Основні терміни дисципліни

Агентський договір – це договір, за яким одна сторона (комерційний агент) зобовʼязується надати послуги другій стороні (субʼєкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього субʼєкта і за його рахунок.

Адміністративно-господарські санкції – заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субʼєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Господарським визнається зобовʼязання, в силу якого один субʼєкт (зобовʼязана сторона у т.ч. боржник) зобовʼязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субʼєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субʼєкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

Забезпечення виконання зобовʼязань – це сукупність заходів за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які обумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор збитки фактично. У ст. 546 Цивільного кодексу передбачені наступні види забезпечення виконання зобовʼязання: а) неустойка; б) порука; в) гарантія; г) застава; г) притримання; д) завдаток. Цей перелік не є вичерпним.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків. По аналогії із цим визначенням можна стверджувати, що господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обовʼязків.

Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з субʼєктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобовʼязання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Договір енергопостачання – це договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовʼязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договір контрактації сільськогосподарського продукції – це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобовʼязується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації вироблену ним продукцію в передбачені договором строки, кількості, асортименті, а контрактант зобовʼязується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти її і оплатити.

Договір міни (бартеру) – це договір, за яким кожна зі сторін зобовʼязується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Договір на створення і передання науково-технічної продукції – це договір, за яким одна сторона (виконавець) зобовʼязується виконати обумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), а замовник зобовʼязується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Договір оренди – це договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір перевезення вантажу – це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобовʼязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовʼязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір підряду – це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобовʼязується виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), яка, у свою чергу, повинна прийняти роботу і сплатити за неї обумовлену ціну.

Договір підряду на капітальне будівництво – це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобовʼязується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором обʼєкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати обумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобовʼязується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом обʼєкти і оплатити їх.

Договір поставки – це договір, за яким одна сторона – постачальник зобовʼязується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобовʼязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір страхування – це договір, за яким страховик зобовʼязується в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страху­вальником у договорі страхування, а страхувальник зобовʼязу­ється сплачувати страхові платежі у визначені строки та вико­нувати інші умови договору.

Договір транспортного експедирування – це договір, за яким одна сторона (експедитор) зобовʼязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повʼязаних з перевезенням вантажу.

Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовʼязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Організаційно-господарські зобовʼязання – це господарські зобовʼязання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між субʼєктом господарювання та субʼєктом організаційно-господарських повноважень, згідно з якими зобовʼязана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

Майново-господарське зобовʼязання – це цивільно-правове зобовʼязання, що виникає між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовʼязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

Підприємництво – це самостійна, ініціа­тивна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здій­снюється субʼєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Субʼєктами господарювання (під­приємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійсню­ють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовʼязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовʼязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.