Додаткові питання

1. Проаналізуйте особливості трактування свідомості на різних етапах розвитку філософського розуміння світу?

2. Яку концепцію розуміння свідомості Ви поділяєте і чому? Аргументуйте свою позицію!

3. Проаналізуйте які ознаки свідомості є визначальними для розуміння суб'єкта права?

4. У чому проявляється «вторинність» свідомості, її залежність від матерії?

5. Як Ви розумієте співвідношення свідомості і відображення?

6. Які сутнісні ознаки відрізняють психіку людини від психіки тварин?

7. Проаналізуйте компонентну структуру свідомості людини?

8. У чому полягає взаємозв’язок свідомості і мови? Які філософські школи вважають цю проблему головною?

9. Які сутнісні ознаки самосвідомості і які її функції?

10. Що означає положення про те, що свідомість не тільки відображає світ, а й створює його?

Теми рефератів, доповідей

1. Співвідношення природного і соціального в свідомості.

2. Проблема формування суспільної свідомості як різновид діяльності юристів.

3. Духовне життя суспільства та його структура.

Література до теми: [10, 23, 24, 38, 56, 72, 107, 111, 115, 122, 125, 126, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 159, 163, 168, 169, 176, 193, 194, 195, 196, 197, 199]

Заняття 2 - 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Сутність пізнання у філософській традиції. Діалектичний характер пізнавального процесу і єдність об’єктивного та суб’єктивного; чуттєвого та раціонального; теоретичного та практичного.

2. Проблема істини в філософії. Діалектика абсолютного та відносного в істині. Конкретність істини. Істина як мета юридичної практики.

3. Методи і форми наукового пізнання та їх роль в правоохоронній діяльності.

4. Філософська концепція творчості.

5. Види творчості. Правотворчість. Особливості творчої особи.

Перелік ключових термінів та понять теми

«Пізнання», «об’єкт», «суб’єкт», «ідея», «істина», «почуття», «розум», «емпіричне», «раціональне», «пізнавальний образ», «пізнавальна позиція», «творчість», «емпіризм», «раціоналізм», «індукція», «дедукція», «інтуїція», «геній», «абсолютна, відносна, конкретна, об'єктивна істина», «категорії», «талант», «діяльність», «види творчості».

Методичні рекомендації

До першого питання. В даному питанні важливо відзначити, що гносеологія як наука вивчає пізнавальний тип відносин між суб’єктом і об’єктом. «Пізнавальні відносини» включають три компоненти: суб’єкт, об’єкт і зміст пізнання (знання). Звідси виникає завдання проаналізувати відношення між суб’єктом, який отримує знання, і джерелом знання (об’єктом), між суб’єктом і знанням, між знанням і об’єктом. У першому разі головне завдання полягає у тому, щоб з’ясувати, як об’єктивний зміст речей і явищ, що пізнаються, переноситься в людську свідомість та перетворюється в ній на об’єктивний зміст знань. На мові філософії ця проблема формувалась у такому вигляді: як зовнішній щодо свідомості предмет стає надбанням розуму як ідеальний зміст. Далі, необхідно проаналізувати як вирішували це питання Демокріт, Платон, Лейбніц, Гегель та інші. Наступним, простежте, які існують основні підходи до вирішення центрального питання гносеології – питання про співвідношення знання і реальності, образу і речі, чи є людські відчуття якоюсь подобою, приблизними копіями речей або вони – лише символи, ієрогліфи. Разом з тим, важливо зрозуміти зміст основних принципів пізнання: об’єктивності, пізнаванності, відображення, визначальної ролі практики в процесі пізнання, вирішальної ролі творчої активності суб’єкта в пізнанні.

До другого питання. В даному питанні слід звернути увагу, по-перше, на те, що засобом перевірки пізнання є практика, а істина – це мета пізнання. По-друге, на те, що істина на всіх своїх етапах розвитку нерозривно пов’язана зі своєю протилежністю – оманою, яку визначають як пізнавальний образ, що не відповідає своєму об’єкту. Слід звернути увагу на специфіку кожної з цих протилежних сторін єдиного процесу пізнання.

Необхідно особливо підкреслити, що об’єктивна, абсолютна, відносна та конкретна істина – це не різні «сорти», виміри істин, а одне й те ж істинне знання з певними своїми характерними ознаками.

До третього питання. При вивченні цього питання слід акцентувати увагу, що для сучасної науки в цілому, а особливо, для гносеології, характерний методологічний плюралізм. Це означає, що теорія пізнання має право використовувати будь-які методи та прийоми, які виявляться найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації – у їх єдності та взаємодії.

Водночас, необхідно врахувати наступне, щоб зрозуміти специфіку наукового пізнання, треба уточнити визначення наукового методу, наукової раціональності, критерій науковості знання, а також ознаки парадигми. Далі, важливо проаналізувати найважливіші форми розвитку наукового знання, основні методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, дедукція, індукція та ін.) та особливості їх використання в правоохоронній діяльності.

Важливо підкреслити, що на сучасному етапі розширення предмету теорії пізнання відбувається одночасно з оновленням та збагаченням її методологічного арсеналу.

До четвертого питання. Необхідно проаналізувати розуміння творчості в різні періоди історико-філософського поступу, а саме в творчості Платона, Арістотеля, Августина, Дж. Бруно, Ф. Бекона, Р. Декарта, Дж. Локка, Г. Гегеля. Далі, врахуйте, що плідні ідеї в історії теоретичної думки, яка охоплює дослідження з питань творчості, залишили представники української філософії, зокрема Г. Сковорода та І. Франко. Значну увагу проблемі творчості також приділяли представники релігійної філософської думки Росії XIX- початку XX століття (В. Соловйов, М. Бердяєв). Наступне, окресліть природничо-науковий аспект вивчення творчої діяльності (В. Бехтєрєв, І. Сєченов, І. Павлов, А. Анохін, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.). Як підсумок аналізу основних тлумачень творчості систематизуйте найтиповіші підходи до проблеми творчості, а також обґрунтуйте такі ознаки творчості: а) свідоме цілепокладання; б) створення принципово нового продукту; в) орієнтація на досягнення соціально вагомих результатів.

До п’ятого питання. Необхідно зосередити особливу увагу на творчості в соціальній, політичній, правовій, релігійній, філософській та інших сферах. Такий підхід може бути особливо ефективним, якщо в основу класифікації видів творчості, пошуку загальних тенденцій, закономірностей і принципів їх розвитку буде покладено аналіз характеру практичної діяльності людини. Врахуйте, що досліджувати творчу діяльність доцільно на рівні предметно-практичного і духовно-теоретичного освоєння світу. Наступним, проведіть порівняльний аналіз різних видів творчості. Далі окресліть найтиповіші підходи до розуміння інтуїції, а також визначення геніальності (А. Бергсон, М. Лоський, В. Кроче, Е. Гуссерль, М. Бердяєв, З. Фрейд та ін.). Разом з тим, врахуйте, що здатністю до творчості може і повинен володіти кожний, обґрунтуйте основні риси юриста як творчої особи.