- •24Політика як соціальний інститут.
- •25Соціологія г.Спенсера.
- •26.Структура особистості.
- •27.Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства.
- •28.Марксизм та соціологія.
- •29.Соціальні норми. Соціальні установки.
- •30.Структура політики.
- •31.Основні положення соціології е.Дюркгейма.
- •32.Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.
- •33.Функції політики.
- •34.“Розуміюча“ соціологія м.Вебера.
- •35.Агенти та етапи соціалізації.
- •36.Політика як специфічне середовище соціалізації.
- •37.Соціологія г.Зиммеля.
- •38.Десоціалізація та ресоціалізація.
- •39.Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.
- •40.Мікросоціологічні теорії (ч.Кулі, Дж.Мід, Чикагська школа, Дж.Морено).
- •41.Індивідуалізація особистості.
- •42.Предмет та завдання соціології релігії.
- •43.Структурний функціоналізм т.Парсонса,
- •44.Поняття соціальної активності особистості.
- •45.Вірування, ритуали, етос, світогляд, система символів як предмет вивчення соціології релігії.
- •46.Конфліктний підхід у соціології.
29.Соціальні норми. Соціальні установки.
Но́рма соціа́льна — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.
Соціальні норми - це правила вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності. Соціальні норми поділяються на моральні, правові, релігійні, корпоративні, сімейні, естетичні. Також до соціальних норм відносять звичаї та традиції.
Види норм
1. Норми права — загальнообов'язкові, формально визначені певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою.
2. Норми моралі (моральності) - правила поведінки, які склавшись у суспільстві, виражають уявлення людей про добро й зло, справедливість й несправедливість, борг, честь, достоїнства. Дія цих норм забезпечується внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливу.
3. Норми звичаїв - це правила поведінки, які, склавшись у суспільстві в результаті їхнього багаторазового повторення, виконуються в чинність звички.
4. Норми громадських організацій (корпоративні норми) - це правила поведінки, які самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх уставах (положеннях і т.п.), діють у їхніх межах і ними ж охороняються від порушень за допомогою певних заходів суспільного впливу.
Крім зазначених, серед соціальних норм розрізняють:
релігійні норми - регулюють відправлення релігійних культів, ставлення людей до Бога і навколишнього світу;
політичні норми - регулюють політичні відносини між різними суб’єктами і ними встановлюються(статут політичної партії);
естетичні норми - регулюють ставлення людей до порядку оформлення і оцінки предметів матеріальної і духовної культури з позицій краси зручності якості;
моральні- такі правила поведінки, що встановлюються різними суб’єктами і виражаються в категоріях "добра і зла", "справедливості і несправедливості" і можуть регулювати майже всі суспільні відносини(християнська мораль).
норми культури та інші
30.Структура політики.
Наявність і взаємодія структурних елементів політичної організації надає політиці внутрішньої цілісності, завдяки чому вона має можливість виконувати певні функції. До структурних складових політики слід віднести:
політичні відносини, що відображають стійкий характер взаємозв'язків суспільних груп між собою і з інститутами влади;
політичну свідомість, яка характеризує залежність політичного життя від усвідомленого ставлення людей до своїх інтересів;
політичний інтерес, що являє собою внутрішнє, усвідомлене джерело політичної поведінки, яке спонукає людей до постановки певних політичних цілей і до дій, направлених на втілення цих цілей у життя;
політична діяльність суб'єктів політики; суб'єктами політики виступають переважно: держава, політичні партії, громадські організації, або ж політичний індивід, дії якого чітко окреслені законами та моральними нормами; іноді і соціальні інститути, які покликані виконувати переважно неполітичні завдання, нерідко справляють досить суттєвий вплив на політику: церква, університети, асоціації тощо;
політичний процес як сукупність видів діяльності суб'єктів політики, які охоплюють усі стадії функціонування політичної системи і спрямовані на досягнення політичних цілей;
політична організація, що відображає роль інститутів публічної влади як центрів управління системними процесами. Це сукупність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, партійних і громадських організацій, груп тиску, що представляють політичні інтереси різних верств суспільства в цілому, становлять організаційний кістяк політики. Політична організація концентрує владне волевиявлення народу, включаючи прийняття і організацію управлінського рішення, задаючи тим самим певну спрямованість всьому політичному процесу.