- •1. Право Европейского Союза - самостоятельная правовая система, возникшая в результате усилий по строительству "единой Европы".
- •2.Право єс як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •4. Взаємовідносини єс з Радою Європи, обсє
- •5. Європейський Союз як інтегральне обєднання. Структура єс. Организационные принципы ес
- •6. Компетенция ес в современных условиях
- •7. Склад та структура Європарламенту.
- •8. Порядок роботи Європарламенту.
- •9. Склад і структура Ради єс. Состав
- •10. Компетенція Ради єс.
- •11. Порядок роботи єк.
- •13. Рахункова палата.
- •13. Економічний і соціальний комітет.
- •14. Роль Суду єс в європейській інтеграції.
- •15 Прецедентное право ес
- •17 Порядок судочинства в Суді єс.
- •17. Преюдиціальна процедура.
- •18 Общий суд: состав и порядок судопроизводства. Компетенція общего суда
- •19 Европейский центральный банк, европейский инвестиционный банк, европейский банк реконструкции и развития: правовой статус
- •20 Принципи права єс.
- •21. 22 Источники Права ес
- •23. Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень органами єс.
- •24. Гарантии прав и свобод. Институт омбудсмена
- •25. Единое европейское гражданство
- •26. Спільна оборонна політика єс.
- •27. Сотрудничество полиций и суд. Органов.
- •29 Шенгенское право ес
- •31. Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •3.1. Вільний рух товарів
- •33.Соціальна політика єс. Соціальна Хартія Європейського Союзу (1989). Політика зайнятості в єс.
- •34 Европейские стандарты для компаний. Поддержка малого и среднего бизнеса в ес
- •35 Принципы конкурентного права ес. Антимонопольное регулирование в ес
- •36. Бюджетное регулирование в ес. Налоговое регулирование
- •1) Правовые принципы , применимые к регулированию налоговых отношений:
- •2. Общие принципы права
- •37 Валютное регулирование в ес. Регулирование оборота ценных бумаг в ес
- •39 Организационно-правовые формы защиты прав потребителей в ес
- •40 Общая аграрная и рыболовная политика ес
- •41 Трансевропейские сети. Регулирование телекоммуникаций в ес. Общая транспортная политика. Энергетическая политика ес. Научно-техническая политика ес. Охрана окружающей среды в ес
- •42 Таможенное регулирование в ес
- •44 Политико-правовые формы сотрудничества между Украиной и ес. Соглашения Украины с ес. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •45. Економічні та організаційно-правові передумови інтеграції України до єс. Адаптація права України до права єс
- •46 Правовое значение «Европейской политики соседства» и политики «Восточного партнерства».
- •47. Правові засади розширення єс.
- •48 Лиссабонский договор 2007 (общая характеристика)
23. Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень органами єс.
Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом. Комітет Європарламенту вносить поправки до проектів, і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як їх буде винесено на чергове засідання Європарламенту в Страсбурзі. Одночасно проекти передаються до Комітету з економіки та соціальних питань.
Висновки Європарламенту і Комітету з економіки та соціальних питань надходять до ЄК, яка з їх урахуванням вносить проект до Ради міністрів і Європарламенту на друге читання. Пропозиції знову розглядаються на рівні комітетів, голосуються на щомісячній пленарній сесії Європарламенту і повертаються до Ради міністрів, яка приймає остаточне рішення.
Для забезпечення роботи ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі. Існуюча в ЄС процедура підготовки та прийняття рішень є складною, проте закладений у ній механізм перевірок та противаг забезпечує демократичність процесу, ґрунтуючись на відкритій дискусії, консультаціях та консенсусі.
Существует 2 законодательные процедуры: обычная и специальная.
Обычная действует всегда, если не предусмотрена специальная. Инициатива формально исходит всегда от еврокомиссии. Ныне этой инициативой обладают и европарламент и евроцентрбанк.
24. Гарантии прав и свобод. Институт омбудсмена
Гарантии — это система условий, средств и способов, обеспечивающих всем и каждому равные правовые возможности для выявления, приобретения и реализации своих прав и свобод. Их классификация может быть проведена по различным основаниям.
По сфере действия различают международно-правовые (планетарные) гарантии, гарантии в рамках региональных международных сообществ, внутригосударственные и автономные гарантии.
Гарантии региональных международных сообществ (Европейский Союз, Совет Европы, Совет государств Балтийского моря, Организация африканского единства, Организация американских государств, Ассоциация государств Юго-Восточной Азии, Содружество Независимых Государств) осуществляются также через различные учреждения на основе соответствующих нормативно-правовых актов.
Так, государства — члены Совета Европы руководствуются в своей деятельности Европейской конвенцией о защите прав человека и основных свобод 1950 г. и дополнительными протоколами к ней. Контроль за их реализацией осуществляют Европейская комиссия по правам человека и Европейский суд по правам человека.
Права человека и свободы включены в Хартию ЕС.2000 В основу классификации прав и свобод в Хартии положен не предмет субъективного права, а ценности, на защиту которых оно направлено: человеческое достоинство, свобода, равенство, солидарность . Конкретные права человека, закрепляемые Хартией, сгруппированы в соответствии с этими критериями.
Европейский уполномоченный по правам человека - уполномоченный по правам человека Европейского союза; должность, введённая Маастрихтским договором в 1992 году. Он уполномочен принимать жалобы от граждан Союза, физических или юридических лиц, резидентов государств-членов на неудовлетворительной качество деятельности институтов или учреждений Союза.
В ответ на жалобу, или по собственной инициативе, уполномоченный проводит расследование. Институты ЕС обязаны предоставлять ему любую информацию и доступ к соответствующим документам. Обнаружив факты нарушений, он извещает учреждение, о котором идёт речь, и посылает ему свои рекомендации. Учреждению-получателю даются три месяца на то, чтобы дать подробный ответ, после чего уполномоченный направляет окончательный отчёт в Европейский парламент или соответствующим учреждениям. Кроме того, он извещает заявителя о результатах своего расследования.
Европейского омбудсмена назначает Европейский парламент сроком на пять лет. Ежегодно уполномоченный отчитывается в Европарламенте о результатах всех расследований, проведённых в течение года.