Глосарій

Глосарій

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Банківський кредит – це:

1) будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

2) це кредит в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати обігу – це сукупність витрат живої і уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг торговельного підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів у гроші).

Власний капітал підприємства – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Готівка (готівкові кошти) – це грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкова виручка (виручка) – це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Грошові кошти – це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дивіденди – це:

1) частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства;

2) платіж, який здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання підприємства – це є всі зобов’язання підприємства, які не є короткостроковими.

Види довгострокових зобов’язань:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов’язання;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• інші довгострокові зобов’язання.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Дохід торговельного підприємства з одиниці реалізованого товару – це різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації товару. Комерційний дохід торговельного підприємства формується як різниця між виручкою від реалізації товарів та сумою оплати постачальником за доставлені товари.

Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Емісійний дохід – це сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Емісія акцій – це сукупність дій емітента з обміну акцій або часток у статутному фонді товариства, що реорганізовується, на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості акцій акціонерного товариства, що створюється в процесі реорганізації, а після реєстрації випуску останнього – з обміну письмових зобов’язань на акції.

Забезпечення – це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язко­вого державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Запаси – це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища – це збір, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі – викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів.

Змінні витрати – це види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообороту (витрати підприємств торгівлі на сировину, купівельні напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці торговельно-оперативного персоналу та відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, а також інші витрати).

Знос фізичний (спрацювання) основних фондів – це втрата основними фондами техніко-експлуатаційних властивостей в результаті їх використання або впливу на них природних сил.

Зобов’язання підприємства – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Види зобов’язань підприємства за метою бухгалтерського обліку:

• довгострокові;

• поточні;

• забезпечення;

• непередбачені зобов’язання;

• доходи майбутніх періодів.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати працівникам підприємства у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які непе­редбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Капітал – це накопичений шляхом збережень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, що залучається їх власниками до економічного процесу як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу.

Каса підприємства – це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Касові операції – це операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Кредит – це:

1) кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент; кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики;

2) позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор – це суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність – це:

1) здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями;

2) це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його; кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Ліміт залишку готівки в касі – це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Максимальний прибуток – це поняття, пов’язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, повинно визначити, з однієї сторони, доцільність нарощування обсягів діяльності, з другої – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.

Матеріальний актив – це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Мета нормування товарних запасів – це визначення їхніх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначених умовах місця та часу, створення необхідних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах по їх формуванню, зберіганню, регулюванню.

Методи нарахування амортизації основних засобів:

1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації; річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта; кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації; виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Мінімальний прибуток – це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитах, що склалася в теперішній період часу. Це виходить з того, що власник підприємства не зацікавлений в капіталізації прибутку (вкладенні його в основні і оборотні засоби підприємства), якщо одержуваний чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менше суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Нематеріальний актив – це:

1) об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку;

2) немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Необхідний прибуток – це сума прибутку, котра відповідає потребам підприємства в засобах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюється за рахунок прибутку після уплати податків.

Облікова чисельність працівників на дату – це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата­ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні фонди – це:

1) матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неопо­даткованих мінімумів доходів громадян;

2) матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Первісна вартість необоротних активів – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Платоспроможність – це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань господарської діяльності.

Позичальник – це суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточні витрати торговельного підприємства – це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. До них відносять:

• короткострокові кредити банків;

• поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

• короткострокові векселі видані;

• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з поза­бюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

• інші поточні зобов’язання.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Як економічний показник – це різниця між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Продуктивність праці – це:

1) результативність (плідність) праці, тобто характеризує ре­зультат праці, отриманий на одиницю витрат, пов’язаних з використанням трудових ресурсів підприємства;

2) кількість продукції (обсяг робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Проценти – це:

1) плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству;

2) дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Рівень витрат обігу – це показник, який характеризує середні витрати обігу в розрахунку на одиницю товарообороту, тобто частку витрат обігу в роздрібній ціні товару.

Рівень рентабельності – може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до якого-небудь показника: обсягу товарообороту, величини витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо; в умовах ринкової економіки і різноманітних форм власності з’являється необхідність і оцінки рентабельності капіталу.

Роздрібний товарооборот – це:

1) виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторгових підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних по бартеру (враховується як продаж поза торговою мережею);

2) продаж товарів та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи. Економічні відносини, що пов’язані з обміном грошових доходів на товари, відображають економічну сутність роздрібного товарообороту: роздрібний товарооборот характеризує завершення процесу обертання, переходу товарів у власність споживачів та безпосередньо їх споживання.

Сума погашення зобов’язання – це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Теперішня вартість – це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Товарне забезпечення обороту – це підпорядкована генеральній меті торговельного підприємства діяльність по закупівлі та надходженню на підприємство товарних ресурсів необхідного обсягу, асортименту та якості.

Товарні запаси – це маса товарів, що знаходиться у сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача та призначена для наступного продажу; в процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різноманітних форм.

Товарооборот у точці беззбитковості – це обсяг товарообороту підприємства, при якому сума доходів (без ПДВ) покриває поточні витрати на ведення діяльності.

Товарооборот у точці мінімальної рентабельності – це обсяг товарообороту підприємства, при якому сума доходів (без ПДВ) не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, але й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Трудові ресурси (персонал) – це сукупність осіб, які працюють на даному підприємстві та вкладають свій труд, фізичні та розумові здібності, знання та навички в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства, реалізацію його статутних цілей та задач.

Умовно-постійні витрати – це такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообороту (витрати, пов’язані з управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва підприємства громадського харчування тощо).

Фінансові інвестиції – це:

1) активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора;

2) це господарська операція, яка передбачає придбання корпо­ративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів; фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Фінансові витрати – витрати на виплату процентів та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Чистий прибуток (збиток) – показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства і розраховується за даними бухгалтерського обліку як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності підприємства, його надзвичайного прибутку (збитку) та податків з надзвичайного прибутку.

Штрафна санкція (штраф) – це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Список Літератури законодавчо-нормативна література

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України № 996-ХІV-ВР від 16.07.1999.

4. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 784-ХІV-ВР від 30.06.1999.

5. Про відпустки: Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

6. Про власність: Закон України № 697-ХІІ від 7.12.1991.

7. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-XII.

8. Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. № 2654-XII.

9. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

10. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560-XII.

11. Про оплату праці: Закон України від 24.03.95 р. № 108/95- ВР.

12. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.91 р. № 1251-XII.

13. Про страхування: Закон України № 85/96-ВР.

14. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.91 р. № 1202-XIІ.

15. Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 108.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс": Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Наказ Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237.

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання": Наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції": Наказ Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91.

22. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти": Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559.

23. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.99р. № 290.

24. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

25. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам": Наказ Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. № 601.

26. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145.

27. Інструкція зі статистики заробітної плати: Наказ Міністерства статистики України від 11.12.95 р. № 323.

28. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України: Наказ Міністерства статистики України від 07.07.95 р. № 171.

29. Інструкція про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів: Наказ Міністерства статистики України від 28.12.96 р. № 389.

30. Положення про порядок випуску облігацій підприємств: Рішення ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322.

31. Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію: Рішення ДКЦПФР від 09.02.2001 р. № 18.

32. Положення про кредитування: Постанова Правління Національного банку України від 28.09.1995 р. № 246.