30.Соціально-психологічні причини та умови злочинності.

Н. Ф. Кузнецова, яка є представником соціально-психологічного напряму, визначає, що причини злочинності мають соціально-психологічний зміст. Н. Ф. Кузнецова під причинами злочинності розуміє систему негативних соціально-психологічних явищ, що пов`язані із протиріччями суспільства і держави та породжують злочинність. Тобто причини злочинів і злочинності полягають у соціально-негативних протиріччях психології суспільства, спільноти, окремого громадянина. Зміст умов злочинності може бути найрізноманітнішим – соціально-психологічним, економічним, соціальним, правовим, організаційним та ін. За близькістю до злочинності і злочинів вона виділяє умови безпосередні та опосередковані. На її думку, суттєву роль у механізмі причинно-наслідкового зв`язку відіграють внутрішні та зовнішні протиріччя, що виникають як усередині суспільства та держави, так і при їх взаємодії з зовнішнім світом. При класифікації причин і умов злочинності Н. Ф. Кузнецова є прихильником розподілу їх на рівні – причини і умови злочинності в цілому; причини і умови окремих груп злочинів; причини і умови окремого конкретного злочину.

Криміногенні умови класифікуються також за 2 групами: умови, що сприяють учиненню злочинів (ситуаційні умови); умови, що формують криміногенну мотивацію. До групи ситуаційних умов також входять і віктимогенні умови, тобто поведінка потерпілих.

Усі причини і умови на сучасному етапі розвитку суспільства (Росії) Н. Ф. Кузнецова групує в 4 основні підсистеми: економічні; причини і умови кримінальної агресії; причини і умови кримінальної необережності; правові детермінанти.

1. Економічні причини і умови: причини: психологія: а) здирництва; б) паразитизму, в) злиднів; умови: а) помилки: у стратегії й тактиці економічних реформ; у приватизації; у банківській системі та акціонуванні; у виробничій сфері; у сфері споживання; у податковій системі; б) безконтрольність; в) безкарність.

2. Причини і умови кримінальної агресії: причини: психологія: а) корисливої агресивності; б) побутової агресивності; в) націоналістичної агресивності; г) сексуальної агресивності; умови: а) безконтрольність обігу зброї та наркотиків; б) пропаганда культу насилля, порнографії, проституції; в) відсутність ефективної ранньої профілактики.

3. Причини і умови кримінальної необережності: причини: психологія: а) легковажного ставлення до дотримання вимог громадської безпеки; б) егоїстично-недбале задоволення власних інтересів; умови: недоліки в: а) матеріальному; б) технологічному в) органі заційному; г) правовому забезпеченні особистої та громадської безпеки.

4. Правові причини і умови: причини: психологія: а) правового нігілізму; б)правової легковажності; в) правового безкультур`я; умови: а) недосконалість законодавства; б) прорахунки правозастосовчої практики; в) неефективність правового виховання; г) слабка громадська профілактика; д) неефективність ранньої профілактики на стадії право порушень.

31.Маргінальність та злочинність.

Феномен маргінальності відноситься до характеристики стану особистості, яка піддається певним випробуванням, викликаним переходом індивідів з однієї соціокультурної середи в іншу. Найбільш вираженим випадком такого переходу є спадна соціальна мобільність і вимушена міграція індивідів. У підсумку виходить, що мова йде про характеристики свідомості, поведінки та способу життя особистості, що опинилася на межі різних культур, соціальних груп, спільнот (культурна маргінальність, маргінальність соціальної ролі, структурна маргінальність).

У 80-і роки для радянських кримінологів саме цей аспект залишався єдиним і головним у розумінні маргінальної середовища: це - соціально нестійка декласована і полудеклассірованная соціальна група, як правило, включає нероб, волоцюг, алкоголіків, наркоманів, соціально неадаптованих суб'єктів з кримінальним минулим, які значно ускладнюють кримінологічну обстановку.

Взаємозв'язок маргінальності та злочинності в даному випадку може трактуватися не тільки у вигляді припущення, що маргінал в силу ряду обставин схильний до правопорушень, вчиненням злочинів, але і у вигляді припущення, що маргінал, який перебуває на «околиці», в «Придонья» соціального життя ( «люмпени», «бичі», «бомжі», повії, жебраки і т.п.), меншою мірою захищений у правовому відношенні, ніж інші, і частіше стає жертвою злочинів різного роду. Втім, умови життя маргіналів подібного роду є такими, що грань між віктимна чи злочинністю зникає, Стати жертвою злочину або самим злочинцем в даному випадку ними нерідко сприймається як норма, в порядку речей.

З цієї точки зору для кримінологів особливу значимість набуває внутрішній світ маргінальної особистості, її свідомість і поведінку. Безсумнівно, процес маргіналізації, зміна однієї соціокультурного середовища на іншу, не може проходити безболісно.

Людина, що сформувався в одних умовах, засвоїв відповідні цінності, норми і традиції, які закріплювалися фактично з моменту його народження, при вторгненні в чужу йому соціально-культурне середовище, зі своїми усталеними нормами і традиціями, виявляється у владі почуття тривоги, стурбованості за своє майбутнє . У разі відсутності обставин, що сприяють сприятливої адаптації маргінала, не тільки можливий, а й у більшості випадків відбувається вибух агресії, виливається нерідко в злочинну дію. Певний інтерес представляють і психологічні характеристики, властиві особистості маргіналів: слабка опірність життєвим труднощам; дезорганізованість, приголомшеність, нездатність до самостійного аналізу тривожних відчуттів; непристосованість до боротьби за свої права і свободи; занепокоєння, тривожність, внутрішня напруга, що переходить іноді в нічим не виправдану паніку ; ізольованість, відчуженість і ворожість до інших людей; руйнування власної організації життя, психічна дезорганізація, безглуздість існування, схильність до психічної патології і суїцидальних дій; егоцентричні, честолюбство і агресивність. Всі ці риси маргінала як би стихійно утворюють той глибинний шар психіки, який підводить його до межі криміногенності і роблять його вразливим у правовому відношенні.

Адже як відомо, егоцентричні, честолюбство і агресивність майже завжди входять в спектр насильницьких злочинів. Накопичення психічної напруженості, відсутність міцної системи цінностей, незадовільні соціально-побутові умови - все це окремо і разом викликають стан соціальної відторгнутості особистості. На цьому грунті може з'явитися стійке зміна особистості, її деградація в міру розвитку антигромадських установок, що формує готовність до злочинної поведінки.

Разом з тим криміногенність маргінальності завжди залежить від особливостей особистості, а в кінцевому підсумку - від умов її формування, виховання, зовнішніх впливів на протязі всього життя індивіда. У цьому сенсі стан маргінальності, як зазначається кримінології, - це прикордонне стан індивіда, який опинився на грані антигромадської поведінки, але саме по собі такий стан ще не дає підстав для подання про неминучість його переходу в антигромадську поведінку. У той же час не можна недооцінювати активності злочинного світу по залученню в свою сферу маргінальних верств.

Кризовий стан суспільства сприяє процесу маргіналізації всього населення, в результаті якого з'являється стійкий шар соціальних пауперов - наслідок наростання низхідній соціальної мобільності. Формується і зміцнюється «соціальне дно», яке включає жебраків, які просять милостиню; бомжів, що позбулися житла; безпритульних дітей, які втратили батьків або втекли з дому; алкоголіків; наркоманів і повій, які ведуть антисоціальний спосіб життя.

Маргінальність виступає сприятливим середовищем розвитку злочинності. Як не сумно, прогноз злочинності в світі, в його окремих регіонах і країнах до початку третього тисячоліття викликає лише справедливі побоювання. Загальна результуюча злочинності в світі продовжить йти вгору найближчим часом. Середній приріст її може знаходитися в межах 2-5% на рік. До такого варіанту прогнозу призводить і екстраполяція наявних тенденцій, і експертні оцінки можливої кримінологічної обстановки в світі, і моделювання причинного бази злочинності майбутнього, і системний аналіз усієї сукупності криминологически значущих відомостей минулого, теперішнього і можливого майбутнього.