39. Ціноутворення на олігополістичному ринку.

Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетин­гових стратегій конкурентів. Товари можуть бути схожими чи несхожими. Невелика кількість продавців є наслідком наявності серйозних бар’єрів для виходу конкурентів на ринок. Кожен продавець суттєво реагує на стратегію та дії конкурентів. Підприємство на ринку олігополістичної конкуренції ніколи не отримає впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо підприємство підвищить ціни, конкуренти можуть не слідувати його прикладу. І тоді йому доведеться або повертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів. В умовах олігополістичної конкуренції застосовується велика кіль­кість цінових стратегій. Одна з них — координація дій під час установлення цін, що існує у двох формах: прийняття угоди про ціни й проведення «паралельної цінової політики» — це по суті та ж сама координація цін. Вона полягає в тому, що підприємства калькулюють витрати виробництва по уніфікованих статтях, після чого за допомогою обговореного методу визначають ціну. Загалом на цьому типі ринку під впливом ринкових чинників ціни всіх операторів ринку змінюються в тих самих пропорціях і напрямах. У сучасних умовах України до такого ринку належать: нафтопереробна та вугільна промисловість, кольорова металургія, автомобілебудування, авіаційні перевезення, виробництво морозильників, телевізорів та ін. Ціноутворення на цьому ринку здійснюється з урахуванням дій конкурентів або за угодами, які укладаються між ними. Ціна також може визначатись і як наслідок цінових війн. її суть полягає в поступовому зменшенні ціни на товар між підприємствами до межі собівартості або до межі, нижче якої виробництво та реалізація товару для підприємства стають невигідними.

40. Ціноутворення на ринку монополії.

У класичному вигляді це ринок, на якому діє лише один суб'єкт підприємництва — один виробник, один продавець та ін. На такому ринку конкуренції немає. Ціль монополіста — максимізація прибутку за рахунок високих цін. Ціна розраховується самим суб'єктом, який має можливість отримати великий прибуток. Але й підприємство-монополіст при встановленні ціни повинно діяти залежно від дії закону попиту. Якщо підприємство встановить ціну, вищу за доходи споживачів, то воно може їх втратити, тобто споживач буде шукати альтернативні товари й відмовиться від товарів підприємства-монополіста. Треба також мати на увазі, що зі збільшенням обсягів реалізації товарів підприємство-монополіст змушене зменшувати ціну виробу, що призведе до зменшення його граничного доходу. Може бути державна монополія, приватна регульована монополія чи приватна нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення найрізноманітніших цілей. Вона може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі отримати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат чи на одержання доходів. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а за необхідності й розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки-но витримає ринок.