Додаткові питання

1. Чому прагматизм стверджував, що філософія не повинна бути вченням про першооснови буття?

2. Чи обґрунтовано Ф. Ніцше засуджував християнську мораль?

3. Чому З. Фрейд, вважав, що суспільні інститути є сублімаційним явищем?

4. Чому для вчення З. Фрейда характерний дуалізм в тлумаченні сутності людини?

5. Чому вчення Е. Фромма характеризують як неофрейдизм, фрейдомарксизм?

6. У якому філософському вченні процес досягнення людиною своєї сутності триває все її життя?

7. Чому страх смерті, згідно екзистенціалізму, ‑ це спосіб наближення людиною до справжнього існування?

8. Чому персоналізм, що проголошує особистість первинною творчою реальністю, є релігійною течією?

9. Яким чином «Соборність», згідно російської релігійної філософії, виявляє себе на всіх рівнях буття?

10. Проаналізуйте ознаки «екзистенції» як способу реалізації особистості?

Теми рефератів, доповідей

1. Несвідоме і масова свідомість в неофрейдизмі.

2. Філософська герменевтика Х.-Г. Гадамера.

3. Проблема людини в екзистенціальній філософії.

Література до теми:

[5, 23, 24, 34, 35, 36, 37, 111, 122, 125, 130, 138, 140, 145, 164, 169, 193, 194, 197]

Заняття 7 - 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Методологічні проблеми дослідження української національної філософії і культури. Світогляд і духовна культура давніх слов’ян в історичній ґенезі.

2. Філософія українського Відродження та бароко. Філософія Г. Сковороди.

3. Філософія Просвітництва й романтизму в Україні. Філософські ідеї Т. Шевченка.

4. Філософія України другої половини ХІХ - поч. ХХ ст. Світогляд представників «нової релігійної свідомості» (С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Шестов).

Перелік ключових термінів та понять теми

«Міф», «міфологія», «етнос», «етногенез», «етнокультурна», «архетип», «антеїзм», «космогонія», «автаркія», «аскеза», «евдеймонія», «екзистенціалізм», «пантеїзм», «споріднена праця», «розумний егоїзм», «український ренесанс», «кордоцентризм».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на те, що виникнення філософії Київської Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. Культура Київської Русі, ввібравши все прогресивне, цінне з Візантії та з країн Західної Європи, не втратила своєї самобутності. Доцільно врахувати те, що Києво-руській філософській думці передував період міфології та епосу. Київська Русь розвитком своєї культури продемонструвала закономірний перехід від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського світогляду.

В даному питанні необхідно запам’ятати, що філософська думка Київської Русі має чітко виражений релігійно-етичний характер: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося крізь призму вічного конфлікту добра і зла. Крім того в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для боротьби з загарбниками, необхідність створення самобутньої культури та освіти. Як приклад – знаменита «Повість временних літ» ченця Нестора, в якій він не тільки ретельно, з хронологічною послідовністю описує події, які відбувалися рік у рік, але й моралізує з приводу злощасних подій.

До другого питання. Слід відзначити, що феодальна роздробленість Русі не зупинила розвиток української філософської думки. Вітчизняні мислителі розвивали в основному богословську тематику, але не відривали її від гострих проблем сучасності. Вони активно боролися за збереження православної релігії і тим самим за збереження української ідентичності. В даному питанні необхідно уяснити, що український Ренесанс характеризується розповсюдженням освіти і знань серед народних мас, відродженням української мови та традицій, захистом віри, незалежним та вільним розвитком національної культури. Необхідно з’ясувати, чому філософи Києво-Могилянської академії схильні були підтримувати філософські погляди номіналістів, а не реалістів у питанні про універсалії, а також, чому українським філософам були близькі ідеї деїзму та пантеїзму. Чим пояснити той факт, що однією з головних дисциплін була риторика.

Крім того, необхідно проаналізувати, чому філософія Г.С. Сковороди слугує прикладом існування філософії українського духу, є своєрідним пошуком українського народу свого місця в суспільно-історичному процесі, а також відображенням головних рис української ментальності.

До третього питання. Слід підкреслити, що в ХVІІІ-ХІХ ст. філософська думка України досягла своєї найбільшої виразності та повноти. Власне, до середини ХVІІІ ст. відносять початок класичного періоду української філософії. Необхідно врахувати, що поняття українська класична філософія пов’язується з цим періодом, тому що специфічні риси української філософської думки – антеїзм, екзистенційність, кордоцентризм, зверненість до етичних проблем – проявилися особливо виразно, визначаючи гуманістичний характер більшості її концепцій. Крім цього доцільно проаналізувати особливості філософського характеру творчості Т. Шевченка.

До четвертого питання. Слід відзначити визначну роль у суспільно-політичному житті України Кирило-Мефодіївського товариства – таємної патріотичної організації, члени якої розвивали ідеї щодо самобутності українців, необхідності встановлення справедливого суспільного ладу.

Слід звернути увагу на те, що у розвиток філософії України значний внесок зробили видатні вчені природознавці другої половини ХІХ – початку ХХ ст., а також величезної цінності вклад зробили М.П. Драгоманов, І.Я. Франко, Леся Українка. Важливо проаналізувати, як українські мислителі формували філософію української національної ідеї, ідеал майбутнього суспільства, в чому сутність їх розмежування у цьому питанні з марксизмом, які проблеми знаходяться в центрі уваги мислителів української діаспори, про що свідчать їх праці. Підводячи підсумки, необхідно визначити місце і роль української філософії в світовій культурі.