- •1.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв'язки з іншими галузями знання
- •4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •Структура соціальної психології
- •Функції соціальної психології
- •Взаємозв'язки соціальної психології з іншими галузями знання
- •1.2. Предмет і завдання соціальної психології
- •Завдання соціальної психології
- •1.3. Формування і розвиток соціально-психологічних знань
- •Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання
- •Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології
- •1.4. Методологія і методи соціальної психології
- •Метод спостереження
- •Метод опитування
- •Метод тестування
- •Метод групової оцінки особистості
- •Метод експерименту
- •Метод вивчення документів
- •Метод соціометрії
- •2. Соціально-психологічні проблеми особистості
- •2.1. Особистість з погляду соціальної психології
- •Особливості взаємозв'язку особистості і суспільства
- •Соціально-психологічні теорії особистості
- •Психоаналіз
- •Екзистенціальна психологія
- •Акмеологічний підхід до вивчення особистості
- •Трансакційний аналіз особистості
- •2.2. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості
- •Соціально-психологічна природа особистості
- •Соціально-психологічні орієнтири дослідження особистості
- •2.3. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості
- •Сутність соціалізації, її сфер, стадій, інститутів і механізмів
- •Соціально-психологічні особливості соціалізації представників різних вікових категорій
- •Соціалізація підлітків
- •Соціалізація старшокласників
- •Соціалізація студентської молоді
- •Соціалізація особистості у зрілому віці
- •Вікові кризи життя і процес соціалізації індивіда
- •Асоціальні прояви особистості
- •2.4. Соціальна установка
- •Сутність соціальної установки
- •Соціальна установка і реальна поведінка
- •2.5. Особистість у групі
- •Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі
- •Специфіка входження особистості в групу
- •Індивідуальні особливості людини і зовнішні поведінкові вияви
- •Статусно-рольові характеристики особистості
- •Статево-рольові параметри особистості
- •Поведінка особистості і соціальна напруженість
- •3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
- •3.1. Спілкування як феномен соціальної психології
- •Соціально-психологічна специфіка спілкування
- •Особистість у контексті спілкування
- •Основні характеристики спілкування
- •Структура спілкування
- •Функції спілкування
- •Види спілкування
- •Стратегії спілкування
- •Тактики спілкування
- •Стилі спілкування
- •Засоби спілкування
- •Вербальні засоби спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •Форми спілкування
- •Розмова по телефону
- •Переговори
- •Соціокультурні аспекти спілкування
- •3.2. Комунікація в міжособистісних відносинах
- •Сутність міжособистісної комунікації
- •Специфіка міжособистісної комунікації
- •Види і форми комунікації
- •Комунікативний простір міжособистісних відносин
- •Психологічні особливості вербальної комунікації
- •Психологічні особливості невербальної комунікації
- •3.3. Міжособистісна взаємодія
- •Особливості взаємодії в соціальній психології
- •Види взаємодії
- •Основні наукові погляди на взаємодію та її структуру
- •Потреба у взаємодії
- •Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії
- •Деструктивні форми взаємодії
- •Агресія
- •Упередження
- •Конфліктна взаємодія
- •Структура конфлікту
- •Типологія конфліктів
- •Причини виникнення конфліктів
- •Динаміка конфлікту
- •Взаємодія на рівні дружби і любові
- •Альтруїстична поведінка у взаємодії
- •Взаємодія і міжособистісний вплив
- •Загальна характеристика міжособистісного впливу
- •Види міжособистісного впливу
- •Психологічний вплив
- •Особистий вплив
- •Функціонально-рольовий вплив
- •Індивідуально-специфічний вплив
- •Комунікативний вплив
- •Види психологічного впливу
- •Переконання
- •Зараження
- •Навіювання
- •Наслідування
- •3.4 Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування
- •Соціальне і міжособистісне пізнання
- •Особливості процесів міжособистісного пізнання
- •Перцептивні механізми та ефекти
- •Ідентифікація
- •Емпатія
- •Егоцентризм
- •Рефлексія
- •Стереотипізація
- •Каузальна атрибуція
- •Ефекти соціальної перцепції
- •3.5. Перешкоди на шляху спілкування
- •Труднощі спілкування
- •Загальна характеристика труднощів спілкування
- •Психологія утрудненого спілкування
- •Деформації спілкування
- •Бар'єри спілкування
- •4. Соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії
- •4.1. Феномен групи з погляду соціальної психології
- •Соціальна спільність і соціальна група
- •Соціально-психологічні параметри, характеристики та ознаки групи
- •Параметри, що характеризують групу як цілісність
- •Параметри, що характеризують індивіда як клена групи
- •Соціально-психологічні ознаки групи
- •Класифікація груп
- •4.2. Мала група у контексті соціальної психології
- •Сутнісні ознаки малої групи
- •Основні підходи та напрями у вивченні малої групи
- •4.3. Динамічні характеристики малої групи
- •Групова динаміка
- •Концепції і моделі розвитку малої групи
- •Нормативний вплив у групі
- •Керівництво і лідерство у малих групах
- •Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Теорії походження лідерства
- •Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
- •Ситуаційна теорія лідерства
- •Поведінковий підхід до проблем лідерства
- •Синтетична (системна) теорія лідерства
- •Стилі і типологія лідерства
- •Прийняття групового рішення
- •Прийняття рішення як теоретична проблема
- •Прийняття рішення як практична проблема
- •Проблема групової згуртованості і груповий конфлікт
- •4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •Загальна характеристика великих соціальних груп
- •Класифікація великих соціальних груп
- •Загальні ознаки великих соціальних груп
- •Структура психології великих соціальних груп
- •Методи дослідження психології великих соціальних груп
- •Психологія соціальних класів
- •Психологія етнічних груп
- •Ментальність
- •Національний характер
- •Національна свідомість
- •Особливості психічного складу українців
- •Психологія масових явищ
- •Психологічні особливості великих стихійних груп
- •4.5. Соціальна психологія міжгрупових відносин
- •Розвиток соціально-психологічних уявлень про міжгрупові відносини
- •Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприймання
- •5. Особливості прикладної соціальної психології
- •5.1. Загальна характеристика прикладної соціальної психології
- •Предмет і завдання прикладної соціальної психології
- •Особливості прикладних досліджень у соціальній психології
- •5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології
- •Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва
- •Прикладна соціальна психологія у сфері політики
- •Прикладна соціальна психологія і управління
- •Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки
- •Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я
- •Прикладна соціальна психологія і сім'я
- •Прикладна соціальна психологія у правовій сфері
Психологія утрудненого спілкування
Науковий напрям, що отримав назву "соціальна психологія утрудненого спілкування", сформувався у процесі взаємодії філософії, соціології, психології, етнографії, культурології, психотерапії. У широкому контексті ця галузь досліджує труднощі, збої, бар'єри, конфлікти тощо. Йдеться про всі види і форми спілкування, які породжують деструктивні зміни в поведінці партнерів, переривання контактів і припинення спілкування, зниження рівня усвідомлення труднощів у спілкуванні, послаблення намагань самостійно подолати їх. Вузькоспеціалізовані дослідження зосереджують на незначних труднощах спілкування, які долаються партнерами у процесі взаємодії. Параметрами аналізу є ступінь, глибина, інтенсивність вираження труднощів. Утрудненому спілкуванню притаманні неперервність контактів між партнерами; певний ступінь усвідомлення учасниками взаємодії наявних труднощів; пошук причин, що зумовлюють ускладнення спілкування; намагання самостійно подолати соціально-перцептивні, комунікативні, інтерактивні утруднення.
За будь-яких обставин такі труднощі можуть сформувати тривожне ставлення до ситуації спілкування. Утруднене спілкування породжують такі причини:
— об'єктивні (породжені реальною взаємодією) та суб'єктивні (пов'язані з різними аспектами функціонування особистості, групи);
— первинні (природні умови життя групи) та вторинні (породжені різними психогенними і соціогенними впливами);
— усвідомлювані (наявні в ситуації спілкування) і неусвідомлювані (суб'єктивно не переживаються особистістю і групою, представлені у свідомості особистості, але реально не існуючі); •
— ситуативні (залежать від певного ситуативного чинника) і стійкі (мають тривалий характер дії);
— міжкультурні (поширюються на міжетнічну сферу) і культурно-специфічні (притаманні певній етнічній спільноті);
— вербальні (пов'язані з мовними особливостями) і невербальні (немовні вкраплення в мову, темп і тембр голосу, контакт очей, особливості простору і часу спілкування тощо).
Утруднене спілкування супроводжується наявністю бар'єрів на шляху досягнення цілей партнерів, посиленням нервово-психічної напруженості, демонстрацією нерозуміння, збоями у взаємодії.
Особистість може бути суб'єктом утрудненого спілкування або суб'єктом неутрудненого спілкування. Перетворююча активність її за утрудненого і неутрудненого спілкування відрізняється за всіма параметрами (спрямованість, якість, інтенсивність). Вихід із ситуації утрудненого спілкування можливий за дотримання таких принципів:
— рівності. Йдеться про зв'язок двох або більше рівно-активних, рівноунікальних суб'єктів;
— взаємної детермінації. Передбачає взаємодію суб'єктів, котрі впливають один на одного;
— усвідомлення себе та інших через свою представленість у них. Реалізується як здатність бути суб'єктом зміни поведінки і свідомості оточення;
— нерівності взаємної детермінації. Виявляє себе в особистісному способі існування кожного із партнерів;
— неоднаковості. Визнає право партнера бути індивідуальністю.
Важливою умовою виходу із ситуацій утрудненого спілкування є рефлексія та механізм самоусвідомлення. Людина, яка не усвідомлює себе суб'єктом спілкування, не має чіткого внутрішнього образу, приречена на випробування труднощами.
Утруднене спілкування, супроводжуючись емоційним напруженням, за певних обставин може бути ефективним. Воно може реалізовуватися за одним із таких варіантів:
— утруднене, але ефективне спілкування (партнери переживають емоційне напруження, але досягають позитивних результатів);
— утруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження і невідповідність досягнутих результатів цілям);
— неутруднене і ефективне спілкування (позбавлене емоційного напруження, результати збігаються з поставленими цілями);
— неутруднене і неефективне спілкування (емоційне напруження відсутнє, результат не збігається з цілями).
Суб'єкт утрудненого спілкування може мати статус "важкого" партнера. Допомогти йому можна, створивши спеціальні умови для розвитку рефлексії щодо себе як суб'єкта спілкування (психотерапевтична робота, групи тренінгу, індивідуальне консультування тощо).