- •1.Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •3.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •4.Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •5.Поняття та ознаки злочинності.
- •6.Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •8.Функції злочинності.
- •9.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •12.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •10.Поняття структури злочинності.
- •10.Поняття динаміки злочинності.
- •13.Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •15.Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •16.Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •17.Основні світові тенденції змін злочинності.
- •19.Біологічні концепції причин злочинності.
- •21.Психологічні теорії причин злочинності.
- •22.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •24. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •26. Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •28.Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •29.Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •30.Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •31.Маргінальність та злочинність.
- •32.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •33.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •38.Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •37.Типологія та класифікація злочинців.
- •41. Механізм злочинної поведінки.
- •42.Мотивація злочинної поведінки.
- •43.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •46.Віктимізація та віктимність.
- •48.Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •49.Методика кримінологічних досліджень.
- •50.Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •52.Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •53.Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56.Основи кримінологічного планування.
- •57.Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •58.Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •59.Профілактичне значення кримінального закону.
- •60.Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •61.Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •62.Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •65.Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •66.Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •67.Ситуативна профілактика злочинів.
- •69-70.Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •72.Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •73.Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •75.Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •76.Попередження насильницьких злочинів.
- •79.Попередження злочинності неповнолітніх.
- •82.Організована злочинність в Україні. Кр. Х-ка.
- •85.Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •86.Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •88.Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •89.Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •91.Протидія тероризму за законодавством України.
- •92.Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •93. Попередження професійних злочинів.
- •94.Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •98.Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.
- •93. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
91.Протидія тероризму за законодавством України.
Сьогодні у світі є чітке усвідомлення, що однією з головних загроз його спокою і безпеки є тероризм. І це цілком слушно, зважаючи на його природу. Як відомо, терор (від лат. terror - страх, жах) - це цілеспрямована застрашлива дія, а також ідеологія насильства і практика впливу на суспільну
свідомість, пов'язана із залякуванням населення різними формами протиправних насильницьких дій. Багато дослідників розглядають тероризм як один із способів політичної боротьби із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства. Тероризм можливий за умови співчуття справі терористів хоча б частини суспільства, тобто терористи потребують підтримки населення, саме з якого можуть формуватися так званні терористичні мережі.
Обов'язкова умова тероризму - резонанс терористичної акції в суспільстві. Широке поширення інформації про теракт, перетворення його на найбільш обговорювану подію є ключовим елементом тактики терроризму. Теракт, який залишився непоміченим або засекречений, втрачає всякий сенс.
Усвідомлюючи, яку загрозу особистості, суспільству та державі несе в собі сучасний тероризм, Україна, як суб'єкт міжнародного права, приєдналася до міжнародних конвенцій і протоколів по боротьбі з тероризмом. Виходячи з рішень Варшавської конференції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, Україна бере участь у діяльності антитерористичних структур, розвиває співробітництво зі спецслужбами багатьох держав. Водночас Україна постійно вживає заходів щодо удосконалення національного антитерористичного права.
Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р. , інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за терористичний акт, розслідування якого віднесене до виняткової підслідності Служби безпеки України.
Крім того, СБ У розслідуються злочини терористичної спрямованості «Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.. 112), «Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення» (ст.. 261).
У прийнятому Законі України «Про боротьбу з тероризмом» Служба безпеки України визначена головним виконавчим органом у загальнодержавній системі боротьби з тероризмом. 11 грудня 1998 р. Указом Президента України було створено Антитерористичний центр (АТЦ) при Службі безпеки України, основним призначенням якого стала координація діяльності органів виконавчої влади з попередження та припинення терористичних актів. На Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається:
- розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних з
терористичною метою;
- збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами;
- організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій;
- організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань;
- участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб'єктами, які ведуть боротьбу з
тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності;
- взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.
АТЦ розроблено Програму реалізації положень Варшавської конференції щодо спільної боротьби проти тероризму (затверджена постановою Кабінету Міністрів України) і спеціальну програму антитерористичних заходів, а також План заходів щодо протидії терористичним актам із застосуванням бактеріальних засобів.
Законом України «Про боротьбу з терроризмом» встановлен, що суб'єкти, які залучаються до боротьби з терроризмом (ним наприклад є Служба безпеки України; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство оборони України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об'єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв'язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.