Актуальні проблеми цивільно-правової відповідальності

Дослідження питань цивільно-правової відповідальності являє собою одне з основних завдань сучасної цивілістики, успішне вирішення яких буде сприяти всебічній правовій охороні прав учасників цивільних правовідносин та створенню умов для дотримання положень Конституції України, що гарантують належний державний захист таких прав.

Навчальна дисципліна "Актуальні проблеми цивільно-правової відповідальності" є продовженням однієї з фундаментальних дисциплін "Цивільне право України" і дозволяє студентам поглибити знання щодо загальних положень цивільно-правової відповідальності, а також здобути спеціальні знання з актуальних проблем цивільно-правової відповідальності за завдання як договірної, так і недоговірної шкоди.

Цивільне законодавство України містить досить значну кількість прогалин, що суттєво знижує можливість належного регулювання цивільних відносин, породжує значну кількість спорів між субʼєктами, а судами різних інстанцій неоднаково тлумачаться одні й ті ж норми.

Саме тому вивчення дисципліни "Актуальні проблеми цивільно-правової відповідальності" спрямоване перш за все на оволодіння методологією тлумачення та застосування нормативно-правових актів, а також виявлення неузгодженостей між окремими актами цивільного законодавства та окремими їх положеннями.

Формами вивчення дисципліни є лекційні та семінарські заняття.

На семінарські заняття виносяться найбільш складні науково-теоретичні та практичні питання. Підготовка до них буде дієвою, якщо студент творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її прикладами з судової практики. До семінарського заняття студент повинен підготувати короткі виступи з кожного контрольного питання теми.

Також за бажанням студенти можуть підготувати реферати та доповіді на запропоновані теми.

Мета дисципліни – поглиблене вивчення інституту відповідальності, ознайомлення з актуальними проблемами цивільно-правової відповідальності, формування у майбутніх фахівців певних юридичних знань, наукового світогляду та правової культури.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

• поняття та зміст основних цивільно-правових категорій;

• джерела правового регулювання;

• поняття та способи захисту субʼєктивних цивільних прав;

• поняття, умови, види, форми цивільно-правової відповідальності;

• підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності;

• особливості цивільно-правової відповідальності в договірних та деліктних відносинах;

• зміст норм цивільного законодавства;

• стан науково-теоретичного дослідження проблематики цивільно-правової відповідальності;

уміти:

• використовувати норми цивільного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій;

• аналізувати відносини, що складають суть справи;

• приймати обґрунтовані рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Основні терміни дисципліни

Цивільно-правова відповідальність – це один із засобів впливу на учасників цивільних право­відносин, що полягає у застосуванні до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обовʼязків майнового характеру (санкцій).

Договірна відповідальність – це відповідальність за порушення існуючого між сторонами договірного зобовʼязання, що стано­вить додатковий до основного, вже існуючого, юридичний обовʼя­зок.

Недоговірна відповідальність – це відповідальність за пору­шення цивільних прав та обовʼязків, що виникають не з договору, а з інших підстав (юридичних фактів).

Зобовʼязання з відшкодування шкоди (деліктні зобовʼязання) – це цивільно-правові зобовʼязання, що виникають внаслідок протиправного завдання шкоди, і в звʼязку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від особи, яка відповідає за завдану шкоду (боржника), виконання обовʼязку відшкодувати завдану шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Форма цивільно-правової відповідальності – це засіб виражен­ня додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопоруш­ника.

Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності визначається як порушення положень актів цивільного законодавства, договору та інших актів саморегулювання.

Шкода – це сукупність несприятливих для особи, якій вона завдана, особистих немайнових, а також майнових наслідків, що виникли у разі порушення субʼєктивних цивільних прав фізичної або юридичної особи.

Право регресу – це право зворотної вимоги особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повʼязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Каліцтво – це тілесне ушкодження, завдане внаслідок зовніш­нього впливу (наприклад, від удару, поранення, опіку).

Інше ушкодженням здоровʼя – це будь-яке, не повʼязане з каліцтвом пошкодження здоровʼя.

Смертю є припинення життєдіяльності організму, незворотне зупинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах людини.

Професійна працездатність – здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).

Загальна працездатність – це здатність до вико­нання некваліфікованої роботи, що не потребує наявності у особи спеціальних знань та навичок.

Ядерний інцидент – це будь-яка подія або ряд подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди.

Ядерна шкода – це втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоровʼю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.