію не лише про декадні замовлення, а й про добові потреби клієнтів.

Добове замовлення відрізняються від декадного тим, що воно сформоване з урахуванням потреб індивідуального спо­живача. Тут відображені всі побажання клієнтів з оформлення та додаткового обладнання автомобіля. По суті, це індивіду­альне замовлення, але фірма береться за його виконання. Ком­панія використовує систему добових замовлень для уточнен­ня своїх декадних замовлень та організації виробництва й по­ставок за цими уточненими замовленнями.

ЕОМ компанії групує замовлення торгових агентів за мо­делями та модифікаціями автомобілів. Ця інформація має бу­ти доведена до виконавців за три дні до випуску замовлених автомобілів. Отже, підприємство своєчасно знає про фактич­ний обсяг продукції, який може бути відразу реалізований.

З урахуванням цієї інформації відпрацьовуються вироб­ничі графіки для головного конвеєра. Такі графіки надходять на виробництво не раніше ніж за дві доби до того, як замовле­ний автомобіль має зійти з конвеєра.