Глава vіі Керівництво стосовно альтернативного дипломування

Розділ В-VІІ/1

Керівництво стосовно видачі альтернативних дипломів

(Положення відсутні)

Розділ В-VІІ/2

Керівництво стосовно спеціально інтегрованих програм підготовки палубної та машинної команди

1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб будь-яка спеціальна інтегрована програма підготовки для палубної та машинної команди:

.1 надавалася за допомогою схваленої програми підготовки;

.2 проходила на березі у морських навчальних закладах та/або на борту схвалених навчальних суден; а також

.3 була документально відображена у схваленій Книзі реєстрації підготовки.

Розділ В-VІІ/3

Керівництво стосовно принципів, які визначають видачу альтернативних дипломів

(Положення відсутні)

Глава vііі Керівництво стосовно несення вахти

Розділ В-VІІІ/1

Керівництво стосовно придатності до виконання обов’язків

Запобігання втомленості

1. Під час дотримання вимог стосовно періодів відпочинку, термін «незвичайні експлуатаційні умови» повинен тлумачитися як такий, що означає тільки найважливіші роботи на судні, які не можна відкласти з міркувань безпеки чи захисту навколишнього середовища, або які не могли бути розумово передбачені на початку рейсу.

2. Хоча не існує загальноприйнятого технічного визначення втомленості, кожна особа, пов’язана з судновими операціями, повинна бути завжди напоготові стосовно факторів, які можуть сприяти появі втомленості, зокрема, але не обмежуючись тими, що визначені Організацією, та приймати їх до уваги під час прийняття рішень стосовно суднових операцій.

3. Застосовуючи правило VІІІ/1, необхідно враховувати таке:

.1 положення, прийняті з метою запобігання втомленості, повинні забезпечувати, щоб не застосовувались надмірні або не викликані обставинами понаднормові години роботи. Зокрема, мінімальні періоди відпочинку, зазначені в розділі А-VІІІ/1, не повинні тлумачитися таким чином, ніби вся решта часу може бути відведена несенню вахти або виконанню інших обов’язків;

.2 частота і тривалість періодів відпусток, а також надання відпустки в якості компенсації є матеріальними факторами запобігання зростанню втомленості з часом; та

.3 положення можуть змінюватися для суден, зайнятих у коротких морських рейсах, за умови, що введені спеціальні заходи з безпеки.

4. Винятки, викладені у пункті 9 розділу A-VIII/1, повинні тлумачитися як такі, що означають винятки, встановлені Конвенцією МОП про Робочий час моряків та комплектування суден екіпажами 1996 року, (Конвенція № 180) або Конвенцією про працю в морському судноплавстві 2006 року, з моменту набуття чинності. Обставини, за яких застосовуються такі винятки, повинні визначатися Сторонами.

5. На підставі інформації, отриманої в результаті розслідування аварій на морі, Адміністрації повинні постійно аналізувати свої положення стосовно запобігання втомленості.

Запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем

6. Зловживання наркотиками та алкоголем безпосередньо впливає на стан здоров’я та здатність моряка виконувати обов’язки з несення вахти або призначені обов’язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов’язки по охороні судна. Морякам, які, як встановлено, знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, не слід дозволяти виконувати обов’язки з несення вахти або призначені обов’язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов’язки по охороні судна до тих пір, поки вони не відновлять свою здатність виконувати ці обов’язки.

7. Адміністрація повинна забезпечити прийняття належних заходів для запобігання шкідливому впливу алкоголю та наркотиків на здатності персоналу, який несе вахту і тих осіб, яким призначені обов’язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов’язки по охороні судна, і повинна запровадити програми перевірки, за необхідністю, які:

.1 виявляють випадки зловживання наркотиками та алкоголем;

.2 поважають гідність, принцип невтручання в особисте життя, конфіденційність та основні юридичні права особистості; а також

.3 приймають до уваги відповідні міжнародні керівництва.

8. Компаніям слід розглянути питання стосовно здійснення чітко викладеної у письмовій формі політики з запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем, зокрема заборона вживати алкоголь протягом 4 годин, що передують прийняттю вахти або за допомогою включення до системи управління якості компанії або за допомогою надання повної інформації та освіти морякам.

9. Під час створення програм щодо запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем повинно бути прийнято до уваги керівництво, яке міститься в публікації МОП Програми запобігання зловживанню наркотиків та алкоголю у морській галузі (Посібник для осіб, що здійснюють планування), в яке можуть бути внесені поправки.

Розділ В-VІІІ/2

Керівництво стосовно організації та принципів несення вахти

1. Наступне експлуатаційне керівництво повинно прийматися до уваги компаніями, капітанами та вахтовими особами командного складу.

ЧАСТИНА 1 – КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО ДИПЛОМУВАННЯ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 2 – КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО ПЛАНУВАННЯ РЕЙСУ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 3 – ПРИНЦИПИ НЕСЕННЯ ВАХТИ, В ЦІЛОМУ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 4 – КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО НЕСЕННЯ ВАХТИ У МОРІ

Частина 4-1 – Керівництво стосовно несення ходової навігаційної вахти

Вступ

2.  Особливе керівництво може бути необхідним для спеціальних типів суден, а також для суден, що перевозять небезпечні, отруйні або легкозаймисті вантажі. Капітан, відповідно, повинен забезпечити це експлуатаційне керівництво.

3. Важливо, щоб вахтові помічники капітана розуміли, що ефективне виконання ними своїх обов’язків необхідно в інтересах охорони людського життя і майна на морі, а також для запобігання забрудненню морського середовища.

Якірна вахта

4. Капітан кожного судна, яке стоїть на незахищеній якірній стоянці, на відкритому рейді або в будь-яких інших фактично морських умовах відповідно до глави VIII, розділу A-VIII/2, частини 4-1, пункту 51 Кодексу ПДНВ, повинен забезпечити організацію вахти, достатньої для підтримання безпечної вахти постійно. Вахтовий помічник капітана повинен постійно відповідати за безпечну якірну вахту.

5. У визначенні організації вахти та співвідношенні з підтримкою безпеки та охорони судна, а також захистом морського навколишнього середовища, капітан повинен приймати до уваги усі обставини та умови, що цього стосуються, такі, як:

.1 підтримання стану постійної пильності шляхом візуального та слухового нагляду, а також всіма іншими наявними засобами;

.2 вимоги до зв’язку між суднами та між судном і берегом;

.3 переважаючі умови погоди, моря, льоду та течії;

.4 необхідність постійного контролю місцезнаходження судна;

.5 тип, розмір та характеристики якірної стоянки;

.6 умови суднового потоку;

.7 ситуації, які можуть погіршити охорону судна;

.8 вантажно-розвантажувальні операції;

.9 призначення членів екіпажу, які повинні знаходитися у стані готовності;

.10 процедури з виклику капітана та підтримка двигуна у стані готовності.

Частина 4-2 – Керівництво з несення машинної вахти

6.  Особливе керівництво може бути необхідним для спеціальних типів рухових установок або допоміжного обладнання, а також суден, що перевозять небезпечні, отруйні або займисті матеріали, чи інші спеціальні типи вантажу. Старший механік, відповідно, повинен забезпечити це експлуатаційне керівництво.

7. Важливо, щоб вахтові механіки розуміли, що ефективне виконання ними своїх обов’язків з несення вахти є необхідним в інтересах охорони людського життя та збереження майна на морі, а також запобігання забрудненню морського середовища.

8. Механік, який заступає на вахту, до прийняття на себе обов’язків з несення вахти, повинен:

.1 ознайомитися з місцезнаходженням і використанням обладнання, призначеного для охорони людського життя в небезпечному або отруйному середовищі;

.2 пересвідчитися, що матеріали для надання термінової медичної допомоги легкодоступні, особливо ті, що необхідні для лікування опіків та ошпарювань; а також

.3 під час знаходження в порту, коли судно надійно стоїть на якорі або пришвартоване, бути поінформованим про:

.3.1 діяльність, що стосується вантажу, стан робіт з технічного обслуговування та ремонту, всі інші операції, які впливають на несення вахти; та

.3.2 допоміжні механізми, які використовуються для обслуговування пасажирських приміщень або приміщень для екіпажів, вантажних операцій, подачі води та систем відводу витяжної вентиляції.

Частина 4-3 – Керівництво з несення радіовахти

Загальні положення

9. Окрім іншого, Регламент радіозв’язку вимагає, щоб кожна суднова радіостанція мала ліцензію, знаходилася під виключним веденням капітана або іншої особи, відповідальної за судно, та експлуатувалась тільки під контролем належним чином кваліфікованого персоналу. Регламент радіозв’язку також вимагає, щоб повідомлення про лихо передавалося тільки за вказівкою капітана або іншої особи, відповідальної за судно.

10. Капітан повинен мати на увазі, що весь персонал, який призначений передавати повідомлення про лихо, повинен бути відповідним чином проінструктований, знати та уміти правильно експлуатувати все радіообладнання на судні, як цього вимагає пункт 1.5 правила І/14. Повідомлення про лихо записується в судновий журнал або вахтовий журнал радіостанції.

Несення вахти

11. Додатково до вимог стосовно несення радіовахти, капітан кожного морського судна повинен забезпечити, щоб:

.1 суднова радіостанція була належним чином укомплектована з метою здійснення радіозв’язку загального призначення, зокрема, обміну суспільною кореспонденцією, беручи до уваги напруженість, викликану обов’язками тих, хто уповноважений на ній працювати, а також

.2 радіообладнання, наявне на борту, та, якщо такі встановлені, резервні джерела енергії постійно підтримувалися в ефективному робочому стані.

12. Необхідні інструкції та інформація з використання радіообладнання і процедур у разі лиха та забезпечення безпеки повинні періодично надаватися всім відповідним членам екіпажу особою, основним обов’язком якої, згідно розкладу по тривогам, є відповідальність за радіозв’язок у разі лиха. Факт інструктажу повинен бути занесений до вахтового журналу радіостанції.

13. Капітан кожного судна, на яке не розповсюджується Конвенція СОЛАС, повинен вимагати, щоб несення радіовахти відбувалося належним чином, як визначено Адміністрацією, беручи до уваги Регламент радіозв’язку.

Експлуатація

14. Перед виходом у рейс радіооператор, призначений головним відповідальним за радіозв’язок у разі лиха, повинен забезпечити, щоб:

.1 усе радіообладнання, використовуване у разі лиха та для забезпечення безпеки, і резервне джерело енергії знаходились у ефективному робочому стані, та це було занесене до вахтового журналу радіостанції;

.2 усі документи, які вимагаються міжнародними угодами, повідомлення судновим радіостанціям та додаткові документи, що вимагаються Адміністрацією, були в наявності та відкоректовані відповідно до останніх доповнень, і щоб звіт про будь-яку невідповідність було зроблено капітану;

.3 годинник в радіорубці був встановлений згідно сигналів перевірки часу;

.4 антени були правильно встановлені, не мали пошкоджень та були належним чином під’єднанні;

.5 наскільки це практично можливо, звичайні метеорологічні та навігаційні попередження для району плавання судна були оновлені разом з повідомленнями для інших районів, згідно вимоги капітана, та щоб такі повідомлення передавались капітану.

15. Під час виходу із порту вахтовому радіооператору, відкривши станцію, слід:

.1 прослухати ефір на відповідних частотах лиха з метою виявлення можливих сигналів лиха; а також

.2 передати повідомлення (назва судна, місцезнаходження, порт призначення і т.д.) місцевій береговій станції та будь-яким іншим відповідним береговим станціям, з якими можливий радіообмін.

16. Коли станція відкрита, вахтовому радіооператору слід:

.1 перевіряти годинник в радіорубці згідно стандартних сигналів перевірки часу не рідше одного разу на день;

.2 надсилати повідомлення під час входу та виходу з зони, обслуговуваної береговою радіостанцією, з якою можливий радіообмін; а також

.3 передавати повідомлення згідно систем суднових повідомлень, відповідно до вказівок капітана.

17. Під час знаходження в морі радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв’язок під час лиха, повинен пересвідчитися в належному функціонуванні:

.1 радіообладнання, що забезпечує зв’язок у разі лиха та для забезпечення безпеки за допомогою цифрового вибіркового виклику (ЦВВ), шляхом пробного виклику, щонайменш, раз на тиждень; а також

.2 радіообладнання, використовуваного у разі лиха та для забезпечення безпеки, шляхом перевірки, щонайменш раз на день, але без випромінювання будь-яких сигналів.

Результати цих перевірок повинні заноситися до вахтового журналу радіостанції.

18. Радіооператор, призначений здійснювати радіозв’язок загального призначення, повинен забезпечити підтримання ефективної вахти на тих частотах, на яких такий зв’язок, вірогідно, буде здійснюватися, звертаючи увагу на місцезнаходження судна відносно тих берегових станцій та тих берегових земних станцій, з якими можливий радіообмін. Під час ведення радіообміну, радіооператори повинні дотримуватися відповідних рекомендацій Міжнародної спілки електрозв’язку (МСЕ).

19. Закриваючи радіостанцію під час прибуття до порту, вахтовому радіооператору слід повідомити місцеву берегову станцію та інші берегові станції, з якими підтримувався зв’язок, про прибуття судна та про припинення роботи станції.

20. Закриваючи радіостанцію, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв’язок у разі лиха, повинен:

.1  впевнитися, щоб антени, які працюють на передачу, були заземлені; а також

.2  перевірити, чи достатньо заряджені резервні джерела енергії.

Повідомлення про лихо та відповідні процедури

21. Повідомлення про лихо або сигнал лиха мають абсолютний пріоритет над усіма іншими передачами. Всі станції, отримавши такі сигнали, повинні, згідно Регламенту радіозв’язку, негайно припинити всі передачі, здатні завадити радіообміну у разі лиха.

22. Якщо зазнає лиха власне судно, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв’язок у разі лиха, повинен негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв’язку та відповідних рекомендацій Міжнародної спілки електрозв’язку (ITU-R – International Telecommunication Union Recommendations) 

23. Під час отримання повідомлення про лихо:

.1 вахтовий радіооператор повинен повідомити про це капітана і, якщо це необхідно, радіооператора, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха; а також

.2 радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха, повинен оцінити ситуацію та негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв’язку та відповідних рекомендацій МСЕ.

Повідомлення з пріоритетом терміновості

24. Якщо повідомлення з пріоритетом терміновості стосується власного судна, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха, повинен негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв’язку та відповідних рекомендацій МСЕ.

25. У випадках радіозв’язку, що стосується медичних консультацій, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха, повинен виконувати процедури Регламенту радіозв’язку та дотримуватися умов, опублікованих у відповідних міжнародних документах (див. пункт 14.2), або як обумовлено постачальником послуг супутникового зв’язку.

26. У випадках радіозв’язку, що стосуються медичного транспортування, як це визначено у додатковому Протоколі до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха, повинен виконувати процедури Регламенту радіозв’язку.

27. Отримавши повідомлення з пріоритетом терміновості, вахтовий радіооператор повинен сповістити про це капітана і, якщо це необхідно, радіооператора, на якого покладена головна відповідальність за зв’язок у разі лиха.

Повідомлення з пріоритетом безпеки

28. Якщо необхідно передати повідомлення з пріоритетом безпеки, капітан і вахтовий радіооператор повинні виконувати процедури Регламенту радіозв’язку.

29. Отримавши повідомлення з пріоритетом безпеки, вахтовий радіооператор повинен записати його зміст і діяти відповідно до вказівок капітана.

30. Зв’язок місток – місток повинен підтримуватися на каналі 13 УКХ. «Зв’язок місток – місток» описується у Регламенті радіозв’язку як «зв’язок між суднами стосовно безпеки навігації».

Ведення вахтового журналу радіостанції

31. Додаткові записи до журналу повинні вноситися відповідно до пунктів 10, 12, 14, 17 і 33.

32. Несанкціоновані передачі та випадки перешкод повинні, якщо це можливо, виявлятися, записуватися до журналу і доводитися до відома Адміністрації, відповідно до Регламенту радіозв’язку, разом з відповідною випискою з вахтового журналу радіостанції.

Технічне обслуговування батарей живлення

33. Батареї, що забезпечують джерело енергії для будь-якої частини радіоустановки, в тому числі призначені для безперервної подачі електроенергії, доручаються у ведення радіооператору, на якого покладена головна відповідальність за радіозв’язок у разі лиха; та повинні:

.1 перевірятися щоденно під навантаженням і без нього та, коли це необхідно, доводитися до стану повної зарядки;

.2 перевірятися раз на тиждень за допомогою ареометра, якщо це практично можливо, або, якщо ареометр не можна використати, шляхом підхожої перевірки на навантаження; а також

.3 перевірятися раз на місяць на предмет безпеки кожної батареї та її з’єднань, а також стану батарей і місць їх розміщення.

Результати цих перевірок повинні заноситися до вахтового журналу радіостанції.

ЧАСТИНА 5 – КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО НЕСЕННЯ ВАХТИ У ПОРТУ

(Положення відсутні)»