- •1.2. Підготовка загальновійськового бою
- •1.3. Обов’язки особового складу
- •2.1. Розташування взводу (відділення, екіпажу танка) на місці
- •2.2. Сторожова охорона
- •2.2.1. Механізований (танковий) взвод у сторожовій охороні
- •2.2.2. Механізоване відділення (танк, бойова група) на сторожовому посту
- •3.1. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) на марші
- •2. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) у
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Оборонний бій механізованого (танкового) взводу
- •4.3. Оборонний бій механізованого відділення
- •4.4. Оборонний бій екіпажу танка
- •4.5. Механізований (танковий) взвод у бойовій охороні
- •4.6. Дії бронегрупи
- •4.7. Вогнева засідка
- •4.8. Особливості ведення оборонного бою при виході із бою і відході
- •4.9. Особливості ведення оборонного бою в оточенні
- •4.9.1. Умови виникнення оточення
- •4.9.2. Протидія оточенню
- •4.9.3. Ведення оборонного бою в оточенні
- •4.10. Ведення оборонного бою в особливих умовах
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Наступальний бій механізованого (танкового) взводу
- •5.3. Наступальний бій механізованого відділення
- •5.4. Наступальний бій екіпажу танка
- •5.5. Особливості підготовки та ведення наступального бою з форсуванням
- •5.6. Особливості підготовки та ведення наступального бою при виході з
- •5.7. Ведення наступального бою в особливих умовах
- •5.7.1. Наступ у населеному пункті
- •5.7.2. Наступ у ході оволодіння укріпленим районом
- •5.7.3. Наступ вночі
- •5.7.4. Наступ узимку
- •5.7.5. Наступ у лісі
- •5.7.6. Наступ в горах
- •6.1. Загальні положення
- •6.2. Взвод у розвідувальному дозорі
- •6.3. Взвод у бойовому розвідувальному дозорі
- •6.4. Дії дозорного відділення (екіпажу танка, пішого дозору) у розвідці
- •6.5. Ведення розвідки розвідувальною засідкою, нальотом, пошуком
- •7.1. Загальні положення
- •7.2. Взвод у тактичному повітряному десанті
- •7.2.1. Підготовка до десантування і бойових дій
- •7.2.2. Десантування і ведення бойових дій
- •7.3. Взвод у морському десанті
- •7.3.1. Підготовка взводу до дій у морському десанті
- •7.3.2. Дії взводу у морському десанті
- •8.1. Загальні положення
- •8.2. Особливості підготовки до дій у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ.
- •8.3. Виконання завдань під час дій у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ.
- •8.4. Особливості тилового і технічного забезпечення під час участі у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ
- •9.1. Загальні положення
- •9.2. Підготовки до дій у ммо
- •9.3. Дії взводу при виконанні миротворчих завдань
- •10.1. Бойове забезпечення
- •2. Морально-психологічне забезпечення
- •10.3. Матеріально-технічне забезпечення Загальні положення
- •10.4. Медичне забезпечення
- •11.1. Загальні положення
- •11.2. Обмеження загального характеру щодо ведення бойових дій
- •11.3. Особливості роботи командира підрозділу з урахуванням норм мгп і прав людини у збройних конфліктах
- •Перелік умовних скорочень
- •Розгортання взводу у передбойовий і бойовий (відділення -у бойовий) порядки і перешикування
- •Способи I прийоми пересування особового складу механі3ованих підрозділів у бою під час дій у пішому порядку
- •Порядок передачі сигналів, команд і постановки завдань по радіо
- •Порядок розробки і ведення бойових документів
- •Зразки записів у журналах спостереження
- •В журналі радіаційного та хімічного спостереження
- •Порядок проведення часткової спеціальної і санітарної обробки дії при ураженні отруйними речовинами
- •Основні скорочення, що застосовуються в бойових документах
- •Основні умовні позначення, які застосовуються в бойових документах *
- •Картка вогню танка (варіант)
- •Картка вогню гранатометного відділення (варіант)
- •Картка протитанкового відділення механізованої роти (варіант)
- •Організація кругової оборони мв при розміщенні табором
- •Умовні позначення
- •Додаток 19
- •(Склад посилення: мінометний розрахунок – 1, зсу «Шилка» - 2 од)
- •Дії механізованого взводу в складі механізованої роти на рубежі військового загородження (варіант)
- •Додаток 23
- •Механізований взвод у пошуковій групі під час організації пошуку у неблокованому районі (варіант)
- •Механізований взвод у пошуковій групі механізованої роти під час організації пошуку за паралельними маршрутами
- •Механізований взвод у пошуковій групі під час організації двохбічного пошуку у блокованому районі (варіант)
- •Умовні позначення
- •Механізованого взводу (варіант)
- •Умовні позначення
- •Рухомий спостережний пункт (варіант)
- •Умовні позначення:
- •Механізоване відділення під час патрулюваня (варіант)
- •Фортифікаційні спорудження
- •Види та стисла характеристика міжнародно-правових документів, термінів та понять мгп
- •Розділ ііі Санітарні формування і заклади
- •Розділ IV Особовий склад
- •Розділ V Будівлі і майно
- •Розділ VI Санітарні транспорти
- •Женевська конвенція
- •Розділ III Полон
- •Додатковий протокол
- •Розділ IV
- •Пам’ятка
- •Ііі. Заборонені дії відносно жертв війни
- •IV. Поняття збройних сил держав
- •Кримінальний кодекс україни
- •Посвідчення особи
- •Посвідчення особистості для тимчасового цивільного медичного і духовного персоналу
- •А. Посвідчення особи
- •Посвідчення особи
- •В. Карточка-сповіщення про взяття у полон
- •Міжнародний розпізнавальний знак
- •Міжнародний спеціальний знак
- •Розпізнавальна емблема
11.1. Загальні положення
565. Право війни – спроба держав установити певний мінімум норм і правил поведінки сторін, які беруть участь у збройному конфлікті, з метою полегшити страждання жертв воєнних дій. Ці норми викладені у двох групах міждержавних угод у рамках права війни.
П е р ш а г р у п а у г о д стосується встановлення прав і обов’язків воюючих сторін та обмежень вибору засобів ведення війни, що відображено у Гаазьких конвенціях (ГК) 1899,1907 років (Гаазьке право), які регулюють бойові дії в цілому і порядок проведення бойових дій; настають поняття окупації, нейтралітету.
Д р у г а г р у п а у г о д стосується визначення заходів щодо захисту осіб, які можуть зазнати страждань під час конфлікту та цивільного населення, що відображено у чотирьох Женевських конвенціях (ЖК) 1949 р. про захист жертв війни (про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (1-ша Конвенція), про покращення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельну аварію, із складу збройних сил на морі (2-га Конвенція), про поводження з військовополоненими (3-тя Конвенція), про захист цивільного населення під час війни (4-та Конвенція) та у двох додаткових протоколах до Конвенцій від 1977 р., які в сукупності становлять Женевське право (ЖП), що у цілому містить тези про захист: жертв збройних конфліктів (військовополонених, поранених, хворих, тих, що постраждали від корабельних катастроф, загиблих); цивільного населення; осіб, які надають допомогу жертвам збройних конфліктів (зокрема медичного персоналу).
Ці різні за своїм призначенням домовленості, що належать до галузі права війни, являють собою міжнародно-правову основу ведення бойових дій під час війн у збройних конфліктах.
Право війни вимагає виконання поставлених завдань шляхом співставлення військових і гуманітарних факторів, які є визначальними у моменті прийняття командиром рішення. Вимоги, що диктуються військовою необхідністю, слід виконувати, не виходячи за рамки принципу достатності з точки зору досягнення поставленої мети дій.
566. МГП – це система міжнародно визнаних правових норм, які спрямовані на: захист жертв збройних конфліктів (визначається Женевським правом); заборону або обмеження методів і способів ведення війни (визначається Гаазьким правом); встановлення відповідальності за порушення вимог права збройних конфліктів.
МГП знаходить своє відображення у міжнародних звичаях, які є підґрунтям міжнародних договорів; у внутрідержавних законах, які є допоміжними джерелами міжнародного гуманітарного права, а також у відповідних судових рішеннях (принципи міжнародного права, що закріплені у вироку Нюрнберзького трибуналу) та рішеннях відповідних міжнародних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста).
567. Мета МГП – полегшити страждання людей, що спричинені лихом війни чи збройного конфлікту. Воно покликане забезпечити гуманне поводження та захист особам, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, у тому числі тих осіб, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища тощо. МГП встановлює також захист об'єктів, які не мають військового значення, проводить межу між тим, що дозволено під час війни (збройного конфлікту), і тим, що заборонено.
МГП для досягнення своєї мети: визначає правовий статус осіб і об'єктів, які знаходяться у зоні ведення воєнних дій; встановлює ряд заборон та обмежень на права тих, хто воює, що стосується вибору методів і засобів ведення воєнних дій; регламентує права та обов'язки осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права; встановлює відповідальність держави та окремих осіб за порушення його норм.
У випадках, що не передбачені міжнародними угодами, цивільні особи та комбатанти залишаються під захистом і дією загальних принципів міжнародного права, які базуються на сталих звичаях, принципах гуманності та вимогах суспільної свідомості.
Визначення «міжнародне гуманітарне право», «право збройних конфліктів» та «право війни» вживаються у міжнародному праві як синоніми.
568. Головні принципи МГП, яких повинні дотримуватися учасники війни (збройного конфлікту): принцип законності (суворе і точне дотримання усіма військовослужбовцями норм міжнародного гуманітарного права); принцип обмеження (право сторін, що перебувають у конфлікті, вибирати засоби для завдання шкоди противнику, які є обмеженими); принцип розрізнення (чітке розмежування цивільних осіб і комбатантів, цивільних та воєнних об'єктів та зосередження дій військових підрозділів лише проти воєнних об'єктів противника); принцип сумірності (забезпечення обмеження страждань цивільного населення та намірів не завдати шкоди цивільним об'єктам); принцип гуманності (виявлення поваги та забезпечення захисту людей, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях); принцип воєнної необхідності (полягає у встановленні особливих випадків, де допускається відступ від принципів захисту певних категорій осіб і об'єктів для забезпечення виконання поставленого завдання).
Під час підготовки та ведення воєнних дій, при застосуванні принципу воєнної необхідності, необхідно чітко розрізняти такі поняття, як віроломство і воєнні хитрощі. МГП не забороняє використання воєнних хитрощів з метою введення противника в оману (маскування, демонстративні дії, дезінформація, імітація тощо).
569. До осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, належать: жертви збройних конфліктів; медичний і духовний персонал; парламентері та особи, що їх супроводжують; персонал цивільної оборони; персонал, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей; персонал, який бере участь у гуманітарних акціях. Напад на них забороняється.
Д о ж е р т в з б р о й н о г о к о н ф л і к т у відносяться: поранені та хворі; особи, що зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата; особи, що пропали безвісти; загиблі (померлі); військовополонені; цивільні особи, які знаходяться в районі воєнних дій.
570. До об'єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, відносяться: медичні формування; санітарно-транспортні засоби; цивільні об'єкти; культурні цінності; особливо небезпечні об'єкти; об'єкти цивільної оборони; санітарні зони (місцевості); місцевості, що не обороняються; демілітаризовані зони. Напад на такі об'єкти заборонено.
До особливо небезпечних об'єктів (установ чи споруд, що містять небезпечні сили) відносяться: атомні електростанції, греблі, дамби тощо, руйнування яких може викликати вивільнення з-під контролю небезпечних руйнівних факторів і спричинити великі втрати серед цивільного населення.
Розпізнавання об'єктів і персоналу медичної і духовної служб, цивільної оборони, культурних цінностей та особливо небезпечних об'єктів здійснюється шляхом використання розпізнавальних емблем (знаків), а медичних формувань та санітарно-транспортних засобів – і розпізнавальних сигналів відповідно до встановлених правил. Персонал медичної і духовної служб, цивільної оборони та персонал, який призначений для охорони культурних цінностей, повинен мати посвідчення особи, що засвідчує їхній статус.
Особливо небезпечний об'єкт втрачає свій імунітет (статус), якщо: за рахунок зміни режиму його звичайного функціонування забезпечується регулярна, істотна та безпосередня підтримка дій противника; напад на даний об'єкт є єдиним засобом припинити таку підтримку. Зняття захисту з особливо небезпечних об'єктів є надзвичайним заходом.