24Політика як соціальний інститут.

Социальная структура общества получает наиболее яркое выра-жение и закрепление в таком социальном институте, как политика. Политика как выражение и закрепление социальноговзаимодействия

Связь политики с социальной структурой и особенно с соци-ально-классовой подструктурой можно проследить в генетическом, организационном и функциональном планах. Политические явления, формы появляются на определенном этапе развития в связи с углуб-лением социальной дифференциации общества. Разделение труда, возникновение частной собственности, углубление национально-эт-нических, поселенческих различий приводит к появлению социаль-ных групп с отличными, а то и прямо противоположными интереса-ми, для регуляции которых уже недостаточны нормы морали, обы-чаи. Возникает потребность в новых формах организации и регуля-ции поведения, связанных с особой публичной властью, которая по словам Ф. Энгельса, не совпадая с обществом, как бы возвышается над ним. Публичная власть отличается от власти внутри рода, племени тем, что она особым образом организована уже не по кровному родству, а по территориальному принципу, имеет особую материальную базу в виде займов и налогов, осуществляется профессионалами-чиновниками и опирается на специальные принудительные учрежде-ния (армию, полицию, суд и т.д.).

Существуют различные методологические подходы к анализу публичной власти. Сторонники функционального похода рассматривают власть как свойство социальной организации, как способ самоорганизации, основанный на целесообразности разделения функций управления и подчинения, как источник гармонии и согласия интересов. Т. Парсонс определяет власть как "способность системы обеспечивать исполнение ее элементами принятых обязательств". При этом власть рассматривается как орудие согласования интересов, а, следовательно, интеграции общества. Представители конфликтного подхода связывают появление политической власти с противостоянием интересов, с утверждением отношений господства и подчинения. Марксизм выражает этот подход наиболее последовательно и глубоко. Согласно марксизму, политическая власть выражает волю уже не всех членов общества, а экономически господствующих социальных групп. Под влиянием социальной дифференциации власть институционализируется в систему политического господства, основ- ной силой которой является государство. В организационном плане политика - это система сложных механизмов, выражающих и обеспечивающих социальное взаимодействие, в том числе господствующее положение одних социальных групп, формы сопротивления других. В функциональном отношении любые политические формы всегда служат выражению и защите интересов определенных социальных групп. Несомненно, что политика при этом служит и согласованию интересов, решению общих дел, но главное ее назначение - закрепление отношений господства и подчинения

25Соціологія г.Спенсера.

В основі соціологічних поглядів Г. Спенсера, лежали два вихідних положення, тісно пов’язаних з дарвінським вченням:

а) розуміння суспільства як соціального організму, подібного до біологічного організму, і організму, який підкоряється тим же законам організації, функціонування і розвитку;

б) вчення про загальну еволюцію, згідно з якою будь-яке явище неорганічного, органічного і надорганічного світу є «частиною загального процесу еволюції», оскільки існує тільки одна ево­люція, що відбувається всюди однаково».

Органіцистичні, натуралістичні ідеї Г. Спєнсера невіддільні від його еволюціонізму в соціології. Сам предмет соціології уявлявся йому як вивчення «зростання, розвитку, будівлі і відправлення сус­пільного агрегату». Еволюція розглядалася ним як джерело будь-якого природного і суспільного явища. У її основі — прояв і взаємо­дія двох протилежних процесів: інтеграції (концентрації, об’єднання) і дезинтеграцї (диференціації, розсіювання), тому що еволюція — це «інтеграція речовини і розсіювання руху». Вона завжди спрямована на перехід від невизначеного і простого до визначеного і складного.

Таким чином, і соціальна еволюція виступає в Спенсера як ав­томатичний, нездоланний, в загальному і в цілому визначений про­цес чергування розвитку і розкладу певних суспільств. При цьому в ході еволюційних змін спершу відбувається перехід від розсіяного стану суспільства в концентрований, а потім — від однорідного ста­ну до неоднорідного.

Згідно з цим Г. Спенсер класифікував суспільства за ступенем їх складності, а соціальний прогрес бачив у послідовному підйомі на усе більш ускладнені ступені організації суспільства, що відбивають все більш високі ступені їхньої внутрішньої згуртованості. Він поді­ляв у цьому зв’язку суспільства на:

•       прості,

•       складні,

•       подвійно і

•       потрійно складні.

Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути.

Характеризуючи структуру суспільства, Г. Спенсер розрізняв, наприклад, три підсистеми — підтримуючу (економіка), розподіль­чу (розподіл праці) і регулюючу (держава), а також шість типів соці­альних інститутів (родинні, освітні, політичні, церковні, професійні і промислові).