1. Предмет трудового права: индивидуальные и коллективные трудовые отношения

Праця – діяльність людини у вигляді цілеспрямованих дій, що спрямовані на задоволення матеріальних та духовних потреб і потребують матеріальної та фізичної енергії. В основі трудових відносин- здатність людини до праці.

Соціально-економічною передумовою виникнення трудових відносин є відносини власності. Як результат соціально-економічних та політичних перетворень 19 століття почалася ринкова перебудова. Зявилася вільна від засобів виробництва робоча сила – поява попиту на робочу силу. Внаслідок отримання власником права розпоряджатися майном - власник стає роботодавцем. Виникають трудові відносини.

Предмет ТП – суспільні відносини, що регулюються нормами ТП.

До предмету трудового права належать

• власне трудові відносини (виникають внаслідок використання особою здатності до праці на основі укладення трудового договору):

1)індивідуальні (між роботодавцем і працівником)

2)колективні (між роботодавцем та трудовим колективом)

*працюючі власники – не варто виділяти як окрему категорію ТП, оскільки мають такий самий статус як і наймані працівники. Інша річ, що вони отримують дивіденди, проте ці

відносини регулюються цивільним правом, знаходяться поза межами регулювання ТП.

А) трудові відносини державних службовців (виникають на підставі складного юридичного факту- рішення конкурсної комісії та наказ про прийняття на посаду)

Б) службово – трудові відносини (відносини військовослужбовців ЗСУ, Прикордонних військ, СБУ, внутр військ МВС і т.д.)

-Мають усі риси трудових відносин

- підстава – факт добровільного вступу на службу, хоча може бути призов

- трудове законодавство не поширюється!!! – регламентація спеціальним законодавством.

В) відносини, що виникають у результаті відбування засудженими кримінального покарання у виправному центрі

-така робота здійснюється на підставі вироку суду – примусовий характер

-мета- виправлення засуджених

-деякі гарантії прав засуджених мають посилання на норми КЗпП – працю засуджених слід організовувати з дотриманням правил охорони праці.

-не стосується предмета трудового права

ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО: ТП регулює лише ті відносини, що виникають на підставі трудового договору, до інших видів трудових відносин може застосовуватися за наявності вказівки у спеціальному законодавстві.

• Відносини, що повязані з трудовими

  • відносини з приводу працевлаштування (тристороння основа : Роботодавець – орган працевлаштування – працівник)

  • відносини, повязані з підготовкою кадрів та підвищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та перекваліфікацією (виникають на підставі

  • відносини нагляду та контролю за дотриманням Тзак-ва

  • відносини соціального партнерства і встановлення умов праці на підприємствах

  • відносини з приводу вирішення трудових спорів

  • пенсійні відносини

  • відносини з приводу тимчасової непрацездатності

2. Понятие и особенности индивидуальных трудовых правоотношений, их структура

Змістом трудових правовідносин є певні суб'єктивні права і відповідні обов'язки, які виникають у кожної зі сторін із встановленням трудових правовідносин.

Права працівників (визначають правовий статус працівника):

1. право на працю,

2. на відпочинок,

3. на здорові і безпечні умови праці тощо.

Обов’язки працівника – сукупність належних дій працівників, що пов'язані з їх участю особистою працею у здійсненні завдань того підприємства, з яким вони перебувають у трудових правовідносинах:

1. виконання обумовленої при влаштуванні на роботу трудової функції;

2. тимчасове виконання роботи, що не відноситься до трудової функції працівника за наявності в цьому потреби;

3. додержання встановленої міри праці;

4. забезпечення належної якості роботи;

5. додержання режиму робочого дня;

6. додержання правил техніки безпеки, технологічного режиму;

7. дбайливе ставлення до майна підприємства.

(Обсяг і характер трудових обов'язків залежать від багатьох чинників і конкретизуються стосовно до роду роботи (спеціальність, кваліфікація, посада) і особи працівника)

Права роботодавця кореспондуються з обов’язками працівника і полягають у праві вимагати виконання працівником своїх обов’язків.

Обов’язки роботодавця

1. до початку роботи:

1. роз'яснити працівникові його права і обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних І шкідливих виробничих чинників, яких ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я; його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2. ознайомити працівника з правилами внутрішньою трудового розпорядку та колективним договором;

3. визначити працівникові робоче місце

4. забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

2. своєчасно виплачувати винагороду за працю, проводити інші виплати, що належать працівнику в зв'язку з виконанням роботи.

3. Коллективные трудовые правоотношения: структура и содержание

Ко­лективний договір - угода, що укладається власником підприєм­ства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілко­вий комітет чи інший представницький орган на проведення ко­лективних переговорів і укладення договору, — з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відно­син, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особ­ливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також пи­тань, що не урегульовані чинним законодавством.

Сфера.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

В поєднанні цих двох критеріїв визначається сфера укладення колективного договору. У разі відсутності хоча б одного з двох критеріїв колективний договір на підприємствах, в установах, організаціях не укладається. На сферу укладення не впливає:

• організаційна форма підприємця,

• форма власності та господарювання,

• кількість працівників у юридичної особи. (однак! у разі укладення трудового договору лише з одним працівником колективний договір не може бути укладено, оскільки відсутня належна сторона з боку найманої праці, що має право укладати колективний договір. Стороною колективного договору, в тому числі й колективного трудового спору на виробничому рівні, є наймані працівники (колективний суб'єкт), а не окремий працівник).

Укладення не залежить від того, чи юридична особа займається підприємницькою діяльністю.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів. Структурно-організаційні одиниці юридичної особи повинні володіти необхідними правовими та економічними ресурсами, що дозволяло б реально виконувати зобов'язання, передбачені колективними договорами.

4. Трудовое законодательство: понятие, структура, особенности

Кінець 1922 - 1-й КЗПП ( в СРСР)

10.12.1971 – затв. ВРУ ( 265 ст)

Риси КЗПП:

1. Комплексне регулювання трудових відносин

2. Підстави виникнення, зміни, припинення ТВ

3. Визначає систему трудових прав і обов’язків суб’єктів трудових правовідносин, механізми та гарантії

4.

5. Пр. побуд. сист. дж. ТП

6. Визначає, як вирішувати колізії, що виникають

7. Правова основа для діяльності основних інститутів ТП

8. Правова основа для здійснення т. нормотворчості та формування локальних нпа

9. визначає механізм регулювання індивідуальних трудових спорів

10. подвійне правове регулювання СТВ:

а)регулює механізм укладання колективних договорів, що регулюються й іншими актами

б) подвійне правове регулювання в сфері оплати праці

в) подвійне правове регулювання у сфері відпочинку

КЗПП розширює низка джерел ТП – ЗУ

• Зу від 16.12.1993 « Про держслужбу»

• ЗУ від 01.03.1991 « Про зайнятість населення» - відносини по працевлаштуванню, проф.. підготовці та перепідготовці

• ЗУ від 16.12. 1993 « Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» - закріпл. для них труд. права і рівні можливості в різних сферах

• ЗУ від 14. 10. 1992 « Про охорону праці» - відносини в сфері охорони праці та гарантії охорони праці»

• ЗУ від 24. 03. 1992 « Про оплату праці» - визначає сфери оплати праці централіз. договірного регулюв.

• ЗУ від 01. 02. 1993 « Про колективін договори та угоди» - визначає сферу їх застосування, сторони, умови договорів

• ЗУ « Про відпустки» :

а) на реаліз. конституц. права особи на відпочинок

б) найбільше уваги – трудовим відпусткам

• ЗУ від 03.02 1998 « Про порядок вирішення трудових спорів/конфліктів»

• ЗУ « Про освіту, « Про вищу освіту», « Про професійну освіту» - комплексні закони, містять положення, що стосуються ТП

До трудових відносин можуть застосовуватись положення цивільного і господарського кодексів.

Ст. 9 ЦК – субсидіарне застосування нцп до ТВ

5. Понятие и особенности метода трудового права

Метод трудового права.

Особливості:

1. поєднання централізованого регулювання з локальним

(на державному рівні визначають лише основні засади правового регулювання найманої праці, що покликані забезпечити єдиний підхід до регулювання.(норми щодо максимальної тривалості робочого часу, визначення мінімуму відпусток, гарантій мінімальної плати ....)

основна маса трудових відносин забезпечується за допомогою локального регулювання:

система актів, прийнятих за погодженням з профспілковим органом.

2. соціальний характер ТП (проявляється у соціальних гарантіях)

3. виявляється у максимальному врахуванні інтересів працівників

4. комплексний характер: поєднання договірного та імперативного способів регулюванння на користь договірного

*навіть відносини субординації, трудової дисципліни є результатом добровільно взятих на себе працівникомзобовязань щодо дотримання встановлених роботодавцем правил

5. участь працівників через їх представників у правовому регулюванні трудових відносин

6. захист прав працівників відбувається у загальному(суд) та спеціальному порядку (комісія по трудових спорах)

Способи правового регулювання:

1. дозвільний: надання учасникам правовідносин можливості діяти на власний розсуд. Свобода поведінки практично нічим не обмежується

2. спосіб заборон : покладення на учасників відносин обовязку утримуватися від певних дій

3. спосіб припису : учасники зобовязуються до вчинення чи утримання від певних дій. Вираж формулою: все, що не доволено - заборонено

1,2 – диспозитивний метод

Виражаються переважно у колективно-трудових відносинах, де сторони перебувають у партнерських стосунках і мають право діяти у межах наданих їм прав.

6. Система трудового права как отрасли права и система науки трудового права

Система трудового права – це взаємоповязані норми ТП, що побудовані в чітко передбаченому законом порядку і на основі яких формуються інститути ТП і забезпечується функціонування ТП як цілісної і системної галузі права.

Елементи: 1. Норми ТП

2. Інститути ТП

3 Складові:

- загальна частина

- особлива частина

- спеціальна

Загальна частина – система норм ТП загального спрямування, що визначають

• мету, завдання ТП,

• предмет, метод,

• принципи ТП,

• містить поняття трудового договору, правове становище профспілок, класифікацію субєктів ТП, порядок укладення колективних договорів і т.д.

Особлива частина – система норм ТП особливого спрямування, що конкретизують і деталізують норми загальної частини та спрямовані на регулювання окремих сторін трудових відносин.

Регулюють колективно-трудові відносини, відносини працевлаштувння, зайнятості, робочого часу, відпочинку, оплати праці.

• правова організація зайнятості, працевлаштування

• інститут колективного договору та угод

• інститут трудового договору – центральний

• інст робочого часу, відпочинку

• оплати праці

• трудової дисципліни

• матеріальної відповідальності сторін трудового договору

• охорони праці

• нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства

Спеціальна частина – система норм ТП процедурного характеру, що спрямовані на на сферу регулювання трудових спорів, конфліктів, що виникають між учасниками трудових відносин.

Сюди входять:

• інститут індивідуальних трудових спорів

• колективних труд спорів

7. Разграничение трудового права от смежных отраслей права (гражданского, административного, права социального обеспечения)

Співвідношення з конституційним

Спільне

Нормами КУ закріплено статус особи, система її трудових прав та свобод

Закріплено основні трудові права: на працю (ст. 43)

- на страйк

- на відпочинок

- на професійну освіту

Закріплено засади орагнізації трудового законодавства

Основні субєкти КПУ є і субєктами ТП.

? чи можна поширювати норми ТП на членів КМУ, Президента? – такі особи користуються трудовими правами, мають ще більші соціальні гарантії.

Відмінності:

1. предмет КП – відносини, що складаються у сфері побудови державного ладу, закріплення основних прав та свобод

Предмет ТП- суспільно-трудові відносини

2. обєкт

КПУ – владні відносини

ТП – застосування праці у суспільному виробництві

3. метод

КПУ – імперативний

ТПУ – поєднання диспозитивного з імперативним

4. система джерел ТП специфічна, формується в узгоджувально-договірному порядку.

Для КПУ – не характерно, виняток – конституційний договір 1995 року.

5. Субєктний склад

ТП – специфічний: трудові колективи, органи спеціальної юрисдикції з питань врегулювання трудових спорів

6. Відповідальність

КПУ – політичний характер

ТП – юридичний: дисциплінарна, матеріальна

Адміністративне

Спільне:

1. Обидві є галузями права, норми яких регулюють організаційно-управлінські відносини

Роботодавець має належно оршанізувати працю, може видавати накази управлінського характеру

2. імперативний метод

Відмінності

1. обєкт ТП- регулювання процесів застосування праці найманих робітників

Для ТП характерне поєднання диспозитивного з імперативним методом, наявність специфічних джерел права

2. Адміністративні відносини – виникають на основі актів державних органів

ТП – на основі трудового договору

2. субєкт

Адміністративне – однією стороною є орган державної влади

ТП- працівник, Роботодавець

2. Адміністративна відповідальність

ТП – наявність спеціального інституту відповідальності – дисциплінарна, матеріальна

ЦИВІЛЬНЕ

Спільне:

1.ТП – сформувалося на основі ЦП, приклад – договір особистого найму

Ст. 9 ЦКУ- передбачає субсидіарне застосування норм ЦКУ до трудових відносин, якщо не врегульовано нормами ТП

2. Диспозитивний метод регулювання

3. договірний характер виникнення правовідносин, можливість використання санкцій за неналежне виконання труд обовязків

4. можливість застосування цивільно-правових норм до регулювання трудових відносин

Приклад – відшкодування шкоди – ст. 35, 112, 163, 164.....

Відмінності

1. ТП – виникають на основі трудового договору, для ТП важливий сам процес застосування праці

Ц правовідносини – на осонові цивільно-правового договору, для ЦП важливий кінцевий результат

2. трудовий договір – грунтується на внутрішньо-трудовому розпорядку

Цивільний договір – сторони є вільними як в момент укладення, так і виконання договору

3. обєкт

Цп - будь-яка праця, неважливо яка освіта, досвід роботи у працівника

ТП - виконання певної трудової функції, що відповідає займаній посаді, а тому приприйнятті на роботу є певні вимоги щодо освіти, досвіду.

2. ЦП – винятково диспозитивний метод регулювання

ТП – поєднання імперативного з диспозитивним

2. ТП – характерна наявність процедури укладення, виконання, припинення трудлового договору

На практиці – у працівника є обовязок подати документи, що засвідчують його особу, освіту, трудову діяльність (трудова книжка, документ про освіту, паспорт)

Працівник отримує соціальні гарантії: право на відпустку, на оплату праці

Трудові відносини – винятково оплатний характер

ЦП – не обовязково

2. Специфічний субєктний склад

ТП – винятково фізичні особи можуть бути працівниками, а роботодавцями можуть бути юридичні та фізичні особи. Спеціальні субєкти – трудові колективи, комісії з трудових спорів.

ЦП - і фізичні, і юридичні особи

2. цивільне- майнова відповідальність

ТП – дисциплінарна, матеріальна

Право соціального забезпечення

Сформувалося на основі ТП та адміністративного права

Спільне:

1. зумовлені соціальною природою, обгрунтовані необхідністю захисту соціальних прав

2. для обох галузей характерна наявність інституту трудового/страхового стажу

3. метод – поєднання диспозитивного та імперативного

Відмінності:

1. предмет

Право соціального забезпечення – відносини з приводу реалізації права на захист

ТП – відносини з приводу права на працю

2. субєкт

ТП – працездатні особи

ПСЗ – непрацездатні особи, які реалізовують право на захист, ьо не можуть конкурувати з працездатними

8. Понятие и особенности источников трудового права, их виды

Джерело ТП – зовнішні форми виразу та закріплення норм ТП, які приймаються уповноваженими на те органами, в т.ч. роботодавцями та найманими працівниками, або їх представницькими органами в узгоджувально-договірному порядку з метою побудови найоптимальніших моделей суспільно-трудових відносин.

Ознаки:

Санкціонуються державою

Гарантуються державою

Зовнішня об’єктивація норм ТП

Спрямовані на регулювання суспільно-трудових відносин

Передбачають систему соціально-правових гарантій найманим працівникам

Поєднують загальні і спеціальні норми ТП

Передбачають спеціальні гарантії для найманих працівників

Статус окремих їх категорій

Можуть ухвалюватись за участі роботодавців, найманих працівників та їх об’єднань

До них належать нормативно-правові договори

Можуть ґрунтуватись на основі конститутивних актів (на їх основі – конкретні акти)

До системи джерел ТП належать конвенції і рекомендації міжнародної організації захисту праці

Система локально-трудових актів входить до системи джерел ТП

Ієрархічність системи джерел ТП

Принципи джерел ТП:

1. пріоритет норм КУ перед міжнародними актами та нпа України

2. пріоритет КУ та міжнародних договорів про працю по відношенню до національних актів трудового законодавства

3. Пріоритет положень ЗУ перед актами виконавчої та судової влади, ОМС та договорів про працю (вони конкретизують і деталізують ЗУ)

4. перевага актів ТЗ в порівнянні актів нормативно-трудового договору

5. переваги нормативно-трудового договору вищого рівня порівняно з нпд нижчого рівня

6. відповідності локально-трудових актів актам трудового законодавства

7. можливість скасування неправомірних нпа – джерел тп

8. ієрархія джерел ТП – у підпорядкованості органів ТП, хоча, відповідно КЗпП трудове законодавство може мати і більш широкий зміст.

Трудове законодавство – система нпа, які приймають ОДВ та ОМС, а також на референдумах у сфері правового регулювання суспільно-трудових відносин.

Класифікація: