16. Сутність і структура стратегічного потенціалу

Для розробки управлінських документів, спрямованих на перспективний розвиток підприємства, необхідно знати якими ресурсами та можливостями воно володіє.

Потенціал підприємства - сукупність виробничих потужностей, ресурсів, можливостей, запасів інш. цінностей та інш., що можуть бути ним використані для досягнення цілей.

У процесі формування та використання потенціалу підприємства здійснюють його структуризацію, тобто декомпонують на складові зі встановленням їх функцій та зв’язків. Для цього використовують 2 підходи: функціональний та блоково-модульний.

Складові потенціалу підприємства у своїй взаємодії створюють синергічний ефект – таку взаємодію складових потенціалу підприємства, результативність якої вища ніж, сумарний ефект від їх відокремленого використання.

Синергізм потенціалу підприємства надає переваги у: збільшенні обсягу продажу, зниженні операційних витрат, зменшенні потреби в інвестиціях.

Стратегічний потенціал підприємства – це граничні можливості підприємства щодо досягнення загальних і часткових стратегічних цілей в певних умовах зовнішнього середовища.

Стратегічний потенціал підприємства міцно пов'язаний з цілями що зумовлює його відносність: для одних цілей сукупність можливостей може бути достатньою, для інших - низькою.

На оцінювання стратегічного потенціалу під-ва впливають стан зовнішнього середовища та конкуренція в галузі. Тому існує 2 підходи до оцінювання стратег потенціалу:

• Визнач рівня його конкурентоспроможності;

• З’ясування здатності під-ва до адаптації у мінливому конкурентному середовищі, його гнучкості.

Для ухвалення раціональних рішень щодо створення, розвитку та використання стратегічного потенціалу, для досягнення стратегічних цілей під-ва необхідно мати всебічну об’єктивну інформац. про його реальний стан.

Основними елементами оцінювання стратегічного потенціалу підприємства є: об’єкт, суб’єкт, критерій, показники, одиниці вимірювання, методика.

Оцінювання стратегічного потенціалу під-ва можна здійснювати використовуючи єдиний синтетичний (інтегральний) показник або систему часткових показників.

Структуру стратег потенціалу під-ва доцільно оцінювати одним показником – еквівалентом ( наприклад вартісною одиницею)

Результативність стратег потенціалу під-ва оцінюють з використанням таких показників: продуктивність, ефективність, рентабельність.

17. Сутність і класифікація конкурентних переваг організації

Конкурентні переваги часто ототожнюють з можливостями фірми ефективніше, ніж інші, розпоряджатися наявними ресурсами, тобто з її конкурентоспроможністю. Така аналогія не є цілком безпідставною, оскільки конкурентоздатність найчастіше трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Однак конкурентоздатність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг. Окремі конкурентні переваги ще не є свідченням високої конкурентоспроможності підприємства на яку також впливають стратегічні і тактичні зміни на ринку, не пов'язані з його діяльністю (зміна попиту, демографічні зсуви, природні явища та ін.).

В економіці конкурентоспроможність означає відповідність вимогам ринку, адекватність потребам споживачів, здатність конкурувати на всіх рівнях економічного буття (товар, підприємство, галузь, національна економіка тощо).

Конкурентоспроможність товару — здатність товару більш повно відповідати запитам покупців порівняно з представленими на ринку аналогічними товарами. її елементами є якість, технічний рівень, споживчі властивості, ціна товару. На його конкурентоспроможність впливають переваги у гарантійному і післягарантійному сервісі, ефективніша реклама, кращий імідж виробника, ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.

Конкурентоспроможність підприємства — здатність підприємства ефективно розпоряджатися власними і позичковими ресурсами за умов конкурентного ринку. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів є обов'язковою умовою конкурентоспроможності фірми. Для її забезпечення необхідна систематична робота протягом усього виробничо-господарського циклу, наслідком якої є конкурентні переваги у сфері НДПКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу. Це означає, що конкурентоспроможність підприємства є результатом її конкурентних переваг за всім спектром проблем управління ним.

Конкурентоспроможність галузі — наявність у галузі технічних, економічних та організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вищими від інтернаціональних) високоякісної продукції, що відповідає вимогам конкретних груп споживачів. Вона передбачає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном. Ними можуть бути раціональна галузева структура, група висококонкурентних фірм-лідерів, які підтягують інші підприємства галузі до свого рівня; розвинута дослідно-конструкторська, виробничо-технічна база і галузева інфраструктура, гнучка система науково-технічного, виробничого, матеріально-технічного і комерційного співробітництва всередині галузі та з іншими галузями в країні та за її межами, ефективна система розподілу продукції.

Досягається конкурентоспроможність галузі за рахунок конкурентних переваг її компаній і системи їх взаємодії.

Конкурентоспроможність економіки — концентроване вираження реалізованих у товарах і послугах економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, які успішно протистоять іноземним товарам і послугам, що конкурують з ними на внутрішньому і зовнішньому ринках. її передумовами є також переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації і регулювання суспільного життя, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки, заможність громадян тощо. Це означає, що для конкурентоспроможної економіки потрібне конкурентоспроможне суспільство, наділене беззаперечними перевагами в різноманітних сферах людської життєдіяльності.

Найважливішими факторами конкурентоспроможності підприємства є техніко-технологічний рівень, інноваційний потенціал, здатність до організаційно-виробничого, технологічного маневру відповідно до розвитку кон'юнктури ринку і потреб споживачів.