Страхове право

Прийняття основних нормативних актів, які регламентують страхову діяльність та відмова держави від монополії на її проведення, започаткували цивілізований розвиток страхових відносин в Україні.

Страхове право – це навчальна дисципліна, в якій сходяться фінанси та право, комерція та статистика, оподаткування та iнвестицiйнi процеси. Страхування, будучи соціально-економічною закономірністю, потребує подальшого правового закріплення і врегулювання, удосконалення норм чинного законодавства, і отримує це за допомогою iнституцiйних норм страхового права.

Метою навчальної дисципліни "Страхове право" є досягнення всебічного повного розуміння студентами природи та суті страхових правовідносин, опанування майбутніми магістрами основних правових засад регулювання страхової діяльності, вміння застосовувати здобуті теоретичні знання у практичній роботі.

Завданням дисципліни є формування у студентів системи науково-теоретичних та практичних знань зі страхового права, визначення та розкриття змісту понять, категорій та інститутів страхового права, законодавчих актів; поваги до законів, їх додержання та виконання в практичній діяльності.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

• поняття страхування;

• історію страхової справи;

• діючі норми законодавства в галузі правового регулювання страхової діяльності;

• поняття та елементи страхових правовідносин;

• правове положення субʼєктів страхування;

• поняття та зміст договору страхування, правове регулювання окремих видів страхування;

• юридичний статус та повноваження органів, що здійснюють державний нагляд за страховою діяльністю;

уміти:

• орієнтуватись в системі чинного законодавства України, яке регулює відносини в сфері страхової діяльності;

• користуватись офіційними правовими виданнями;

• застосовувати набуті знання в своїй практичній діяльності;

• складати проекти документів, що використовуються в страхуванні.

По завершенню вивчення курсу "Страхове право" студенти повинні пройти поточний контроль знань у вигляді тестових завдань, а також підсумковий контроль у формі заліку для виявлення рівня теоретичних знань, перевірки наявності навиків застосування отриманих теоретичних знань при вирішенні практичних завдань і вміння самостійно працювати з літературою. Дисципліна "Страхове право" повʼязана з дисциплінами "Господарське право", "Підприємницьке право", "Корпоративне право", "Комерційне право", "Фінансове право", "Цивільне право".

Основною нормативною базою курсу є: Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закон України "Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тощо.

Основні терміни дисципліни

Страхова діяльність – сукупність заходів, безпосередньо спрямованих на створення страхового фонду та на використання його коштів для виплати страхового відшкодування (страхового забезпечення).

Страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Обʼєкт страхування – майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повʼязані: з життям, здоровʼям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страховик – фінансова установа, створена у певній організаційно-правовій формі, що передбачена законодавством України, а також одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальник – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахована особа – фізична особа, життя, здоровʼя, працездатність якої є обʼєктом страхового захисту за особистим страхуванням. На практиці застрахована особа може бути одночасно i страхувальником, якщо сплачує страхові платежі за умовами договору.

Вигодонабувач – фізична особа, призначена страхувальником за умовами договору в якості одержувача страхової суми (наприклад, у випадку смерті). Ним може бути сам страхувальник. предʼявник страхового поліса, правонаступник.

Страховий інтерес – це страхова сума, в яку оцінюється збиток у звʼязку з можливою загибеллю або псуванням майна.

Страховий захист – сукупність розподільних i перерозподільних відносин, повʼязаний iз відшкодуванням витрат, що завдаються виробництву i життєвому рівню населення стихійними лихами та іншими надзвичайними подіями.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування i яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася i з настанням якої виникає обовʼязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або iншiй третій особi.

Страховий поліс (свідоцтво) – документ, який страховик видає страхувальникові, що засвідчує факт укладення договору страхування, містить умови страхування.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобовʼязаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страховий фонд – сукупність фінансових резервів, створюваних шляхом страхування, формується через надходження фіксованих страхових платежів і використовується тільки для виплат страхового вiдшкодування i страхових сум, включає в себе також систему запасних i резервних фондів.

Страхова оцінка – визначення вартості обʼєктів для цілей страхування.

Страхове забезпечення – рівень страхової оцінки по відношенню до вартості застрахованого майна.

Страхова премія (страховий внесок, платіж страховий) – сума, що сплачується страхувальником страховику за прийняте страховиком зобовʼязання відшкодувати майновий збиток, заподіяний застрахованому майну, або виплата страхової суми при настанні певної події в житті застрахованого.

Страховий акт – документ, сукупність документів, оформлених у встановленому порядку, що підтверджують факт i причину того, що стався страховий випадок.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовʼязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.