3. Контроль виконання місцевих бюджетів

1 варіант

Контроль дохідної частини місцевих бюджетів здійснюється за такими напрямами:

Перевірка виконання чинних нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю, зокрема, законів України про бюджетну систему, про Державний бюджет України на поточний рік, відповідних указів Президента України та інших нормативних актів у частині, яка стосується цих ділянок роботи фінансових і казначейських органів (у ревізорів є конкретний перелік питань, які треба вивчити).

Перевірка наявності та правильності розрахунків і обґрунтувань обсягів доходів бюджету на поточний рік. При цьому застосовуються методи аналізу бази планування за даними мину- лого періоду, урахування змін дохідної бази планового періоду, ужитих заходів з розширення дохідної бази, особливо в умовах дотаційного бюджету;

Оцінка стану виконання дохідної частини бюджету за місяцями, кварталами року. Використовуючи дані звітності фіноргану та податкової інспекції про доходи, заборгованість платників податків, списання заборгованості платників, донарахування за актами ревізії, ревізор аналізує дані для уточнення програми ревізії, визначення ревізованих об’єктів для повторного контролю.

Перевірка дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів до місцевих бюджетів. Методом нормативно-правової перевірки ревізор перевіряє дотримання затверджених нормативів відрахувань до різних бюджетів, а методом зустрічної перевірки у відділеннях банків, податкових інспекціях та в бухгалтерії фінансових органів визначає правильність розрахунків за обсягами доходів і своєчасність їхнього зарахування на поточний бюджетний рахунок бюджету. Особлива увага звертається на правильність перерахунків при наявності операцій з повернення платнику податку переплат, виправлення помилок за минулі дати, періоди. Важливо також вивчити дані рахунків про надходження доходів за кодами «Інші доходи», нез’ясовані надходження (дата виникнення).

Перевірка повноти та своєчасності зарахування на поточний рахунок місцевого бюджету. Джерелами контролю є дані виписок банків з поточних рахунків бюджету, довідки про зараховані доходи, відомості відрахувань від загальнодержавних доходів, висновки податкової інспекції про повернення платникам податків переплат тощо, меморіального ордера № 1 за дебетом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету» і кредитом рахунку «Доходи бюджету». Детально аналізуються дані про обсяги повернення грошових сум платникам податків як переплати, допущенні помилки при зарахуванні доходів за їхніми видами. За видами доходів, де податкова інспекція не веде облік у розрізі платників (державне мито, штрафи за порушення правил руху, санітарних норм, пожежної безпеки тощо), за наявності рішення про повернення переплати треба перевірити достовірність надходження таких доходів (дату, платника податку, у який бюджет зараховано).

Перевірка повноти оплати банками відсотків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів.

Перевірка доходів від корпоративних прав і повноти надходжень дивідендів за акціями підприємств, орендної плати за майно, передане в користування недержавним підприємницьким структурам.

Перевірка достовірності звітності про доходи за звітними періодами. Для цього треба порівняти дані звіту за видами доходів з даними книги обліку доходів бюджету, звірити дані з податковою інспекцією, ураховуючи, що в обліку фінансових органів обсяги загальнодержавних доходів визначені в сумах відрахувань, а в податкових органах — у повному обсязі надход­жень без розподілу в місцевий і державний бюджети.

Перевірка стану податкового контролю в податкових інспек­ціях. Оскільки ревізії виконання бюджетів проводяться комплексно, то одночасно з ревізією роботи фінансового органу (районного, обласного) перевіряється робота податкової інспекції з питань дотримання податкового законодавства під час розрахунків з бюджетом платників податків, повноти нарахувань і сплати податків платниками, списань податкового боргу, застосувань фінансових санкцій. Вибірково перевіряються окремі платники податків для оцінки стану контролю.

Основні напрями контролю видаткової частини місцевих бюджетів:

Перевірка обґрунтованості планування видатків бюджету на поточний рік за галузями, видами видатків у розрізі кодів економічної класифікації (методами аналізу та ТЕО бази за попередній рік).

Перевірка обґрунтованості внесення змін до кошторисів видатків розпорядників коштів, бюджетних установ протягом поточ­ного року.

Оцінка виконання видаткової частини бюджету за ревізований період за місяцями, кварталами року, виявлення відхилень та причин їхнього виникнення: за видами поточних видатків захищених статей видатків (заробітна плата з нарахуваннями, витрати на харчування, медикаменти), за розпорядками коштів (установи освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення), капітальними витратами (капремонт, придбання основних засобів).

Перевірка дотримання чинного порядку фінансування з бюджету, своєчасності та повноти фінансування заходів, передбачених бюджетом: бюджетних установ, цільового фінансування підприємницьких структур, цільових програм соціального напряму. При цьому ретельно вивчаються в бухгалтерії фіноргану дані пер­винних документів, книги обліку асигнувань і касових видатків, дані меморіальних ордерів № 1 за кредитом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету», платіжних доручень на перерахування коштів та розпоряджень бюджетних відділів фіноргану на фінансування.

Необхідно з’ясувати:

чи не було випадків перерахування грошових коштів з основного поточного рахунку бюджету на видатки, не передбаче- ні бюджетом, у більших розмірах, ніж передбачено бюджетом, на фінансування позабюджетних фондів та на інші необґрунтовані та непередбачені чинним законодавством заходи;

чи не приймалися органами місцевого самоврядування рішення про спрямування бюджетних коштів на видатки, не передбачені бюджетом. Такі рішення можуть прийматися тільки за наяв­ності доходу, додатково одержаного в процесі виконання бю- джету, перевищення доходів над видатками або якщо вишукано додаткові фінансові ресурси, які покривають ці видатки;

чи не було випадків спрямування коштів бюджету на депозитні рахунки в банках (як за ініціативою фіноргану, так і відповідно до рішення виконавчої влади) з посиланням на те, що нібито в бюджеті є тимчасово вільні кошти, хоча фактично окремі видатки, передбачені бюджетом, своєчасно не фінансувалися.

Для виявлення таких порушень використовуються: метод нор­мативно-правової перевірки на відповідність операцій чинному законодавству, метод порівняння даних за відповідний період про розміри фінансування у відсотках до затверджених сум, особливо по захищених статтях видатків, щодо обґрунтованості обсягів фінансування окремих розпорядників коштів, методи аналізу та порівняння даних про затверджені за кошторисом видатки, фактично профінансовані обсяги та залишки, непокриті фінансуванням на певні дати місяця.

Слід відзначити, що операції з поточного рахунку бюджету за весь ревізований період перевіряються не вибірково, а суцільним способом, тобто за кожною операцією по меморіальному ордеру, виписках банку, розпорядженнях бюджетного відділу фіноргану та платіжних дорученнях на фінансування. Обов’язково контролюється повнота виписок банку з поточного рахунку бюджету та додатків до нього. У разі виникнення сумнівів можуть застосуватися зустрічні перевірки операцій в установах банків, в організаціях, якими перераховано кошти. Ретельно контролюються операції з фінансування апарату управління місцевого самовряду­вання (дотримання лімітів видатків, капітальні витрати тощо).

Контроль операцій з надання короткотермінових бюджетних позик, розрахунків з бюджетами нижчих рівнів за дотаціями та субвенціями здійснюється для:

перевірки правильності розрахунків і обґрунтувань;

визначення обсягів фактичного фінансування;

виявлення фактів нецільового використання коштів.

Наприклад, за клопотанням органів місцевого самоврядування видано бюджетну позику з обласного бюджету району, який прий- няв рішення про видачу позик суб’єктам господарювання за умови незабезпечення своєчасного фінансування видатків на заробітну плату установам освіти, охорони здоров’я.

2 варіант

Основні напрями контролю:

перевірка дотримання чинних нормативних актів щодо складання, затвердження, вписання змін у місцеві бюджети

ревізія виконання доходної частини місцевих бюджетів

ревізія виконання видаткової частини місцевих бюджетів

ревізія використання бюджетного фін-ня в підприємницьких стр-рах

перевірка розрахунків по кредитах

перевірка стану збереження державного і муніципального майна, переданого у користування недержавним підприємницьким стр-рам

перевірка утворення та використання держ. позабюджетних фондів

ревізія виконання кошторисів на утримання фін. органів, апарату управління, органів місцевого самоврядування, БУ

Напрями ревізії за утворенням та використанням державних позабюджетних фондів:

перевірка правомірності утворення позабюджетних фондів місцевих адміністрацій чи органів місцевого самоврядування відповідного рівня. Ці фонди не можуть утворюватися за рах. бюджетних коштів

контроль планування джерел надходжень коштів та фактичних надходжень у фонди

перевірка правомірності утворення і використання резервних фондів місцевих державних адміністрацій, органів самоврядування

контроль за станом надходжень у позабюджетні фонди та правильності використання під-вами виділених їм з відповідного позабюджетного фонду коштів

Оформлення результатів ревізії виконання місцевих бюджетів та прийняття рішень за її наслідками.

Ревізійна група обов’язково перевіряє виконання рішень попередньої ревізії виконання місцевого бюджету і подає свій висновок щодо їх виконання.

Здійснюючи поточну ревізію ревізійна група КРУ повинна дати оцінку стану контролю з боку місцевих фін. органів і органів ДКУ за станом надходження доходів відповідного бюджету, позабюджетних фондів та правильності використання під-вами виділених їм з відповідного бюджету коштів.

За результатами ревізії виконання бюджету складається акт комплексної ревізії з додатками проміжних актів перевірок БУ, під-в, необхідних групувальних відомостей, розрах.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, недостач коштів і матеріальних цінностей, ін. зловживань матеріали ревізії передаються слідчим органам і одночасно ставиться питання про звільнення від займаних посад винних осіб.

У випадках, коли діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридичній особі заподіяні збитки, але їх дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити питання перед керівником перевіреної або вищої по підпорядкованості організації щодо пред’явлення цивільних позовів до винних осіб.

По наслідкам проведених ревізій в межах наданих прав органи КРУ оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій та накладання адміністративних стягнень. При запереченні фінансових стягнень питання вирішується з оскарженням в КРУ вищого рівня, а далі – в господарському чи народному суді, рішення якого є кінцевим.

4. Аудит виконання бюджетних програм (з положення)

2.1. Метою аудиту ефективності є здійснення оцінки досягнення запланованих показників (продукту, ефективності, якості), виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання ресурсів держави.

2.2. Основними завданнями аудиту ефективності є:

2.2.1. Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхомпорівняння звітних даних щодо виконання програми (виконаннярезультативних показників) із заданими параметрами, у т.ч.

зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

2.2.2. Виявлення упущень і недоліків організаційного,нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

2.2.3. Визначення ступеня впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.

2.2.4. Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

2.3. Здійснюючи аудит ефективності, аудитори вибирають та застосовують прийоми і процедури, які відповідають конкретним обставинам. Ці прийоми та процедури повинні дозволяти отримувати достатні, дійсні та необхідні докази, які вмотивовано підкріплюють або спростовують їхні точки зору та висновки, зокрема:

- аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій у сфері реалізації бюджетної програми, стосовно якої проводиться аудит ефективності;

- аналіз результатів раніше здійснених контрольних заходів;

- аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності;

- порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетної програми із запланованими в динаміці за кілька років, з вітчизняним і зарубіжним досвідом у сфері реалізації

бюджетної програми, з технологічними стандартами тощо;

- інтерв'ювання, анкетування (процес опитування учасників бюджетної програми та користувачів її продукту з метою встановлення проблемних питань, результати якого фіксуються

письмово);

- одержання інформації від юридичних осіб.

Iнформація, необхідна для проведення аудиту ефективності, може бути отримана від юридичних осіб за письмовими запитами органів ДКРС.

5. Державний фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання.

Державний фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання (далі - аудит діяльності) - це різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Об’єкт аудиту - суб’єкт господарювання, включаючи його структурні і відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо якого органи Держфінінспекції мають повноваження та підстави для проведення аудиту діяльності відповідно до законодавства;

Основними завданнями аудиту діяльності є:

1) проведення оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, яка полягає у забезпеченні:

дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та об’єкта аудиту;

досягнення визначених цілей, завдань та набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності;

достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

збереження активів;

2) виявлення факторів ризику (ризикових операцій), а також внутрішніх резервів для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту;

3) підготовка обґрунтованих рекомендацій для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, усунення наявних порушень, проблем і недоліків та запобігання їм у подальшому.

2.2. Аудит діяльності проводиться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи органів Держфінінспекції, які складаються та затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аудит казенних підприємств, а також суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (крім тих, щодо діяльності яких в установленому законодавством порядку здійснюється державний фінансовий аудит окремих господарських операцій), проводиться щороку.

2.3. Тривалість аудиту діяльності не може перевищувати 90 календарних днів.

2.4. Перед початком аудиту діяльності керівнику об’єкта аудиту надсилається не пізніше ніж за 10 календарних днів відповідне повідомлення із зазначенням строку аудиту діяльності та відповідальних за його проведення державних аудиторів.

Процес аудиту діяльності складається з чотирьох етапів:

перший етап - планування аудиту діяльності;

другий етап - підготовка програми аудиту діяльності;

третій етап - перевірка факторів ризику (ризикових операцій);

четвертий етап - звітування про результати аудиту діяльності.

За результатами аудиту діяльності складається аудиторський звіт, який обов’язково має містити результати перевірки дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.

Аудиторський звіт включає такі розділи:

вступ; результати аудиторських процедур;

висновки; рекомендації; додатки.

Рішення щодо оприлюднення результатів аудиту діяльності приймається керівництвом органу Держфінінспекції, який проводив аудит діяльності.

Оприлюднення результатів аудиту діяльності здійснюється відповідно до законодавства. Така інформація може надсилатися іншим заінтересованим органам державної влади, а також органам місцевого самоврядування.

Аудиторський звіт може виноситись на розгляд колегії відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном.

Органи Держфінінспекції здійснюють моніторинг та облік стану впровадження пропозицій, відображених в аудиторському звіті, чи інформації про результати аудиту діяльності.

6.Узагальнення результатів контролю і формування контрольно-ревізійної інформації ДФІ

Вимоги щодо оформлення результатів ревізії визначено Постановою № 550 від 20.04.2006 р. "Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою" [1].

Даною постановою визначено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Акт ревізії містить вступну та констатуючу частини.

У вступній частині зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії.

У констатуючій частині наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

За результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадовими особами служби та залученими спеціалістами, що проводили ревізію в складі групи, можуть за рішенням керівника групи складатися довідки, які підписуються відповідною посадовою особою служби чи спеціалістом та працівниками об'єкта контролю, відповідальними з цих питань. Довідки складаються в одному примірнику, видаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених в них фактів та долучаються до матеріалів ревізії. На вимогу об'єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.

Акт ревізії підписується посадовою особою служби та керівником і головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку (далі - головний бухгалтер), а також за необхідності іншими працівниками об'єкта.

У разі проведення посадовими особами служби і залученими спеціалістами ревізії в складі групи акт ревізії підписується керівником групи.

Акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для органу служби, другий - для об'єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених чинним законодавством.

Реалізація результатів ревізії

У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. Про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у визначені в пункті 46 цього Порядку строки інформуються органи управління об'єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

7. Поточний контроль виконання бюджету органами казначейства.

Державне казначейство з 1 лютого 1997 року відповідає за касове виконання Державного бюджету України, яке передбачає здійснення наступних контрольних дій:

- контроль за дотримання порядку виконання Державного бюджету України відповідно до вимог діючого законодавства;

- здійснення контролю за надходженням доходів та рухом коштів на єдиному казначейському рахунку;

- контроль використання коштів Державного бюджету;

- контроль дотримання правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності щодо виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ.

Контроль надходження бюджетних коштів забезпечується єдиним казначейським рахунком, функціонування якого передбачає зосередження бюджетних коштів відповідно до принципу єдності каси, а також єдиною системою бухгалтерського обліку.

До складу контрольних заходів за надходженням коштів в бюджет належать:

1) Контроль документів по зарахуванню податків та зборів до бюджету, що отримують органи казначейства із банківських установ (банківські виписки, копії платіжних документів, щоденна банківська звітність за формою 412-Д), щодо:

своєчасності виконання платіжних доручень платниками податків та зборів;

- правильності оформлення платіжних документів;

- відповідності даних у виписках банку даним платіжних документів;

- правильності зарахування податків та платежів відповідно до кодів бюджетної класифікації.

2) Контроль надходження бюджетних коштів на єдиний казначейський рахунок щодо:

- повноти щоденних надходжень коштів бюджету з уповноважених комерційних банків на рахунки управлінь Державного казначейства в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації;

- акумуляції бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в Державному казначействі України;

- динаміки залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку.

3) Контроль бухгалтерського обліку операцій по надходженню коштів у бюджет щодо:

- додержання законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність;

- правильності відображення сум надходжень у бюджет та повернень надмірно або помилково сплачених коштів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо.

Органи Державного казначейства здійснюють:

1) попередній контроль, що передує здійсненню операцій надходження та витрачання коштів:

- перед взяттям фінансових зобов'язань - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів;

- перед здійсненням платежів - перевірка відповідності платіжних документів взятим бюджетним зобов'язанням;