8.4. Особливості тилового і технічного забезпечення під час участі у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ

443. Особливості тилового забезпечення підрозділів

Особливістю матеріального забезпечення під час дій підрозділів є підвищення автономності системи життєзабезпеченні екіпажів бойових машин і нечисленних груп, які діють у відриві від свого підрозділу. Досвід показує, що запаси матеріальних засобів повинні бути для екіпажу (розрахунку) групи (відділення) не менше чим на 5-6 діб.

На кожний екіпаж (нечисленну групу) мати спеціальну палатку типу «модуль», матраци надувні та мішки спальні, малогабаритні засоби для приготування їжі, засоби для зберігання питної води, обігріву та інший необхідний інвентар.

У ротах необхідно мати санінструктора і двох санітарів або декількох підготовлених солдатів, які можуть надати першу медичну допомогу. Під час організації дій кожний командир відділення, взводу) повинен знати місце для виносу поранених і вбитих Для евакуації поранених і вбитих використовувати броньовану техніку, а евакуацію тяжкопоранених за батальйонного медичного пункту здійснювати на швидкохідній техніці або вертольоті з підготовленої для цього площадки.

444. Особливості технічного забезпечення підрозділів

Командирам підрозділів вважати найважливішим завданням: забезпечення взаємозаміни особового складу за основними спеціальностями в екіпажах і розрахунках; ведення постійної роботи з технічної підготовки зведених екіпажів для забезпечення надійної експлуатації та якісного використання озброєння і техніки.

Під час зняття з охорони і відправленні техніки необхідно:

Створити комплексні бригади для зняття техніки з охорони і перевірки її на функціонування усіх систем;

Особливу увагу звернути на встановлення комплексу динамічного захисту із закладкою ВР, встановлення фальшбортів, наявність кулеметних стрічок у коробках, які обслужені і справних, пальців кріплення ККТ, тросиків до НСВТ, КПВТ, працездатність радіостанцій і ТПУ, стан шоломофонів і гарнітур до них.

При наявності часу передбачити проведення контрольних пробігів: для гусеничної техніки – 25 км, для колісної – 50 км.

Система охолодження повинна бути заправленою: взимку – НОР-40 (НОР-60), влітку – прісною водою з трикомпонентною присадкою.

У разі масового відвантаження техніки на місцях іі вантаження організувати пункти технічної допомоги, харчування і обігріву.

У ході дій виконання середнього і поточного ремонту військової техніки проводити в ротах відділенням технічного обслуговування з машиною технічної допомоги (МТО, ТРМ).

Для рішення раптово виникаючих завдань мати в резерві ремонтно-евакуаційну групу, в складі якої мати ремонтні евакуаційні засоби, запаси військово-технічного майна і пально-мастильних матеріалів.

Особовий склад ремонтних підрозділів повинен мати стальні шоломи і бронежилети, техніку, яка вийшла з ладу, не залишати на маршрутах, проводячи її евакуацію ремонтними засобами, а у разі її недостатності –використовувати бойові і транспортні машини.

У кожній роті мати пункт технічного спостереження і ремонтно-евакуаційну групу, яка діє за підрозділом з об’ємом робіт по одній-дві години відновлювати на місці, а з більшим – евакуювати на збірні пункти пошкоджених машин, а за погодженням з місцевими органами влади (штабами зон і районів територіальної оборони) ремонт і відновлення озброєння і військової техніки здійснювати з використанням місцевої економічної бази.

Розділ IX

ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ У МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ