- •2. Охарактеризуйте типи світогляду.
- •2. Емпіричне та теоретичне пізнання
- •2. Чим відрізняється особистість від індивідуальності
- •2. Форма руху матерії
- •2. Форми і основні риси історичних форм діалектики.
- •2. Фактори, що впливають на розвиток суспільства
- •2.Назвіть основне джерело та рушійні сили історії.
- •2. Волюнтаризм
- •2. Які відмінності між фізичним та суспільним часом
- •2.Епоха середньовіччя, релігійна філософія.
- •2. Дайте класифікацію цінностям
- •Розуміння історичного процесу в історії філософії
- •Філософія історії у працях українських мислителів:
- •Типологія історичного процесу
- •Основні теорії історичного процесу в XX ст.:
- •2. Сформулюйте основні властивості на рівні свідомості
- •2. Назвіть форми та характерні риси історичних форм діалектики
- •2. Футурологічні концепції
- •Поняття «філософія науки». Основні етапи її історичної еволюції
- •Наукові революції: поняття та типологія
- •Сутність, етапи та наслідки сучасної науково-технічної революції
- •2. Назвіть модуси буття і його основні форми
- •2. Історичні типи світогляду
- •2. На яких принципах ґрунтується наукове пізнання
- •2. Назвіть основні типи діяльності людини
- •2. Поняття практика і розвиток
- •2. Концепції культури
- •2. Назвіть «ідоли пізнання», що були виведенні Беконом. Їх суть.
- •2. Розкрийте сутність соціального дарвінізму
- •2. «Суть сродної праці» у філософії Сковороди
- •2. Об’єктивна та суб’єктивна істина
- •2. Сформулюйте сутність історичного процесу
- •Основні теорії історичного процесу в XX ст.:
- •2. Основні форми матерії
- •2. Визначте сутність сенсуалізму
- •2. Основні школи давньогрецької філософії та їх філософська проблематика
2. Назвіть «ідоли пізнання», що були виведенні Беконом. Їх суть.
“ІДОЛИ” РОДУ – це хибні уявлення про світ, притаманні цілому людському роду, вони є результатом обмеженості людського розуму і органів чуття. Ця обмеженість проявляється насамперед в антропоморфізаціі речей, тобто в наділенні природних явищ людскими характеристиками; приймаються до уваги лише ті сни , які збулись, але забувають ті, які не підтвердились..
“ІДОЛИ” ПЕЧЕРИ (особистого світогляду) – це спотворені уявлення про дійсність, пов’язані з суб’єктивністю сприйняття довкілля. У кожної людини є своя печера, тобто свій суб’єктивний внутрішній світ, що накладає відбиток на всі його судження про речі і процеси дійності.Нездатність людини вийти за межі своєї суб’єктивності і є причиною даного виду помилок.
“ІДОЛИ” РИНКУ - це забобони суспільних відносин, які є наслідком розмов – випадкового і неправильного вживання слів, промов тощо. Люди в одні і ті ж слова вкладають різний зміст, і це спричиняє пусті і безпідставні суперечки та відволікає від вивчення природи і правильного її розуміння.
“ІДОЛИ” ТЕАТРУ (теорій) – це різні догми попередніх теорій і філософій, які виникають внаслідок некритичного запозиченняїх ідей. Згідно з Бекеном, кожна філософська система - це зіграна перед людьми драма чи комедія. Скільки в історії існувало філософських систем, скільки було поставлено драм і комедій з зображенням вигаданих, штучних світів. Але люди ці вистави сприймають як істинні, керуються їх ідеями як основними в своєму житті.
“Ідоли” роду і печер є природними властивостями індивіда подолати їх можна шляхом саоосвіти і самовиховання. “Ідоли” ринку і театру набуті розумом, завдки пануванню над людиною минулого досвіду: авторитету церкви, мислителів тощо. Подолати їх можна через зміну суспільної свідомості.
3. а)не знає і цього
б)єдиного весвітнього центру
Білет № 25
Охарактеризуйте співвідношення понять «свідомість» і «самосвідомість». Покажіть генезис основних форм самосвідомості.
Свідомість має бути програмою, що управляє людською діяльністю, а також жити внутрішнім життям. Такі умови забезпечуються завдяки певним характерним рисам, властивим свідомості та функціям, які вона виконує.
Однією з важливих рис свідомості є її універсальність. Це означає, що у свідомості можуть відображатися будь-які властивості предметів, що так чи інакше залучаються до діяльності. Це відбувається тому, що праця і спілкування "змушують" предмети подати себе багатогранно в думках людини. Відомий приклад: орел бачить набагато далі, ніж бачить людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла.
Свідомості властива об'єктивність. Тобто свідомість відображає предмети такими, якими вони є в дійсності. Тварина бачить у предметі лише об'єкт потреби або небезпеки. Людина бачить речі незалежно від тієї чи іншої потреби.
Для свідомості характерний нерозривний зв'язок із мовою. Мова виконує важливі функції:
1) збереження знань (акумулятивна функція);.
2) зв'язок між людьми, передача досвіду (комунікативна функція); 3) засіб вираження думки, знань (експресивна функція).
Свідомість містить чітко виражене цілеспрямоване відображення дійсності. їй властиве ціле-покладання. Перед тим, як щось зробити, людина створює ідеальний проект майбутнього результа ту і розробляє план дій. Матеріальне виробництво продукує речі, предмети. Духовне — їх проекти.
Людина активно ставиться до дійсності. Вона оцінює ситуацію, фіксує своє ставлення до дійсності, виділяє себе як суб'єкта такого ставлення. Актив не ставлення до дійсності — характерна риса свідомості як специфічної форми відображення.
Активність як невід'ємна риса свідомості тісно пов'язана з такою властивістю свідомості, як творчість. Адже універсальне й об'єктивне відображення дійсності передбачає не просто активне ставлення до неї, а творчо-активне, тобто перетворювальне, а не руйнівне ставлення. Людина прагне створювати нове. А для цього потрібні нові ідеї, конструктивне зображення того, чого реально ще немає, але може бути створено відповідно пізнаним об'єктивним законам цієї реальності.
Вже зазначалося, що людина активно ставиться до дійсності. Активність передбачає оцінювання не лише ситуації навколишньої дійсності, а й аналіз носія свідомості, тобто людини, виділення суб'єктом самого себе як носія певної активної позиції відносно світу. Все це проявляється в самосвідомості. Отже, самосвідомість — це виділення себе, ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей, які є необхідною складовою будь-якої свідомості.
Формування самосвідомості має певні ступені та форми. Перший ступінь — самопочуття. Самопочуття — це елементарне усвідомлення свого тіла та його гармонійне поєднання зі світом оточуючих речей та людей. Щоб правильно орієнтуватися в світі речей, необхідно насамперед усві домлювати, виділяти ті зміни, які відбуваються з тілом людини на відміну від того, що відбувається у зовнішньому світі. Якби цього не відбувалося, то людина не змогла б розрізнити процеси, що відбуваються в самій дійсності від суб'єктивних процесів. Наприклад, людина не змогла б зрозуміти, чи предмет наближається чи віддаляється від неї. Усвідомлення себе як такого, що належить до тієї чи іншої спільності людей, тієї чи іншої культури і соціальної групи — є більш високим рівнем самосвідомості.
Виникнення свідомості "Я" як зовсім особливого утворення, схожого на "Я" інших людей і разом із тим в чомусь унікального, неповторного — це найвищий рівень розвитку самосвідомості. Завдяки йому людина може здійснювати вільні дії і нести за них відповідальність, що в свою чергу вимагає самоконтролю та оцінювання своїх дій.
У поняття самосвідомості входить, як уже говорилося, також самооцінка, самоконтроль. Само-. свідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом "Я", що формується і вибирається самою людиною. Людина порівнює себе з цим ідеалом, самооцінює і, як наслідок, виникає відчуття задоволення чи незадоволення собою.
Самооцінка і самоконтроль можливі лише за наявності такого "дзеркала", як колектив інших людей. У цьому "дзеркалі" людина бачить саму себе, і з його допомогою вона починає ставитися до себе, як до людини, тобто виробляє форми самосвідомості. Самосвідомість формується в процесі колективної практичної діяльності і міжлюдських взаємовідносин, а не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості.
Об'єктом вивчення людини може бути сама свідомість. У цьому випадку ми говоримо про реф лексію.
Рефлексія — це така форма самосвідомості, коли ті чи інші явища свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта.
Рефлексія не обмежується лише усвідомленням, аналізом того, що є в людині, а й одночасно переробляє саму людину, спричиняє перехід за межі того рівня розвитку особистості, якого було досягнуто.
Людина аналізує себе в світі певного ідеалу особистості, порівнює себе з ним, прагне досягти цього ідеалу. Вона немовби прагне "обґрунтувати" себе, закріпити системи своїх власних орієнтирів. Але свій образ, який формує людина, не завжди відповідає (адекватний) реальній людині та її свідомості. Адже людина здатна помилятися. Тому те, наскільки правильно людина "розуміє" себе, адекватно "подає" себе, можуть визначити оточуючі її люди.