- •1.Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •3.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •4.Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5.Поняття та ознаки злочинності.
- •6.Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •8.Функції злочинності.
- •9.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •12.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •10.Поняття структури злочинності.
- •10.Поняття динаміки злочинності.
- •13.Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •15.Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16.Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17.Основні світові тенденції змін злочинності.
- •19.Біологічні концепції причин злочинності.
- •21.Психологічні теорії причин злочинності.
- •22.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •24. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •28.Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29.Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30.Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •31.Маргінальність та злочинність.
- •32.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •33.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •38.Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •37.Типологія та класифікація злочинців.
- •41. Механізм злочинної поведінки.
- •42.Мотивація злочинної поведінки.
- •43.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •46.Віктимізація та віктимність.
- •48.Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •49.Методика кримінологічних досліджень.
- •50.Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •52.Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53.Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56.Основи кримінологічного планування.
- •57.Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •58.Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59.Профілактичне значення кримінального закону.
- •60.Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •61.Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •62.Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •65.Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •66.Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •67.Ситуативна профілактика злочинів.
- •69-70.Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •72.Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •73.Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •75.Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •76.Попередження насильницьких злочинів.
- •79.Попередження злочинності неповнолітніх.
- •82.Організована злочинність в Україні. Кр. Х-ка.
- •85.Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86.Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •88.Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •89.Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •91.Протидія тероризму за законодавством України.
- •92.Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •93. Попередження професійних злочинів.
- •94.Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •98.Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.
- •93. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
86.Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
Корупція, особливо в умовах поглиблення соціально-політичної та фінансово-економічної кризи в державі, становить серйозну загрозу національній безпеці України. Вона стала одним із негативних чинників, який суттєво впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян.
Протидія корупції в Україні ускладнюється тим, що більшість членів українського суспільства розглядає корупцію як соціальний механізм «прискорення» вирішення власних проблем і вважає корупційну поведінку цілком виправданою. Як правило, громадяни, які стикалися з корупцією, не намагаються відстоювати власні права в законний спосіб через впевненість, що такі спроби будуть марними.
З метою активізації регулювання протидії організованої злочинності та корупції в Україні необхідно:
Забезпечити системний підхід у реалізації антикорупційних ініціатив Необхідно організувати процес збирання та аналізу статистичних даних, іншої інформації про реалізацію заходів щодо запобігання і протидії корупції і оцінки їх ефективності, виявлення чинників, що сприяють корупційним проявам, підготовки пропозицій щодо їх усунення. Розробити дієвий механізм реалізації відповідних ініціатив у пакеті новоприйнятих антикорупційних законів. Удосконалювати в національних законодавчих актах засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. І, створювати необхідні умови для встановленої відповідальності юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень, а також розробляти дієві механізми порядку притягнення їх до відповідальності.
Запобігати та протидіяти політичній корупції, зокрема - шляхом позбавлення імунітетів депутатського і судейського корпусів. Загалом - забезпечити умови, за яких політики, найвищі посадові особи в державі, а також судді, винуваті в корупційних правопорушеннях, також будуть притягуватися до відповідальності. В державі не повинно бути касти абсолютно недоторканних осіб, яких неможливо покарати за вчинені ними корупційні правопорушення (недопущення зловживань та безкарності).
Законодавчо врегулювати процедуру оприлюднення в засобах масової інформації даних про факти притягнення до відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій, державних службовців, суддів, політичних діячів, які визнані в судовому порядку винуватими у вчиненні корупційних правопорушень, з тим, щоб вони зазнавали громадського осуду за ці діяння.
Здійснювати гармонізацію та систематизацію національного антикорупційного законодавства у відповідності зі світовими стандартами попередження та боротьби з корупцією, шляхом:
- аналізу законодавства з метою виявлення системних вад, які полегшують чи сприяють вчиненню корупційних правопорушень, та підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію корупції;
- створення належної законодавчої бази для більш ефективної протидії корупції;
- посилення відповідальності за корупційні діяння;
- обмеження імунітетів;
- інституційного забезпечення протидії корупції.
Поліпшити стан координації заходів щодо запобігання та протидії корупції. Зокрема, передбачивши механізми координації діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації міжнародних проектів технічної допомоги у сфері протидії корупції, механізми моніторингу та контролю за їх належним виконанням.
Вдосконалювати діяльність органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики національної безпеки у сфері запобігання корупції в Україні. Провести антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, підготовку яких здійснюють центральні органи виконавчої влади. Розробити методику оцінки поширення корупції у сферах державного управління з урахуванням кількості та значимості виявлених фактів корупційних діянь і оцінки незаконно одержаних матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Модернізувати діяльність правоохоронних органів та активізувати процеси очищення правоохоронних органів від корупціонерів. Визначити пріоритетним завданням правоохоронних органів України - виявлення, припинення, розкриття та розслідування найбільш небезпечних корупційних злочинів та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які їх вчинили.
Забезпечити правові, інституційні, ідеологічні та інші необхідні умови для формування атмосфери професійної доброчесності в органах виконавчої влади, виборних органах та органах судової влади. Головним напрямом повинно бути вдосконалення інституту державної служби, а також адміністративних процедур у цих органах. Доцільно доопрацювати та прийняти у новій редакції Закон України «Про державну службу» та інші нормативно-правові акти, необхідні для вдосконалення системи державної служби в Україні, зокрема Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування, який повинен базуватись на положеннях Морального кодексу Ради Європи, інших міжнародно-правових актів у цій сфері. Законодавчо слід закріпити більш високі вимоги до порядку підбору кандидатів на посади державних службовців і власне до кандидатів.
Очікувальні результати у короткостроковій перспективі. Законодавче закріплення дієвого механізму запобігання та протидії корупції.
Встановлення правових засад формування та реалізації державної антикорупційної політики.
Створення ефективної антикорупційної системи та чіткий розподіл компетенції суб'єктів запобігання та протидії корупції.
Покращення керованості антикорупційної системи з боку демократичних інститутів влади і збільшення прозорості для контролю з боку суспільства.
Зростання громадської антикорупційної активності населення.
Посилення громадського контролю за діяльністю державних інститутів.
Зміцнення авторитету органів державної влади, покращення умов ведення бізнесу.
Зміцнення законності й створення умов для зниження рівня корупції як у самій правоохоронній системі, так і в системі державного управління в цілому.
Зростання відповідальності органів державної влади та їх посадових осіб за виконання антикорупційного законодавства.
Очікувальні результати у довгостроковій перспективі.
Відчутне зниження (мінімізація) рівня корупції.
Поліпшення якості й ефективності надання управлінських послуг населенню.
Зростання довіри населення України до державної влади.
Гарантування судового захисту прав людини, забезпечення доступного і справедливого правосуддя, прозорість діяльності судів.
Підвищення міжнародного авторитету України й рівня інвестиційної привабливості вітчизняної економіки.