- •Методичні вказівки до підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху
- •I. Організація та проведення державного екзамену
- •1.1. Цілі та функції державного екзамену
- •1.2. Загальні вимоги до організації державного іспиту
- •1.3. Методичні рекомендації з підготовки екзаменаційних питань
- •1.4. Методичні поради студенту щодо підготовки до державного екзамену
- •1.5. Форма проведення державного екзамену
- •Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки
- •Виховання у первісному суспільстві.
- •Етапи навчання у давньому римі
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Я.А. Коменський про школу і вчителя. Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Коменський про школу і вчителя
- •Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Дидактичні погляди я.А. Коменського. Принцип природопровідності. Підручники я.А.Коменського. «Велика дидактика»
- •Експериментальна та прагматична педагогіка про освіту та виховання підростаючого покоління (е. Мейман, д. Дьюї, Біне, г. Кершенштейнер)
- •Педагогічні напрями в країнах Західної Європи в кінці хіх на початку хх ст. (неотомізм, екзистенціалізм та ін.)
- •Педагогіка неотомізму
- •Перелік питань до державного екзамену з “етнографії дитинства”
- •Стислий виклад основних питань Етнографія дитинства, як наука. Історія розвитку етнографії дитинства
- •Зв’язок етнографії з іншими науками
- •Світоглядні уявлення та вірування українського народу, їх роль у формуванні світогляду дітей
- •Педагогічна сутність народних традицій, звичаїв, обрядів
- •Виховні ідеали українського народу в їх історичному розвитку
- •Діти в зимовому циклі народної календарної обрядовості
- •13 Січня – Меланка, або Щедрий Вечір
- •14 Січня – перший день Нового року, день Святого Василя
- •19 Січня Водохрещі
- •15 Лютого – Зима зустрічається з Літом – це Стрітення
- •Діти у весняному циклі народної календарної обрядовості
- •Літні свята й обряди
- •Народні знання та їх передача молодими поколінням
- •Народна дидактика
- •Народ про родину, сім’ю та родинне виховання
- •Народна вікова періодизація дитинства
- •Обереги дитинства і материнства
- •Родинні традиції, свята, обряди та участь у них дітей
- •Обряди, пов'язані з народженням дитини
- •Основні напрями родинного виховання українців: моральне, трудове, фізичне, естетичне, розумове
- •Принципи, методи засоби родинного виховання українців.
- •Дозвілля дітей та молоді. Народні ігри, іграшки
- •Малі поетичні жанри дитячого фольклору
- •Особливості народного традиційного мовного етикету
- •Символіка українського народу як засіб виховання дітей та молоді
- •Народне мистецтво, його значення у процесі навчання та виховання дітей
- •4. Методичні рекомендації з дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.1. Мета та завдання дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.2. Питання до державного екзамену з педагогічної творчості
- •4.3. Стислий виклад основних питань
- •Дати характеристику основним поняттям педагогіки творчості: творчість, творча діяльність, педагогічна творчість
- •Проаналізувати особливості педагогічної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами
- •Охарактеризувати зміст рівнів творчої педагогічної діяльності
- •Окреслити зовнішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Окреслити внутрішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Проаналізувати основні складові індивідуальної творчої концепції педагога
- •Охарактеризувати основні моделі педагогічної співтворчості. У чому Ви вбачаєте недолік першої та другої моделі? Обґрунтувати свою відповідь прикладами
- •Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття
- •Проаналізувати сфери прояву творчості педагога
- •Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності?
- •4.4. Список рекомендованих джерел
- •Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти.
- •Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття.
- •Орієнтація на неперервну освіту.
- •Проблема демократизації освіти.
- •Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності.
- •Порівняльна характеристика особливостей побудови змісту освіти, форм і методів навчання згідно теорій, побудованих на ідеях біхевіоризму та конструктивізму
- •Порівняльна характеристика особливостей оцінки знань відповідно до старої та нової парадигм навчання
- •Стандартизація змісту шкільної освіти та шляхи її оновлення.
- •Застосування інформаційних технологій у навчанні як умова підвищення ефективності навчального процесу.
- •Особливості дистанційного навчання.
- •Альтернативні та експериментальні школи.
- •Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання у провідних розвинених країнах світу і в Україні.
- •Тривалість навчання у початковій школі у різних регіонах світу
- •Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу
- •Євроінтеграція України і Болонський процес.
- •Основні напрями розвитку системи педагогічної освіти.
- •Навчальне видання
- •33028, М. Рівне, вул. Остафова, 31
Орієнтація на неперервну освіту.
Провідною ідеєю, що покладена світовою педагогічною думкою в основу оновлення освіти, є ідея безперервності освіти. Цей висновок обґрунтовується такими міркуваннями:
• зростаюча інтелектуалізація і динамізм праці. Кожне десятиліття обсяг наукових знань у світі подвоюється, відбувається швидке оновлення техніки і технологій. Спеціаліст вимушений у таких умовах навчатись усе життя і кілька разів перекваліфіковуватись;
• зростання значимості "людського фактора" як в економічному, так і в соціальному розвитку сучасного суспільства. Широке розповсюдження отримала концепція "компетентної людини" як провідної мети освіти, згідно з якою освітні системи мають бути достатньо широкими, гнучкими, адаптивними, щоб протягом усього життя людини забезпечити розвиток її компетентності у найрізноманітніших проявах;
• поширення ідей демократизації суспільного життя та освіти. Демократизація в освітній сфері привела до високого рівня гетерогенності тих, хто навчається (люди різної статі, соціального походження та перспектив, віку), а, отже, до різноманіття їх запитів, потреб, інтелектуальних можливостей. Звідси випливає необхідність побудови гнучкої і варіативної освітньої системи;
• демографічні зміни, пов'язані з подовженням тривалості життя людей (в середньому до 75-78 років) Після виходу на пенсію вони мають багато років вільного від роботи часу, який вони хочуть провести корисно, удосконалюючи себе духовно та фізично. У зв'язку зі зростаючим попитом виникають нові освітні послуги для людей "третього віку";
• поява і широке розповсюдження нових інформаційних технологій (телебачення, відеотехніка, персональні комп'ютери, інтерактивні системи тощо), які дають принципово нові можливості для дистанційного та індивідуального навчання.
Отже, головна ідея докорінної реорганізації традиційної освітньої системи полягає у створенні для кожної людини можливостей отримання і поповнення знань, можливостей розвитку, удосконалення, самореалізації протягом усього життя.
Програми створення систем безперервної освіти почали розвиватися під егідою ЮНЕСКО уже в кінці 60-х років. Була створена міжнародна комісія, яка підготувала у 1971 році фундаментальну працю "Навчатися бути. Світ освіти сьогодні і завтра". Комісія сформулювала основні принципи оновлення освітніх систем, провідним з яких стала безперервність освіти.
У 70-ті роки з'явився новий аспект у розгляді цього принципу -концепція "суспільства, що навчається", сутність якої полягала у розширенні розуміння поняття безперервності, у включенні в нього всіх видів формальної та неформальної педагогічної діяльності.
У 80-ті роки на XIX Генеральній конференції ЮНЕСКО вже прямо проголошується, що безперервна освіта "об'єднує всю діяльність і всі ресурси суспільства і спрямована на гармонійний розвиток потенційних здібностей особистості і прогресу у перетворенні суспільства".
Концепція "суспільства, що навчається" повинна повернути процесу навчання природний характер, який був притаманний йому на ранніх етапах розвитку людства, коли діти, молодь, дорослі пізнавали світ, засвоювали культурні цінності у ході природної життєдіяльності у різних її формах та видах.
У 80-ті роки ідеї безперервної освіти стають частиною національних освітніх програм розвинутих країн.
В сучасній Україні принцип безперервності є одним з провідних шляхів реалізації Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"). Він "відкриває можливість для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності і наступності у навчанні та вихованні; перетворення набуття освіти у процес, що триває упродовж всього життя людини".
Процес формування системи безперервної освіти набуває у кожній країні свого специфічного характеру. Однак найбільш загальні принципи побудови такої системи є спільними, тому що вони продиктовані об'єктивними потребами розвитку цивілізації.
До таких принципів відносяться:
• орієнтація освітньої системи на людину, на її неповторну індивідуальність, на базові потреби, серед яких найважливіше місце займає потреба у безперервному самовдосконаленні і самореалізації;
• широкий демократизм, спадкоємність всіх ступенів освітньої системи, доступність і відкритість будь-якого з них для кожного індивіда незалежно від статі, соціального стану, національності, раси;
• гнучкість освітньої системи, її швидке реагування на освітній попит;
особливості інтересів, стилів і темпів навчання різних категорій населення;
• різноманіття освітніх послуг, що пропонуються системою, право кожної людини після базової школи на вибір своєї стратегії подальшого навчання і розвитку;
• перебудова системи професійної освіти від прагматично зорієнтованої у соціально-орієнтовану;
• широке застосування електронних технологій з освітньою метою на будь-якому етапі життєдіяльності людей (робота, домашнє господарство, відпочинок тощо).
Однак, зараз у жодній з країн світу ще не створено досконалої системи безперервної освіти, що була б побудована на зазначених принципах. Але значні кроки у цьому напрямі уже зроблені.