41.Індивідуалізація особистості.

 індивідуалізації - підтримки і розвитку одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості;

Індивідуальний розвиток, індивідуалізація осо­бистості відбувається як активна, спонтанна, особлива потреба, яка усвідомила себе цінністю в суспільстві і намагається зберегти себе як індиві­дуальність. Цьому сприяє накопичення людиною індивідуального досвіду соціальної поведінки та спілкування, визначення особистісного ставлення до власних соціальних ролей, норм і переконань, систем смислів та значень. Так, перебуваючи в суспільстві і будучи підвладною та схильною до його життєвих стереотипів, кожна людина осо­бисто, безпосередньо проходить свій шлях індиві­дуального соціального розвитку.

В цілому процес соціалізації є складовою ор­ганізованого соціального научування і стихійної практики соціальних взаємодій спонтанної та активної особистості. Соціальний розвиток слід роз­глядати як особливий вид індивідуального роз­витку, який не ототожнюється з такими видами психологічного та соціально-психологічного розвитку особистості, як інтелектуальний, форму­вання вищих психічних функцій та здібностей, моральних якостей, активності, відповідальності, комунікативності, домінантності та ін. Адже жо­дна з цих особистісних властивостей (окрема чи в будь-якій комбінації) не детермінує однозначної соціальної поведінки. Розвинені особистісні якості (або,навпаки, недорозвинуті) сприяють досягненню відповідних рівнів соціального роз­витку, але не замінюють його. Наприклад, високий інтелектуальний рівень може знецінюватися соціальною сліпотою, неадекватністю поведінки; або людина з високоморальними якостями може виявитися безпорадною у спілкуванні, в реальних соціальних стосунках та ситуаціях (М.Бобнєва).

Аналітичний огляд літератури з питань соці­ально-психологічного розвитку особистості свід­чить про дві тенденції:

а) розвиток особистості зводиться до формування окремих психічних якостей та властивостей;

б)  йдеться про "цілісний", "всебічний" розвиток особистості,  -   причому не   про спеціальний, ці­леспрямований соціальний розвиток.  Він нібито передбачається сам собою.

Проте всі процеси розвитку особистості реа­лізуються і завершуються лише в ході її індивіду­ально своєрідного соціального розвитку, інтегру­ються на соціально-психологічному рівні її струк­тури та маніфестуються в цілісній соціальній по­ведінці людини. Інтелектуальний, емоційний, моральний, естетичний, культурний та інші види роз­витку виявляються в соціальних орієнтаціях, характері соціального досвіду, соціальних вибо­рах, соціальних рішеннях, соціальних оцінках та перевагах. Нарешті, усі ці особливості суб'єктності індивідуальності зумовлюють життєво значущі особистісні вибори, які сприяють успіху, або, на­впаки, призводять до прорахунків та невдач.

Прийняття особистістю рішень про свій життєвий вибір стає першою вихідною позиці­єю, за якою має розгортатися механізм внут­рішньої суб'єктної діяльності в досягненні ме­ти: вивчаються процеси визначення цілей діяль­ності та форм поведінки, аналізується соціальна ситуація та її можливі учасники, окреслюються близькі та віддалені завдання, етапи діяльності, методи та засоби їх розв'язання, прогнозується ус­пішність задумів та можливих дій, здійснюється поетапний контроль виконання та на когнітивно-емоційному рівні оцінюються набуті результати (В.Татенко).