4.9. Особливості ведення оборонного бою в оточенні

4.9.1. Умови виникнення оточення

158. Оточення – це таке становище підрозділів, при якому переважаючі сили противника в результаті попередніх дій вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і лишили їх можливості сполучення зі своїми військами наземним або морським шляхом.

У сучасному бою, який характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, коли сторони, які ведуть бойові дії, здатні швидко змінювати співвідношення сил і засобів на свою користь і в результаті цього переходити від одного виду бою до іншого, а також коли суцільна лінія фронту відсутня, виникнення оточення стане постійним явищем.

Оточення підрозділів, а також і взводу, найбільш частіше може виникати під час ведення позиційної оборони, при відбитті наступу переважаючих сил противника. При цьому взвод може опинитися в оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні пункти сусідів, а також після висадки (викидання) в тил повітряного (морського) десанту.

Оточення може виникнути при відході, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших підрозділів.

Не виключена можливість виникнення оточення взводу при виконанні ним завдання самостійно, у відриві від головних сил, під час проведення наступу.

Для сучасних умов характерним для виникнення оточення буде нанесення противником, що наступає, масованих ударів артилерією, включно і високоточною зброєю (не виключено застосування наземних ядерних ударів) з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або відходять, а іноді тих, що відірвались від головних сил у наступі, з наступним їх оточенням.

Для завершення оточення противником будуть широко застосовуватись десанти, а також дистанційне мінування місцевості.

Розміри району місцевості, який утримується взводом в оточенні, залежить від характеру попередніх дій, наявності у взводі доданих сил і засобів, а також діяв він окремо чи у складі роти (батальйону).

4.9.2. Протидія оточенню

159. Оточення не виникає раптово. Підрозділи, які оточує противник, завжди будуть мати певний час, щоб цього не допустити. При загрозі оточення командир повинен своєчасно прийняти всі заходи щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника вклинитись у бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у поразці підрозділів противника, які з’явились на флангах і в тилу наших підрозділів, які обороняються (відходять).

З метою протидії оточенню командир підрозділу повинен: підсилити розвідку та забезпечити фланги, проміжки і тил; перегрупувати сили і засоби (насамперед додані танки і протитанкові засоби) на загрозливі танконебезпечні напрямки, а також передбачити маневр силами і засобами та вогнем; вжити заходів щодо обладнання загороджень на важливих підступах (напрямках) до флангів і тилу; вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків та інших вогневих засобів, діями з вогневих рубежів груп бойових машин завдати поразки противнику, який робить спробу обійти і продовжувати виконувати отримане завдання, вжити заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим командиром і сусідами.

Для попередження оточення необхідно постійно володіти обстановкою, особливо про склад противника і характер його дій, насамперед, на флангах і в тилу наших військ. Тому на загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані засобами старшого командира.

У випадку виникнення загрози флангу і тилу одночасно командир повинен визначити найбільш загрозливий напрямок і здійснити маневр вогнем, силами і засобами на цей напрямок. На іншому напрямку (фланзі) залишаються необхідні сили, які зможуть стримати наступ і знищити противника.

Але частіше за все підрозділи противника, які вклинились або вийшли у фланг (у тил) необхідно стримувати і сковувати, насамперед, вогнем усіх видів і загородженнями.

160. У сучасних умовах значно виросли можливості військ щодо протидії оточенню, але разом із тим виросли і можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню проведені, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен вжити заходів, які б виключили розчленування підрозділу з одночасним оточенням, а також забезпечили б найкращі умови для ведення бою. З цією метою необхідно захоплювати і закріплюватись на вигідних рубежах, які б забезпечували глибину побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової оборони; здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного зв’язку не лише з підлеглими, але і старшим командиром і сусідами.

Крім цього, необхідно перерозподіляти між підрозділами (вогневими засобами) і по можливості поповнювати запаси боєприпасів, пального і продовольства, вжити заходів щодо прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних запасів.

Якщо в районі оточення опинився особовий склад і засоби інших підрозділів (а також силових структур) командир повинен підпорядкувати їх собі і об’єднати зусилля всіх, хто знаходиться в оточенні, для боротьби з противником.