- •1.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв'язки з іншими галузями знання
- •4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •Структура соціальної психології
- •Функції соціальної психології
- •Взаємозв'язки соціальної психології з іншими галузями знання
- •1.2. Предмет і завдання соціальної психології
- •Завдання соціальної психології
- •1.3. Формування і розвиток соціально-психологічних знань
- •Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання
- •Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології
- •1.4. Методологія і методи соціальної психології
- •Метод спостереження
- •Метод опитування
- •Метод тестування
- •Метод групової оцінки особистості
- •Метод експерименту
- •Метод вивчення документів
- •Метод соціометрії
- •2. Соціально-психологічні проблеми особистості
- •2.1. Особистість з погляду соціальної психології
- •Особливості взаємозв'язку особистості і суспільства
- •Соціально-психологічні теорії особистості
- •Психоаналіз
- •Екзистенціальна психологія
- •Акмеологічний підхід до вивчення особистості
- •Трансакційний аналіз особистості
- •2.2. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості
- •Соціально-психологічна природа особистості
- •Соціально-психологічні орієнтири дослідження особистості
- •2.3. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості
- •Сутність соціалізації, її сфер, стадій, інститутів і механізмів
- •Соціально-психологічні особливості соціалізації представників різних вікових категорій
- •Соціалізація підлітків
- •Соціалізація старшокласників
- •Соціалізація студентської молоді
- •Соціалізація особистості у зрілому віці
- •Вікові кризи життя і процес соціалізації індивіда
- •Асоціальні прояви особистості
- •2.4. Соціальна установка
- •Сутність соціальної установки
- •Соціальна установка і реальна поведінка
- •2.5. Особистість у групі
- •Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі
- •Специфіка входження особистості в групу
- •Індивідуальні особливості людини і зовнішні поведінкові вияви
- •Статусно-рольові характеристики особистості
- •Статево-рольові параметри особистості
- •Поведінка особистості і соціальна напруженість
- •3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
- •3.1. Спілкування як феномен соціальної психології
- •Соціально-психологічна специфіка спілкування
- •Особистість у контексті спілкування
- •Основні характеристики спілкування
- •Структура спілкування
- •Функції спілкування
- •Види спілкування
- •Стратегії спілкування
- •Тактики спілкування
- •Стилі спілкування
- •Засоби спілкування
- •Вербальні засоби спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •Форми спілкування
- •Розмова по телефону
- •Переговори
- •Соціокультурні аспекти спілкування
- •3.2. Комунікація в міжособистісних відносинах
- •Сутність міжособистісної комунікації
- •Специфіка міжособистісної комунікації
- •Види і форми комунікації
- •Комунікативний простір міжособистісних відносин
- •Психологічні особливості вербальної комунікації
- •Психологічні особливості невербальної комунікації
- •3.3. Міжособистісна взаємодія
- •Особливості взаємодії в соціальній психології
- •Види взаємодії
- •Основні наукові погляди на взаємодію та її структуру
- •Потреба у взаємодії
- •Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії
- •Деструктивні форми взаємодії
- •Агресія
- •Упередження
- •Конфліктна взаємодія
- •Структура конфлікту
- •Типологія конфліктів
- •Причини виникнення конфліктів
- •Динаміка конфлікту
- •Взаємодія на рівні дружби і любові
- •Альтруїстична поведінка у взаємодії
- •Взаємодія і міжособистісний вплив
- •Загальна характеристика міжособистісного впливу
- •Види міжособистісного впливу
- •Психологічний вплив
- •Особистий вплив
- •Функціонально-рольовий вплив
- •Індивідуально-специфічний вплив
- •Комунікативний вплив
- •Види психологічного впливу
- •Переконання
- •Зараження
- •Навіювання
- •Наслідування
- •3.4 Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування
- •Соціальне і міжособистісне пізнання
- •Особливості процесів міжособистісного пізнання
- •Перцептивні механізми та ефекти
- •Ідентифікація
- •Емпатія
- •Егоцентризм
- •Рефлексія
- •Стереотипізація
- •Каузальна атрибуція
- •Ефекти соціальної перцепції
- •3.5. Перешкоди на шляху спілкування
- •Труднощі спілкування
- •Загальна характеристика труднощів спілкування
- •Психологія утрудненого спілкування
- •Деформації спілкування
- •Бар'єри спілкування
- •4. Соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії
- •4.1. Феномен групи з погляду соціальної психології
- •Соціальна спільність і соціальна група
- •Соціально-психологічні параметри, характеристики та ознаки групи
- •Параметри, що характеризують групу як цілісність
- •Параметри, що характеризують індивіда як клена групи
- •Соціально-психологічні ознаки групи
- •Класифікація груп
- •4.2. Мала група у контексті соціальної психології
- •Сутнісні ознаки малої групи
- •Основні підходи та напрями у вивченні малої групи
- •4.3. Динамічні характеристики малої групи
- •Групова динаміка
- •Концепції і моделі розвитку малої групи
- •Нормативний вплив у групі
- •Керівництво і лідерство у малих групах
- •Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Теорії походження лідерства
- •Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
- •Ситуаційна теорія лідерства
- •Поведінковий підхід до проблем лідерства
- •Синтетична (системна) теорія лідерства
- •Стилі і типологія лідерства
- •Прийняття групового рішення
- •Прийняття рішення як теоретична проблема
- •Прийняття рішення як практична проблема
- •Проблема групової згуртованості і груповий конфлікт
- •4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ
- •Загальна характеристика великих соціальних груп
- •Класифікація великих соціальних груп
- •Загальні ознаки великих соціальних груп
- •Структура психології великих соціальних груп
- •Методи дослідження психології великих соціальних груп
- •Психологія соціальних класів
- •Психологія етнічних груп
- •Ментальність
- •Національний характер
- •Національна свідомість
- •Особливості психічного складу українців
- •Психологія масових явищ
- •Психологічні особливості великих стихійних груп
- •4.5. Соціальна психологія міжгрупових відносин
- •Розвиток соціально-психологічних уявлень про міжгрупові відносини
- •Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприймання
- •5. Особливості прикладної соціальної психології
- •5.1. Загальна характеристика прикладної соціальної психології
- •Предмет і завдання прикладної соціальної психології
- •Особливості прикладних досліджень у соціальній психології
- •5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології
- •Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва
- •Прикладна соціальна психологія у сфері політики
- •Прикладна соціальна психологія і управління
- •Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки
- •Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я
- •Прикладна соціальна психологія і сім'я
- •Прикладна соціальна психологія у правовій сфері
Наслідування
Це одна з наймасовіших форм поведінки людини у спілкуванні.
Наслідування — процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя.
Наслідування є емоційно і раціонально спрямованим актом. Буває воно як свідомим, так і несвідомим. Свідоме наслідування є цілеспрямованим виявом активності, ініціативи, бажання індивіда. Людина намагається повторити все, що здається їй правильним і корисним (навички майстерності, ефективні способи спілкування і діяльності, раціональні прийоми виконання трудових операцій). За несвідомого наслідування вона виявляє активність внаслідок впливу інших людей, які розраховують на таку реакцію, стимулюючи її різними засобами.
Наслідування — один із важливих механізмів соціалізації особистості, способів її навчання і виховання. Особливе значення воно має у розвитку дитини. Тому більшість науково-прикладних досліджень з цієї проблематики здійснюється в дитячій, віковій і педагогічній психології. У дорослої людини наслідування є побічним способом засвоєння навколишнього світу. її психологічні механізми наслідування значно складніші, ніж у дитини та підлітка, оскільки спрацьовує критичність особистості. Наслідування в дорослому віці є елементом навчання в певних видах професійної діяльності (спорт, мистецтво). Проте його не можна розглядати як односпрямований рух інформації, зразків поведінки від індуктора (комунікатора) до реципієнта. Завжди існує (іноді мінімальний) зворотний процес — від реципієнта до індуктора.
3.4 Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування
Особливості та результати взаємодії між людьми значною мірою залежать від того, як вони сприймають, розуміють, відтворюють та інтерпретують поведінку одне одного, оцінюють можливості інших учасників спілкування та власні. Процес взаємодії супроводжується взаєморозумінням чи непорозумінням, здатністю чи нездатністю прогнозувати поведінку партнера по спілкуванню. Оскільки людина є істотою соціальною, то і її пізнавальна діяльність реалізується в соціальному контексті.
Соціальне і міжособистісне пізнання
Пізнаючи соціальне оточення, навколишній світ, індивід сприймає, пояснює і відтворює у своєму мисленні різні його соціальні аспекти. Процес соціального пізнання надзвичайно важливий у житті особи та її соціальній взаємодії. Соціальну психологію він цікавить у таких вимірах:
— чому люди звертають увагу на одні дії індивідів, ігноруючи інші, як вони формують свої висновки, отримуючи соціальну інформацію з навколишнього середовища;
— у чому полягає специфіка соціального пізнання, спрямованого на особливості сприймання і кодування соціальної інформації;
— за допомогою яких методів люди інтегрують інформацію, намагаючись отримати уявлення та зробити відповідні висновки про соціальний світ;
— як відбувається процес отримання знання про себе та інших і за допомогою яких інструментів набувається соціальне знання;
— як люди акумулюють і пригадують інформацію про соціальні події та інших людей.
Важливим механізмом пізнання є категоризація, передумова якої — стабільність, тобто категорії виникають як фіксація певних, стабільних взаємозв'язків у навколишньому середовищі. Однак історичний процес охоплює як періоди відносної соціальної стабільності, так і етапи гострої дестабілізації. Соціальна нестабільність — це не лише швидкі й радикальні соціальні перетворення, а й їх неузгодженість, дисгармонія у різних сферах соціального життя та суспільства загалом. Дестабілізуючі процеси, культурна специфіка, національний менталітет, умови історичного розвитку країни безпосередньо впливають на соціальне пізнання, модифікуючи процес конструювання образу соціальної реальності. Тому пізнання соціального світу в нестабільні періоди вимагає особливої компетентності людини, що неможливо без її! постійної комунікації з іншими людьми.
Проблема соціального пізнання за соціальної нестабільності актуальна для нашого суспільства, що переживає етап радикальних перетворень в економіці, політиці, соціальному житті. Ці зміни непросто сприймаються і наукою. Ситуація особливо складна з психологічної точки зору, адже в попередній період стабільність була офіційною ідеологією, тобто весь тодішній уклад життя інтерпретувався як позитивний. Плюралізм думок, варіативність економічних і соціальних рішень сприймаються непросто і масовою свідомістю, і окремою особистістю. Сприймання індивідом нестабільного суспільства характеризують:
— невизначеність ситуації, що ускладнює прогнозування свого майбутнього;
— почуття тривоги, розгубленості, неготовності жити і працювати в нових умовах;
— уявлення про відсутність будь-якого контролю в суспільстві;
— сприймання нових механізмів соціальної регуляції як неефективних;
— відчуття певності в тому, що від людини нічого не залежить;
— почуття негативізму, незадоволеності;
— стан когнітивного дисонансу, породженого невідповідністю уявлень, очікувань реальним змінам соціальної дійсності;
— незнання критеріїв оцінок нових способів соціальних дій.
За таких умов індивід не відчуває себе суб'єктом суспільних процесів, не може або відмовляється бачити і розуміти соціальні проблеми.
Найзагальнішою соціально-психологічною проблемою для індивідуальної та масової свідомості є глобальне руйнування соціальних стереотипів і зміна системи цінностей. Руйнування стереотипів у масовій свідомості часто сприймається окремими групами людей як крах ідеалів, втрата сенсу життя. Нові стереотипи приживаються і сприймаються важко, суперечливо. Це стосується і системи цінностей, в якій утверджуються нові затребувані суспільством ціннісні орієнтації, нова ієрархія цінностей. В оцінці сучасною масовою свідомістю цінностей з точки зору моралі окреслилися такі полюси:
— так званий моральний вакуум, в якому панує вседозволеність;
— сприйняття світу крізь призму цінностей ринку (світ оцінюється категоріями ціни, вартості, грошей, ділових відносин);
— дотримання традиційної точки зору (духовні цінності — понад усе, інше — аморальне).
Кожну з позицій по-різному можна оцінити з точки зору привабливості. Безумовно, найпродуктивнішим є багатовимірне бачення світу, яке охоплювало б і духовні цінності, і цінності ринку.
Суперечливість історичного процесу на етапі радикальних перетворень характеризують, за переконанням Г. Андрієвої, такі параметри:
— соціальна ідентичність. Криза ідентичності є особливою ситуацією свідомості, коли більшість соціальних категорій, за допомогою яких людина визначає себе і своє місце в суспільстві, здаються такими, що втратили цінність;
— побудова образу іншої людини. В епоху нестабільності відносно легко приписується іншій людині образ ворога, активізується пошук індивідуального і групового ворога, посилюється індивідуальна і групова напруженість, агресивність;
— побудова образу соціальних інститутів, форм соціального контролю, суспільства, образу соціального світу. У період соціальної нестабільності важко визначити, який тип суспільства оптимальний. Відбувається втрата соціального ідеалу, багато людей взагалі не знають, в якому напрямі розвивається суспільство, що чекає їх у соціальному майбутньому, що переживається особливо болісно.
Процес соціального пізнання ніколи не був простим, людину завжди підстерігали труднощі й перешкоди на шляху пізнання себе та інших у соціумі. В особливо напружені часи індивіду важливо не втратити відчуття реальності, творчо застосувати свої знання та вміння, адекватно оцінити ситуацію і себе в ній.
Пізнання соціальних об'єктів у соціальному контексті, передусім сприймання і розуміння людьми одне одного, називають соціальною перцепцією. Цей термін запровадив у науковий обіг американський психолог Дж. Брунер.
Соціальна (лат. — суспільний) перцепція (лат. — сприймання, пізнавання) — цілісне сприймання суб'єктом соціальних об'єктів (людей, труп, спільностей), яке дає змогу надійніше визначати успішність і перспективи міжособистісної взаємодії.
Сприймання соціальних об'єктів якісно відрізняється від сприймання предметів матеріального світу. Соціальний об'єкт (індивід, група) не є пасивним і байдужим стосовно суб'єкта сприймання, а намагається викликати у нього позитивне уявлення про себе. Сприймання супроводжується смисловою і оцінювальною характеристикою об'єкта сприймання, йому притаманна єдність пізнавальних та емоційних компонентів.
Загалом дослідження в межах соціальної перцепції зосередились на таких проблемах: особливості суб'єкта і об'єкта сприймання; вікові, статеві, професійні особливості соціальної перцепції; механізми соціального сприймання (міжособистісні та міжгрупові); особливості міжособистісного сприймання і розуміння людьми одне одного; структурна типологія міжособистісного і міжгрупового сприймання; точність і адекватність сприймання соціальних об'єктів; закономірності та ефекти міжгрупового сприймання; закономірності формування першого враження; вплив на процеси соціального пізнання минулого досвіду, характеру взаємин, самооцінки, особистісних властивостей індивідів, що спілкуються між собою, та ін.
Усі ці проблеми безпосередньо включені в спілкування як міжособистісне пізнання. Термін "пізнання" найточніше окреслює коло проблем, пов'язаних із соціальною перцепцією, відображає процеси у міжособистісній взаємодії.
Процес міжособистісного пізнання охоплює такі складові: сприймання та оцінювання зовнішніх ознак, поведінки індивіда, створення уявлень про його психологічні особливості, стани; оцінювання отриманих уявлень та зіставлення зовнішніх ознак індивіда з особистісними характеристиками; розуміння та інтерпретація отриманої інформації; оцінювання партнера загалом; загальні умовиводи; прогнозування дій і вчинків партнера; створення стратегії власної поведінки.
Цей перелік доповнюють такі характеристики, як прийняття рішення, прийняття партнера по спілкуванню, його цілей, мотивів, установок.