Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Філософський зміст категорії буття. Світ як єдність об’єктивної дійсності та суб’єктивної діяльності людей.

2. Проблема буття та основні шляхи вирішення її в історії філософії.

3. Філософський зміст категорії матерія.

4. Спосіб та форми існування матерії. Єдність матерії, руху, простору і часу.

Перелік ключових термінів та понять теми

«Онтологія», «буття», «субстанція», «світ», «реальність», «існування», «дійсність», «природне», «духовне», «єдність світу», «простір», «час», «матерія», «енергія», «рух», «форми руху»

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на особливості філософського розуміння поняття «світ», яке завжди має конкретно-історичний зміст та визначається певними чинниками. Категорія «світ» визначає не тільки природні, об’єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльнісного відношення до себе і до умов свого існування. Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології. Важливе значення в розкритті онтологічного взаємозв’язку людини і світу, визначенні їхньої сутності та конкретних форм прояву в дійсності має категорія «буття». Щоб зрозуміти її значення, необхідно простежити як за допомогою категорії «буття» здійснюється пояснення світу «як цілого».

До другого питання. Необхідно виокремити, які теоретичні моделі світу обґрунтовувались в теорії філософської думки. Передусім проаналізувати філософську традицію, започатковану Парменідом, а також ідеї послідовників Геракліта і Гегеля. Також слід розрізнити основні підходи до розуміння структури, побудови буття, відокремити матеріальні компоненти від ідеальних, використовуючи при цьому аргументи різних представників матеріалістичної та ідеалістичної філософії.

До третього питання. Важливо проаналізувати, як поняття «матерії», «субстанції» проходять складний шлях постійного уточнення, поглиблення, збагачення новими науковими знаннями, а також відображають рівень розвитку пізнання людиною світу. (Фалес, Арістотель. Р. Декарт, І. Ньютон, П. Гольбах, Д. Юм, Г. Гельмгольц, Ф. Енгельс, В. Ленін та ін.). Необхідно не зосереджуватися тільки на гносеологічному визначенні матерії, а розглядати її, враховуючи розвиток сучасної науки і філософії, та виокремити онтологічні складові: а) рух та його форми; б) простір, в) час, г) детермінація та гносеологічні принципи: а) пізнаваність, б) об’єктивність, в) реальність.

До четвертого питання. Необхідно проаналізувати, чи можуть рух та матерія існувати відокремлено. Як відповідали на це питання метафізичний матеріалізм та ідеалізм (Д. Толанд, П. Гольбах та ін.). Далі важливо обґрунтувати тезу про нерозривність матерії та руху, пояснити чому і за яким способом вони є нерозривні. Проблема форм руху безпосередньо пов’язана з уявою про ієрархію структурних рівнів матерії і з пізнавальною активністю людини. Рівень розвитку науки визначає ту чи іншу класифікацію руху матерії. Отже, вони є історично мінливими. Разом з тим, необхідно пояснити принципи, які покладені в основу класифікації форми руху: а) субстратний; б) функціональний; в) генетичний; г) антиредукціоністський. Важливо простежити, що у тлумаченні простору та часу історично склалися два основні підходи: субстаціональний і реляційний, або атрибутивний. Перший окреслений лінією Демокріт – Ньютон, другий походить від перипатетиків, а у філософії Нового часу його підтримав Лейбніц. Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення категорій простору і часу, слід зазначити велику кількість визначень, їхню дискусійність та гіпотетичність (історико-культурні форми простору та часу класифікували Е. Дюркгейм, Дж. Уітроу, М. Еліаде, О. Гуревич та ін.).