2. Назвіть основні філософськи концепції культури.

До основних концепцій культури належать:

Концепція культури як соціальної системи

Комунікативна концепція

Теорія двох культур

Теорія контркультури

Концепція мозаїчності культури

Концепція антикультури

Концепція кіберкультури

3. Надайте відповідь на тестове .

А) Закон взаємопереходу кількості та якості відтворює та відображає механізм формоутворення нового, ще не існуючого . Будується на категоріях «кількість», «якість», «влас­тивість», «міра», »стрибок». Сутність закону полягає у тому, що по­ступові кількісні зміни, що постійно відбуваються в об'єктах, пред­метах, але до пори, до часу не змінюють їх основних рис, а при до­сягненні певних меж міри призводять до якісних змін.

Б) Філософська антропологія – це вчення про природу та сутність людини .

ВАРІАНТ № 13

1. Розкрийте основні положення твору Ж.П. Сартра „Екзистенціалізм – це гуманізм”

Жан-Поль Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості.

Одним із центральних понять для всієї філософії Сартра є поняття свободи.

Робота «Екзистенціалізм - це гуманізм» представляє собою його лекцію, опубліковану у 1946 році. В ній викладаються основні тези трактату «Буття і ніщо», написаного в роки окупації Франції нацистською Німеччиною і присвяченого проблемі людського існування.

Ж.-П. Сартр у роботі відмежовується від атеїстів 18 століття, оскільки вони хоч і відмовились від Бога, але не ліквідували ідею напередвизначеності сутності. Ж.-П. Сартр як послідовніший атеїст стверджує, що навіть якщо й нема Бога, то є буття, в якого існування передує сутності. Це означає, що якщо нема Бога, то, відповідно, нема творця сутностей і якщо й виникає якесь існування, то це є лише випадковість: “Таким чином, нема ніякої природи людини, як нема і Бога, який би її задумав”

Ж.П. Сартр пояснює специфіку існування людини таким чином. При виготовленні речі людина спочатку формує її ідею.

Ремісник, який бажає зробити ніж, уявляє, що таке ніж і який ніж він повинен зробити зараз; сутність передуває існуванню речі. Інша річ - людина Людське дитя народжується, вже існує, але йому ще належить набути людську сутність, стати людиною.

Людина робить самого себе, набуває свою сутність, вже існуючи - це перший принцип екзистенціалізму, із якого виникають інші принципово важливі наслідки: немає людської природи, яку задано; ніяка зовнішня сила не може за людину здійснити його перетворення в людину.

Отже, на думку Сартра, всі речі спочатку мають свою сутність, а потім існують. Лише людина спочатку існує і тільки згодом набуває своєї сутності. "Людина спочатку існує і лише потім вона визначається".

Людина вільна, вона і є воля, пише Сартр. Вільний вибір індивіда - його доля, відповідальність і його трагедія. В ті дні та години, коли людина дивиться в обличчя смерті, головну опору, підкреслювали екзистенціалісти, він повинен знайти, в своїй екзистенції. І так буває завжди, коли людина бореться за свободу, своє "Я", коли йде всупереч самим несприятливим обставинам."Людина не може бути то рабом, а то вільною. Вона повністю і завжди вільна, або її (людини) немає взагалі" (Ж.-П. Сартр).

Питання про сенс життя вирішується однозначно: життя людини - це "буття для смерті" (Сартр), тому і життя, і смерть - абсурдні. "Абсурдно те, що ми народилися, абсурдно і те, що ми живемо".

Буття, на думку Сартра, "не має ні приводу, ні причини, ні необхідності". Розум не може бути ключем до пізнання, бо не здатний розібратися в тому, що правильно, а що - ні. "Істини серед нас немає. Двоїстість і суперечність оточують нас, і ми ховаємося від самих себе". Безнадійні спроби раціонального пізнання. Для цього потрібна віра - або релігійна, або філософська.

. Основні принципи діалектики

Діале́ктика — метод філософії, що досліджує категорії розвитку.

Діалектика включає в себе об'єктивну і суб'єктивну діалектику. Об'єктивна діалектика - це діалектика реального світу, природи і суспільства.Суб'єктивна - це відображення об'єктивної діалектики, діалектики буття в голові людини. Значить, залежність тут така: діалектика речей визначає діалектику ідей.

Найбільш повної, систематизованої формі діалектика була розвинена у вченні німецького філософа Гегеля, який, теоретично підсумувавши історію діалектики, пішов набагато далі своїх попередників. Він розробив на ідеалістичній основі систему діалектичного світобачення, діалектичний метод і діалектичну логіку, відкрив основні закони діалектики. Власне кажучи, діалектика Гегеля - це перша систематична критика того способу мислення, який зараз визначається як метафізичний.

Основними принципами для діалектики як вчення про всезагальний зв’язок, рух і розвиток є:

– принцип єдності світу (весь світ – єдиний в своєму існуванні і в своєму походженні);

– принцип сходження від абстрактного до конкретного ( під конкретним розуміється єдність різноманітного, або ж єдність у різноманітності);

– принцип збігання початку й кінця (проходячи певне коло свого само розгортання, все повертається до вихідної точки, але вже на новому витку спіралі само розгортання);

– принцип збігу логічного і історичного (логічне – це ніщо інше, як «зняте» історичне, тобто таке, що звільнене від усього випадкового, «наносного», не-необхідного).