- •Методичні вказівки до підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху
- •I. Організація та проведення державного екзамену
- •1.1. Цілі та функції державного екзамену
- •1.2. Загальні вимоги до організації державного іспиту
- •1.3. Методичні рекомендації з підготовки екзаменаційних питань
- •1.4. Методичні поради студенту щодо підготовки до державного екзамену
- •1.5. Форма проведення державного екзамену
- •Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки
- •Виховання у первісному суспільстві.
- •Етапи навчання у давньому римі
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Я.А. Коменський про школу і вчителя. Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Коменський про школу і вчителя
- •Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Дидактичні погляди я.А. Коменського. Принцип природопровідності. Підручники я.А.Коменського. «Велика дидактика»
- •Експериментальна та прагматична педагогіка про освіту та виховання підростаючого покоління (е. Мейман, д. Дьюї, Біне, г. Кершенштейнер)
- •Педагогічні напрями в країнах Західної Європи в кінці хіх на початку хх ст. (неотомізм, екзистенціалізм та ін.)
- •Педагогіка неотомізму
- •Перелік питань до державного екзамену з “етнографії дитинства”
- •Стислий виклад основних питань Етнографія дитинства, як наука. Історія розвитку етнографії дитинства
- •Зв’язок етнографії з іншими науками
- •Світоглядні уявлення та вірування українського народу, їх роль у формуванні світогляду дітей
- •Педагогічна сутність народних традицій, звичаїв, обрядів
- •Виховні ідеали українського народу в їх історичному розвитку
- •Діти в зимовому циклі народної календарної обрядовості
- •13 Січня – Меланка, або Щедрий Вечір
- •14 Січня – перший день Нового року, день Святого Василя
- •19 Січня Водохрещі
- •15 Лютого – Зима зустрічається з Літом – це Стрітення
- •Діти у весняному циклі народної календарної обрядовості
- •Літні свята й обряди
- •Народні знання та їх передача молодими поколінням
- •Народна дидактика
- •Народ про родину, сім’ю та родинне виховання
- •Народна вікова періодизація дитинства
- •Обереги дитинства і материнства
- •Родинні традиції, свята, обряди та участь у них дітей
- •Обряди, пов'язані з народженням дитини
- •Основні напрями родинного виховання українців: моральне, трудове, фізичне, естетичне, розумове
- •Принципи, методи засоби родинного виховання українців.
- •Дозвілля дітей та молоді. Народні ігри, іграшки
- •Малі поетичні жанри дитячого фольклору
- •Особливості народного традиційного мовного етикету
- •Символіка українського народу як засіб виховання дітей та молоді
- •Народне мистецтво, його значення у процесі навчання та виховання дітей
- •4. Методичні рекомендації з дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.1. Мета та завдання дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.2. Питання до державного екзамену з педагогічної творчості
- •4.3. Стислий виклад основних питань
- •Дати характеристику основним поняттям педагогіки творчості: творчість, творча діяльність, педагогічна творчість
- •Проаналізувати особливості педагогічної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами
- •Охарактеризувати зміст рівнів творчої педагогічної діяльності
- •Окреслити зовнішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Окреслити внутрішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Проаналізувати основні складові індивідуальної творчої концепції педагога
- •Охарактеризувати основні моделі педагогічної співтворчості. У чому Ви вбачаєте недолік першої та другої моделі? Обґрунтувати свою відповідь прикладами
- •Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття
- •Проаналізувати сфери прояву творчості педагога
- •Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності?
- •4.4. Список рекомендованих джерел
- •Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти.
- •Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття.
- •Орієнтація на неперервну освіту.
- •Проблема демократизації освіти.
- •Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності.
- •Порівняльна характеристика особливостей побудови змісту освіти, форм і методів навчання згідно теорій, побудованих на ідеях біхевіоризму та конструктивізму
- •Порівняльна характеристика особливостей оцінки знань відповідно до старої та нової парадигм навчання
- •Стандартизація змісту шкільної освіти та шляхи її оновлення.
- •Застосування інформаційних технологій у навчанні як умова підвищення ефективності навчального процесу.
- •Особливості дистанційного навчання.
- •Альтернативні та експериментальні школи.
- •Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання у провідних розвинених країнах світу і в Україні.
- •Тривалість навчання у початковій школі у різних регіонах світу
- •Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу
- •Євроінтеграція України і Болонський процес.
- •Основні напрями розвитку системи педагогічної освіти.
- •Навчальне видання
- •33028, М. Рівне, вул. Остафова, 31
Обряди, пов'язані з народженням дитини
Етнографічні матеріали засвідчують, що в усіх місцевостях України велика увага приділялася традиційним звичаям і обрядам, пов'язаним з народженням дитини.
Цей комплекс обрядовості поділяють в етнографії на чотири групи: дородові звичаї і обряди; власне народини; післяродові; обрядові дії, що знаменують "приєднання" дитини до сім'ї, роду, громади.
Період вагітності був обставлений низкою оберег, пересторог і вірувань.
Цикл звичаїв і обрядів, якими супроводжувалося народження дитини, зберіг у народному побуті українців ще в ХІХ — початку XX ст. багато архаїчних світоглядних уявлень.
Пологи (злоги, родиво, народини) відбувалися в домашніх умовах, але без посторонніх. Приймала пологи бабка-повитуха, котру заздалегідь запрошували.
Крім безпосередніх заходів щодо прийняття дитини, бабка-повитуха виконувала певні обрядові дії, що також додавало їй поваги: розв'язування вузлів, відмикання замків, розплітання кіс та інше — для полегшення родів, відсікання пуповини хлопчикам на сокирі, поліні, а дівчинці — на веретені.
Вагомим ритуалом після народження дитини була перша купіль. Вона супроводжувалася певними діями і словесними формулами, в яких зберігся відгомін давніх вірувань у магічну силу води, слова і першого (ініціального) стикання дитини з різними життєво необхідними предметами.
Подекуди в народних обрядах збереглися обсушування дитини після першої купелі біля палаючої печі.
Упродовж кількох днів після народження дитини звичаєво устійненим в українців було відвідування породіллі заміжніми жінками з родини, сусідів, подруг із поздоровленнями й обов'язковим принесенням традиційних для такої оказії продуктів.
Церковне хрещення також зазвичай супроводилося різними народними звичаями, магічними діями і замовляннями.
Подекуди складовою хрестин були й спеціальні обрядові пісні.
Традиційно визначали і набір страв на хрестини. Майже повсюдно обов'язковою в ньому була каша.
Після хрестин також практикували різні охоронні дії для захисту дитини та матері від шкідливого впливу злих сил і духів, "поганих очей" — вроків. У колиску клали металеві гострі предмети (ніж, ножиці, голку), вірячи в їх магічну силу. На руку дитині пов'язували червону стрічку або нитку — "від уроків".
Зібрані в XIX—XX ст. етнографічні матеріали про звичаї та обряди, пов'язані з народженням дитини, доносять до нас багаті архаїчні елементи і різноманітність їх локальних варіантів. У побутуванні вони не завжди осмислювалися відповідно до первісної магічно-символічної значущості. Проте оберігалися порівняно стійко, оскільки народна традиція поєднувала їх з життєво важливою функціональністю — успішним народженням, здоров'ям матері та дитини, благополуччям і щастям новонародженого. Це основні мотиви всього комплексу народних звичаїв і обрядів, їх практично-раціональних і магічно-ілюзорних, забобонних елементів.
У наш час і в цій сфері народних традицій сталися значні зміни. Забулися, злегковажилися не лише різні магічні ритуали, а й чимало раціональних моментів, які виконували охоронно-профілактичне значення, посилювали сприйняття гуманістичної сутності акту народження дитини, символізували прийняття народженого у сімейний і громадський колектив. Ті моменти традиційної родильної обрядовості, що зберігаються (відвідування породіллі, обдарування матері й дитини, перша купіль, гостина тощо) побутують здебільшого без їх колишнього ритуально-магічного забарвлення.